У Росії, яка раніше призупинила свою участь у "зерновій угоді", пригрозили судноплавству в акваторії Чорного моря, заявивши, що розглядатиме у усі судна, що заходять до українських портів, ворожими об'єктами з 20 липня 2023 року. Чи справді Москва готова йти на повний зрив "зернової угоди" і в чому може полягати реальний план Москви, читайте у колонці військово-політичного оглядача групи "Інформаційний спротив" Олександра Коваленка, спеціально для "Апострофа".
Починає промальовуватися мета останніх російських ударів по Одесі, які торкнулися південних портів "Одеса" та "Чорноморськ". Зрозуміло, цей терор пов'язаний із розривом "зернової угоди", який Кремль і не збирався продовжувати, заздалегідь плануючи свої терористичні акти. У цьому сенсі удари по портовій інфраструктурі, щоб експортери не мали можливості відвантажувати зерно, ніяк не пов'язані з недавньою атакою на улюблену іграшку Володимира Путіна – так званий "кримський міст".
У чому тоді суть ударів по місту, яке було основним зерновим хабом? Суть проста - відновлення зернового як би "політичного діалогу", але за умов Москви.
Читайте: Шантаж на морі: чого досягає Путін блокадою України
Причому не просто на кремлівських умовах, а за безпосереднього, прямого контакту Києва та Москви. Слід нагадати, що у липні минулого року "зернова угода" як така ухвалювался між Україною, Туреччиною та ООН. У цьому трикутнику місця РФ не було.
Так, росіяни там теж щось підписували, але з ООН і Туреччиною, а не з нами. Утім, юридично російський статус в угоді був номінальним. Угоду кілька разів продовжували і останньою датою продовження було 18 липня поточного року.
Далі, як кажуть, слід стежити за руками кремлівських наперсточників. У понеділок, 17 липня, в Кремлі заявили, що "фактично чорноморські домовленості припинили свою дію", але при цьому залишили собі поле для маневру, заявивши, що росіяни готові повернутися до обговорення угоди, якщо буде дотримано певних домовленостей, які безпосередньо зачіпають "інтереси" РФ. Представники країни-окупанта в ООН заявили, що рішення щодо виходу із "зернової угоди" нібито є "остаточним".
Президент Володимир Зеленський у своєму зверненні 17 липня повідомив, що направив генсеку ООН Антоніо Гутеррішу та президенту Реджепу Ердогану лист із пропозицією продовження зернової ініціативи або укладання нової угоди у тристоронньому форматі (Україна-ООН-Туреччина), але вже без участі росіян. На що в Кремлі прогнозовано заявили, що у разі продовження угоди без участі Москви будуть "певні ризики". Далі були вже відомі масовані удари по Одесі та портовій інфраструктурі.
Важлива деталь - росіяни, незважаючи на хіба що "остаточне" рішення щодо виходу з угоди, роблять все, щоб угоду знову переукласти. Чому?
Уся справа в тому, що Росія хоче іншого статусу в цій угоді і намагається домогтися її переукладання єдиним їй відомим методом - терором, оголошенням ультиматумів та позначенням чергових "червоних ліній". При цьому російське керівництво, як завжди, забуває уточнити, а що там сталося з минулими "червоними лініями", по яким ЗСУ та Захід встигли знатно потоптатися.
Саме так слід розцінювати нещодавню заяву представника МЗС РФ Марії Захарової, яка від імені Кремля дала ООН "три місяці", щоб поновити "зернову угоду".
"У ООН ще є три місяці, щоб досягти конкретних результатів", - сказала Захарова. За її словами, "якщо будуть конкретні результати" у Росії нібито "готові вести переговори з цього питання".
Кремлівська балакуча голова Дмитра Пєсков, що з одного боку, розшаркувався перед генсеком ООН, розповідаючи, що "вини" Гутерріша у зриві угоди немає, а винні "безсовісні" уряди окремих європейських держав. Мовляв, у Кремлі дуже роздратовані тим, що "безсовісні" західні уряди запровадили санкції та постачають Україні зброю та боєприпаси.
Слідом і Володимир Путін "викотив" вимоги щодо зернової угоди, що включали скасування санкцій, підключення банків до SWIFT та припинення "всіх обмежень", чим зайвий раз підтвердив кремлівську зацікавленість у діалозі на своїх умовах.
Коли Захарова говорила про "конкретні результати" з боку ООН, явно не йшлося про просто технічні деталі нової угоди чи продовження старої. Насправді кінцева мета кремлівських терористів в іншому.
По суті, якщо у Москви вийде змусити Київ піти на якусь нову угоду щодо зерна через двосторонній контакт, нехай і за участю ООН і Туреччини, для росіян це стане першим кроком у спробі примусити Україну до "діалогу про перемир'я", так критично необхідного російським окупаційним військам.
Тобто багатоходівка Кремля гранично зрозуміла – через терор змусити Україну піти на першу, здавалося б, не стільки критично важливу угоду, а через неї, примусити до тієї угоди, якої окупанти домагаються з 2022 року, щоб у період паузи відновити та накопичити сили.
Бачачи, що Київ не погоджується тут і зараз, росіяни піднімають ставки, погрожуючи розглядати всі судна, які йдуть з Одеси як "законні військові цілі". Тобто, пряма загроза топити торгові кораблі. Але чи ризикне Москва піти на такий крок, якщо корабель йтиме під прапором Туреччини, Португалії чи Греції, наприклад? Корабель слід розглядати як територію іншої держави – у даному випадку члена НАТО.
Так, росіяни можуть спробувати застосувати стару радянську тактику видавлювання корабля супротивника за допомогою морської навали, коли військовий корабель, впритул підійшовши до судна супротивника, починає його штовхати в потрібному напрямку. Але тут є "маленька складність" - водотоннажність торгового суховантажу перевищує водотоннажність російського військового корабля. Тут залишається лише один варіант – подивитися, що буде з першим кораблем, який вийде з українських портів із зерном після 20 липня. Як поведуть себе росіяни – питання відкрите.
Зараз зрозуміло одне, що на жодні переговори з окупантами не можна йти. Вони слабшають і відчувають це, пауза їм критично потрібна і не маючи змоги змусити до миру безпосередньо, вони шукають обхідні шляхи. Але ці обхідні шляхи і терор, лише підкреслюють плачевність і конвульсивність становища терористів.
Читайте: Шалена бензоколонка на межі: які проблеми виникли з експортом нафти у Росії
