Поки в Росії відбувається часткова "могілізація", а кремлівський фюрер лякає Україну та світ застосуванням ядерної зброї, влада Німеччини намагається діяти за усталеними лекалами і усіляко виправдовувати гальмування військової допомоги Україні. Чи зміниться ця ситуація найближчим часом і що може спричинити такі зміни, читайте в матеріалі "Апострофа".
"Равлик" Шольц і компанія
У понеділок, 26 вересня, Німеччину разом з усією Європою сколихнула непересічна новина. Оператор магістралі Nord Stream AG повідомив про руйнування одночасно на трьох нитках морських газопроводів "Північний потік-1" та "Північний потік-2". Аварія має безпрецедентний характер, а терміни відновлення роботи трубопроводів оцінити неможливо. Дехто з експертів вже говорить про можливу диверсію.
"Північний потік -2" стояв мертвим вантажем ще з початку року – Берлін відмовився його сертифікувати у відповідь на російську агресію в Україні. Що ж до "Північного потоку-1", то Росія припинила постачати ним газ на початку вересня, аргументувавши потребою ремонту.
Як зазначає німецьке видання Der Tagesspiegel, це могла бути спецоперація Росії, проведена під "хибним прапором".
"Це може викликати додаткову невизначеність і підштовхнути ціни на газ до зростання, щоб ще більше посилити європейську кризу вартості енергоносіїв, яка останнім часом дещо ослабла", - говориться в матеріалі.
Диверсія - неприхований тиск з боку РФ на уряд Німеччини перед зимовим опалювальним сезоном: мовляв, зніміть санкції, і газ піде. Проте нинішні аварії доводять, що повернення до "колишнього життя", на яке багато хто сподівався в Німеччині, точно не відбудеться.
Цей недвозначний "сигнал" німецькій владі може нарешті змінити її позицію в потрібний нам бік. Не секрет, що Україна ще з весни домагається від Берліна постачання важкої зброї, але з негативним результатом. Днями канцлер Олаф Шольц вчергове заявив, що присяга "зобов'язує його діяти розважливо, аби не допустити прямого зіткнення між країнами НАТО та Росією".
Проте, позиція Шольца не дорівнює позиції учасників правлячої коаліції та влади Німеччини загалом, каже "Апострофу" аналітик Західного інституту в Познані Віктор Савінок. За його словами, в коаліції зараз великі розходження. Вони не озвучуються на засіданнях Бундестагу та не лунають з якихось трибун, але якщо заглянути принаймні в Twitter - це видно неозброєнним околом, і стосується як "зелених", так і вільних демократів, які чітко кажуть, що Україні треба надати важке озброєння.
"Аґнес Штрак-Ціммерманн, очільниця Комітету Бундестагу з питань оборони, заявила що потрібно надати нам принаймні бронетранспортери Fuchs. Але канцлер Шольц не готовий і до цього кроку. Тобто, союзники по коаліції готові йти значно далі ніж Шольц, якого стримує громадська думка (єдиної позиції щодо цього питання нема) і позиція самих есдеків: партія і фракція в Бундестазі дуже сильно розділена щодо питання постачання важкої зброї Україні. Є позиція, що передача більшої кількості зброї, у тому числі важкої, дозволить швидше вигнати Росію з України і уникнути страждань населення. Але є і думка, що війна в принципі є стражданням, відповідно її треба припиняти за будь-яку ціну та садити всіх за стіл переговорів. При цьому звірства росіян якось не враховуються, як і те, що Росія йде на ескалацію, не дивлячись на всі простягнуті руки миру соціал-демокртатів, які "за мир у всьому світі", - каже експерт.
Зрештою, проблему з дозволом на передачу Україні важкого озброєння можна буде вирішити силами не лише коаліції, кажуть аналітики. Звісно, у Бундестазі існує фракційна дисципліна – тобто депутати голосують так, як узгоджено у рамках фракції або коаліції. Але з іншого боку вони голосують і відповідно до своїх переконань.
"Треба дочекатись "сигналу" від керівництва фракцій "зелених" і вільних демократів, коли воно натякне, що депутати можуть діяти згідно із власним сумлінням. Відносно свіжий приклад – голосування за "шлюби для всіх", тобто легалізація одностатевих шлюбів: християнські демократи опирались цьому, але Меркель дала зрозуміти, що дозволяє голосувати своїм депутатам згідно їх сумління: ключових 75 голосів дали в результаті саме християнські демократи, хоч сама канцлер і голосувала проти. Така сама ситуація можлива і з голосуванням за зброю Україні: голоси, потрібні ХДС/ХСС можуть дати або "зелені", або вільні демократи, або навіть окремі представники фракції лівих, які мають близьку до України позицію, або есдеків", - додає Віктор Савінок.
Словом, механізм політичного рішення проблеми поставок зброї Німеччиною можна знайти. Але політичне "зелене світло" – лише частина великого питання постачань західної зброї Україні.
"Логістичні проблеми" та інші відмовки
З огляду на втрати, у нас є потреба у важкій бронетехніці – танках, БМП та БТР: ще у червні була заява командування Сил логістики ЗСУ, в які йшлося про втрату 400 танків, каже "Апострофу" директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.
"Польща частково компенсувала нам втрати своїми Т-72, але зараз формуються бригади, які потребують і танків, і БТР, і БМП. Тому ми зацікавлені у німецьких зразках, але більше сподіваємось на постачання зі США, в яких у запасах багато БМП і танків: 5400 "Абрамсів", близько 4000 БМП "Бредлі". Тобто, проблеми кількості німецькі постачання не вирішать, але можуть бути одним із напрямків. Часто повторюють, що Берлін має обмежену кількість "Леопард", але кількасот "Леопардів" - не так вже й мало, і вони б нам точно згодились", - каже експерт.
Експерти погоджуються, що рано чи пізно німці зіштовхнуться з необхідністю дати нам танки з однієї простої причини: вичерпаються запаси радянської зброї у країн-партнерів Німеччини, тобто танків радянського виробництва нам дати не зможуть. Відповідно, потрібно буде відправляти танки західних моделей. Проблема в тому, що ми отримаємо їх з запізненням, тобто знижується темп вигнання росвійськ з нашої території: нам танки необхідні "на вчора".
Частенько доводиться зустрічати й аргументи щодо тривалого терміну опанування новою технікою українськими військовими, що досі не оперували ні західною бронетехнікою, ні авіацією. Проте цю відмовку уже доволі переконливо спростували українські артилеристи, що кілька місяців успішно застосовують натівські "стволи" чи не краще за їх виробників, що ті час від часу визнають.
Чи не найважливіше питання, що стосується постачання нам західних танків та бронетранспортерів - логістика, каже Віктор Савінок.
"Поставка нам Pantzerhaubitze німецького виробництва довела, що вони вимагають обслуговування, а близько до нашого кордону зараз таких можливостей нема – наприклад, змінювати стволи та обслуговувати ходову частину. Ті самі проблеми будуть і з будь-якими західними танками: потрібно розгорнути базу або на заході України, або десь поблизу кордону", - вважає експерт.
З ним погоджується Сергій Згурець, який звертає увагу на те, що проблему обслуговування танків західного зразка, про яку часто говорять, обговорюючи складнощі їх постачання в Україну, все рівно доведеться вирішувати, адже ми перейдемо на натівські зразки.
"Питання у розміщенні ремонтних центрів: Pantzerhaubitze ремонтують, наприклад, в Литві, деяку техніку ремонтують в Польщі. Тобто на період війни ми маємо спиратись на такий варіант. А якщо говорити, що постачанню важкої техніки заважає складна логістика – тоді ми ніколи повноцінно не перейдемо на західні зразки, хоча ж ми вже успішно користуємось західною артилерією", - підсумовує експерт.
