Колишній очільник Німеччини Герхард Шредер "порадував" світ заявою, що російський диктатор Володимир Путін буцімто готовий до переговорів з Україною і обидві держави мають піти на поступки. Чому Шредер, який останнім часом майже не з'являвся у медіа-просторі, вирішив виступити "посланцем його кремлівського величності" саме зараз, читайте в матеріалі "Апострофа".
З привітом від росфюрера
Відомий своєю дружбою з Путіним та багаторічною роботою в "Роснєфті", Герхард Шредер полетів до Москви майже два тижні тому, 25 липня, заявивши, що проводить там "відпустку". Насправді ж тоді було зрозуміло, що колишній канцлер зібрався в поїздку до столиці російського райху на виклик Путіна, з яким, схоже, мав ґрунтовну розмову. Повернувшись до Німеччини, ексканцлер організував інтерв'ю каналу RTL/ntv та журналу Stern, щоб викласти нинішню позицію Кремля співвітчизникам.
Пропозиції російського диктатора, озвучені через його німецьку "прокладку", можна поділити на кілька частин. По-перше, йдеться про тезу щодо переговорів з одночасним припиненням вогню. "Хороша новина полягає в тому, що Кремль хоче рішення шляхом переговорів", — заявив Шрьодер, назвавши успіхом нещодавню угоду про зерно і припустивши, що вона, "можливо, може бути поступово розширена до припинення вогню".
По-друге, йдеться про відмову України від намірів стати членом НАТО за "австрійським принципом" ("фінський принцип", яким раніше завжди прикривався Кремль, як відомо, перестав бути релевантним).
По-третє – це відмова України від планів відвоювати Крим. "Уявлення про те, що президент України Зеленський поверне Крим військовим шляхом, є абсурдним", — переконує Шредер, просторікуючи про вирішення проблеми "у наступному поколінні".
Нарешті, по-четверте щодо Донбасу та інших окупованих територій Україні "доведеться знайти рішення, засноване на швейцарській кантональній моделі", тобто йдеться про конфедерацію-мрію кума Путіна Віктора Медведчука.
На слова Шредера досить оперативно відреагували в Україні. Так, Володимир Зеленський у своєму зверненні сказав, що окупанти "активують різних емісарів із тезами про те, що держава-терорист нібито хоче переговорів, але якби вона справді реально хотіла закінчення війни, то не стягувала б зараз резерви на український південь і не плодила б на українській території масові могили вбитих невинних людей. Та й огидно – коли колишні лідери вагомих держав із європейськими цінностями працюють на Росію, яка воює проти цих цінностей".
"Димовою завісою" назвав цинічні пропозиції від Кремля міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. На кого ж тоді розраховані заяви друга Путіна?
Кому "телеграфує" Путін?
Аналітик Фонду "Повернись живим" Марія Кучеренко звертає увагу на те, що "прагнення" Кремля до переговорів - але виключно на умовах ультиматуму - не стала великою новиною. При чому, Путіна цілком влаштує і сам процес, аби за допомогою своєї пропаганди демонструвати свою "миролюбність".
"І саме тому першому судну дали пройти зерновим коридором", - пише експерт.
За її словами, "нейтралітет за австрійською моделлю як альтернатива НАТО, про який говорить ексканцлер, є спробою диктувати умови Росії Україні, без купюр та обмовок. Що ж до "кантональної моделі" по питанню Донбасу, то це та ж сама федералізація, але іншими словами.
"Будь-хто сьогодні пропонує рамкові переговори, працює не на користь нашої країни. Як і будь-хто з тих, хто пропонує військовий нейтралітет у тому чи іншому його вигляді", - додає експерт.
На думку директора Інституту світової політики Євгена Магди, Шредер – "шістка" Путіна, яка обрала таку роль достатньо давно і досить послідовна у своєму обслуговуванні російської влади. Як людина з соціал-демократичного середовища він вигідний Росії, адже це дозволяє плекати ілюзії про вихід на чинних есдеків - Шольца, Штайнмаєра - для обговорювання з ними якихось питань.
"Не думаю, що Росія всерйоз готова до переговорів, але це не виключає зондаж грунту, який має відбуватися постійно. Адже скільки б Москва цього не заперечувала, санкції впливають на неї достатньо сильно і вливатимуть надалі, тому через Шредера вона транслює переговорну позицію, і робить це достатньо нахабно", - каже експерт "Апострофу".
З ним погоджується аналітик Західного інституту в Познані Віктор Савінок. За його словами, Шредер озвучив тези, які були написані під диктовку Кремля. Фактично йдеться про добре відомі штампи, якими давно послуговується роспропаганда в тих чи інших наративах. Проте в меседжів Шредера є й важливе підгрунтя, а аме важке і повільне просування росіян, зростання кількості "відмовників" та великий потік трун у російські регіони, який поставив під загрозу мобілізаційну кампанію. До того ж, війна, вочевидь, триватиме довго - українці показали неготовність здавати свої території, а Кремль не готовий відступити і визнати поразку. Тому зараз там хотіли б почати переговори в кращій позиції.
"Заяви Шредера зараз - свідчення того, що Москва передає різними каналами, що хотіла б розпочати переговори зараз: поки їхня військова машина знаходиться у більш-менш прийнятному стані, до того як Україна відвоює певну частину території та буде говорити вже з іншої позиції, набагато сприятливішої для Києва. Сигнали, які передає таким чином Москва, розраховані не на українське керівництво чи суспільство, а в першу чергу на західну громадську думку", - розповідає експерт "Апострофу".
На поступки ніхто не піде
Євген Магда нагадує, що трохи більше місяця тому заступник міністра закордонних справ Росії Андрій Руденко заговорив про "визнання територіальних реалій", тобто йшлося не лише про визнання Криму російським, а й про "ЛДНР" та визнання підконтрольними Росії частин Запорізької, Миколаївської та усієї Херсонської області. Водночас, зараз в українському офіційному дискурсі знову почала звучати теза про відновлення державного суверенітету в кордонах станом на 1991 рік. Тобто, усвідомлення небезпеки поступок в Києві існує.
Тобто, колишній канцлер, ласий до путінських грошей, дійсно націлений зовсім не на українське керівництво. Примітно, що ще навесні щодо Шредера було розпочато процедуру виключення з партії, але вона не вдалась, бо відповідне рішення не набрало необхідної більшості голосів. Це свідчить про те, що серед есдеків є люди, які поділяють обстоювані ексканцлером позиції. Саме до них, мабуть, були спрямовані меседжі Шредера про "хорошу Росію" та "погану Україну", яка хоче, щоб війна продовжувалась. До речі, в цьому контексті варто згадати й інший інформаційний вкид, який стався 4 серпня: правозахисна організація Amnesty International заявила, що українські військові, які стримують російську навалу, мовляв, наражають на небезпеку цивільне населення, створюючи бази і розміщуючи озброєння в школах і лікарнях. Іншими словами, правозахисники, чия політична орієнтація протягом останніх років часто викликала чимало питань, такими заявами намагаються схилити Київ до припинення опору. І в цьому велика схожість їх тез з заявами Шредера.
"Саме на протиставленні засновані меседжі ексканцлера, якими він спробує пограти з пацифістськими середовищами в СДПН, які переконані, що мир можливий, коли зброя замовчить, та з прагматиками з тої ж партії, які переконані, що економічні інтереси Німеччини - передусім. Проте Шредер спробує пограти такими наративами і з частиною християнських демократів, апелюватиме частково і до праворадикалів з "Альтернативи для Німеччини", бо там наратив дуже схожий", - додає Віктор Савінок.
Утім, частина есдеків, сприйнятлива до слів Шредера, все-таки недостатньо впливова: певні рішення вони можуть блокувати, але СДПН як член урядової коаліції має йти на компроміси перед союзниками, тому "зради" від урядових кіл Німеччини чекати не варто.
"Як "зелені", так і вільні демократи мають стійку проукраїнську позицію, в тому числі і щодо постачання важкої зброї Україні. До того ж атлантисти та консерватори у середовищі СДПН погоджуються з тим, що слухати Шрьодера дорівнює слухати Путіна, і потрібно ревізувати спадщину ексканцлера, який привів Німеччину до енергозалежності від Росії, за що зараз німецька економіка розплачується втратами і нестабільністю на енергетичному ринку", - додає експерт.
