У межах обміну ув’язненими між РФ та країнами Заходу з російських колоній 1 серпня були звільнені політики Ілля Яшин, Володимир Кара-Мурза та Андрій Пивоваров. Політв’язні вже встигли зробити заяви, які обурили українців. Чим загрожують Києву заклики російських опозиціонерів, розбирався «Апостроф».
Минулого четверга між Росією і Білоруссю з одного боку та США і країнами Західної Європи з іншого відбувся масштабний обмін ув’язненими. Зокрема, Росія випустила Евана Гершковича, репортера Wall Street Journal, Пола Вілана, ветерана морської піхоти, Алсу Курмашеву, російсько-американську радіожурналістку, Володимира Кара-Мурзу, журналіста Washington Post, російських опозиційних політиків Іллю Яшина та Андрія Пивоварова.
Цікаво, що вийшовши з-за грат, Яшин та Пивоваров одразу ж відчули ностальгію за путінською Росією, назвавши обмін «незаконним видворенням». Проте озвучені на пресконференції заклики до послаблення санкцій проти країни-агресора не просто спантеличили, а обурили українців. «Вони мають бути спрямовані на злочинців і режим Путіна, а не на громадян РФ за принципом громадянства, — сказав Кара-Мурза. Я хотів би звернутися до західних країн, щоб вони повернулися до людей у Росії, а не до влади, простягли їм руку. Послабили тиск на росіян, дозволили, наприклад, освітні візи для молоді, щоби росіяни побачили, що тут не вороги, яких їм щодня показують по телевізору, а такі ж люди», — зауважив Пивоваров.
Типові імперці чи інформаційний вакуум: чим пояснюються заяви політв’язнів
На думку колишнього депутата держдуми РФ, російського опозиціонера Іллі Пономарьова, такі висловлювання Кара-Мурзи й Пивоварова пояснюються їх тривалою ізоляцією. «Ці хлопці два роки були у в’язниці. Тому весь шлях, який ми пройшли з початку широкомасштабного вторгнення, усвідомлення того, що треба разом із ЗСУ воювати і фінансувати ці підрозділи, Легіон «Свобода Росії» — вони цей шлях не проходили. Тому треба спочатку з ними поспілкуватися, розповісти, послухати їх думку, синхронізуватися», — поділився він думками з «Апострофом» і додав, що першим зателефонує Кара-Мурзі, «дуже доброму знайомому».
Ілля Пономарьов вірить, що зможе ідейно вплинути на колишніх співвітчизників. «У перший день Ілля Яшин казав, що треба перемир’я, припинити стріляти. Наступного дня вже казав, що жодного метру української землі не треба здавати Путіну. Тобто він змінив свою позицію на 180 градусів», — наголосив Пономарьов.
На те, що російські політв’язні не були готові до конференції, вказує і політолог Олег Лісний.
«Людина, яка провела певний період у в’язниці, має вийти, поспілкуватися з людьми, почитати вільну пресу, подихати свіжим повітрям, а потім робити якісь заяви, які стосуються зовнішньополітичного курсу їх держави. Вони сиділи в буцегарні, їм мізки промивали», — каже він «Апострофу».
З іншого боку, можливо, ці заяви — зайвий привід не романтизувати демократію в РФ.
«Що ми, власне, нового почули? Ми почули, що Росія як була країною, де всі хворіють на імперіалізм, так нею і залишилася. І ці так звані ліберали є тим результатом російської державності, яка не змінюється століттями, яка виховує імперців, без відносно до того, чи вони у владі, чи у так званій опозиції», — коментує «Апострофу» ексглава МЗС України (2007 - 2009) Володимир Огризко.
Троянський кінь: чому до цих заяв не можна ставитися не серйозно
Олег Лісний звертає увагу на те, що закликаючи послабити санкційний тиск, звільнені російські опозиціонери по суті транслюють кремлівські меседжі. І ставитися до цього легковажно Києву не варто.
«Кара-Мурзу у цій трійці треба виділяти окремо, — переконаний політолог. — Інші два за великим рахунком — ніхто для України, Росії. А Кара-Мурзу, тільки но вийшов з літака, привітав Байден, у нього потужні зв’язки в США. Тому до його заяв не серйозно ставитися не варто. Він може зіграти погану роль, бо поїде в Штати й гарною англійською буде розповідати цю дурню про санкції, про страждання російського народу».
І небезпека для України в тому, що ці розповіді таки можуть мати вплив на Білий дім. «Американці хочуть мати когось, з ким хоча б теоретично можна буде говорити після краху путінського режиму. Вони шукають собі осіб, вибирають таких, які, на їх думку, зможуть потім бути більш-менш адекватними, — каже Володимир Огризко. — Це настільки короткозора політика, що про неї серйозно говорити не можна. Я все це порівнюю з розпадом СРСР, коли всі очікування, які були на Заході, розвалилися протягом кількох днів після ГКЧП, і Радянський Союз тріщав по швах наступні кілька місяців, а в грудні припинив своє існування. Те ж саме відбудеться і тут. Вони цього бояться як чорт ладану і сподіваються, що зможуть знайти когось, хто може утримати цю територію під контролем замість того, щоб думати, що її треба трансформувати на свою ж користь».
Припущення, що Іллю Яшина та Андрія Пивоварова могли завербувати ворожі спецслужби, не варто відкидати, зазначає Олег Лісний.
«Моє враження — хтось один — не Кара-Мурза — щільно співпрацюють з російськими спецслужбами, — міркує співрозмовник видання. — Вони небезпечні, бо розмиватимуть увагу до України. Бо якщо Кара-Мурза говоритиме таке в США — це виграш Путіна. Загалом цим обміном — забрав кілерів і закинув агентів впливу — чи вони завербовані, чи гарно пропрацьовані — він отримав, що хотів, а Захід отримав троянських коників».
Загалом цей обмін був частиною гібридної війни проти України, переконаний політолог Олексій Буряченко. «Це буде розповсюджуватися серед суспільств ЄС, США, інших наших партнерів пропагандистськими ЗМІ, і подаватися таким чином, що обміняний опозиціонер до путінського режиму вважає, що потрібно знімати санкції, що вони шкодять російському народу і мало впливають на політичну верхівку. На тлі того, що РФ цим обміном показала певний рівень договороздатності, що вона спроможна виконувати взяті на себе зобов’язання, суспільна думка громадян, наших партнерів, що РФ треба дожимати до програшу через підтримку України — може здрейфувати до можливості перемовного процесу, щоб зекономити власні ресурси», — пояснив експерт.
