У неділю, 26 січня, в Білорусі пройшли так звані президентські вибори. Як і передбачувалось на них переміг Олександр Лукашенко, який займає цю посаду більше 30 років. Цього разу йому намалювали 86,82% голосів виборців. Міжнародних спостерігачів на виборчих дільницях не було, а білоруси, які живуть за кордоном права голосу були позбавлені, бо жодної виборчої дільниці за кордоном відкрито не було. Лідер демократичних сил Білорусі Світлана Тихановська закликала світових лідерів вибори Лукашенка не визнавати і зазначила, коли відкриється "вікно можливостей" для зміни влади в Білорусі. Чи буде в опозиції «вікно можливостей» взагалі, яким шляхом піде розвиток Білорусі, чи готує собі Лукашенко заміну та чим загрожує переобрання диктатора Україні і Європі — читайте в матеріалі «Апострофа».
Умка і Тихановська
Олександр Лукашенко вже всьоме став президентом Білорусі. За версією ЦВК республіки, він набрав 86,82% голосів. Ці вибори, на відміну від минулих в 2020 році, пройшли спокійно без якихось ексцесів. Єдина подія, яка привернула увагу ЗМІ, приїзд на виборчу дільницю Олександра Лукашенка. А точніше, не самого Лукашенка, а його шпиця Умки. Під час голосування білоруського диктатора Умка надзюрив у приміщенні виборчої дільниці. Можна припустити, що таким чином, шпіц продемонстрував своє ставлення до «виборів» хазяїна.
Між тим, у Варшаві на мітингу протесту проти білоруських виборів лідерка демократичних сил Білорусі (опозиціонерами вони себе не називають) Світлана Тихановська назвала, коли може відкритись «вікно можливостей» для зміни влади в республіці.
За її словами, «вікном можливостей» може стати перемога України у війні з Росією.
«І тому я за те, щоб дати Україні все можливе, щоб вони перемогли. І на момент переговорів у них була сильна позиція. Перемога України – слабкий Путін, а значить – слабкий Лукашенко. Він і так дуже слабкий і сподівається лише на підтримку Путіна», – заявила Тихановська.
Ще двома «вікнами» вона вважає економічі проблеми або погіршення стану здоров'я Лукашенка.
«Не варто сподіватися на це, але може бути й це, а може бути якийсь інший, як ми говоримо, чорний лебідь, який може з’явитися несподівано. І звісно, щоб люди в країні надихнулися цим моментом і взялися за режим одним міцним кулаком», – додала вона.
«Вікно» для Тихановської
«Те, що в Тихановської та її соратників будуть якісь «вікна можливостей», я дуже сумніваюсь, каже в розмові з «Апострофом» політтехнолог Віталій Бала. - Як би то не було, але явка виборців була велика і перевищила 80%. Про які можливості так званої опозиції можна казати?».
«Крім того, в 2020 році білоруська опозиція продемонструвала не здатність на серйозні протести, не здатність брати владу. Чи допоможе Тихановській перемога України? Не очевидно. Сценарії закінчення війни можуть бути різні», - констатував експерт.
Такої ж думки дотримується і народний депутат Олег Дунда («Слуга народу»).
«В першу чергу хочу зазначити, що так звана білоруська опозиція у вигнанні один в один схожа на російську. Вони чекають поразки Путіна, а потім смерті Лукашенка і от тоді, на їхню думку, щось відбудеться, - каже політик в коментарі «Апострофу». - Це позиція, як би так робити, щоб нічого не робити. Причому вони всю відповідальність покладають на Україну, але при цьому Україні ніяк не допомагають. Це позиція трутня. І хочу зазначити, що жоден з цих опозиціонерів не буде при владі в Мінську».
«Замість того, щоб гуртувати навколо себе супротив проти режиму Лукашенка, вона навпаки робила все для того, щоб ніякого супротиву не було. Тобто те, що й хотів Лукашенко. Була заява міністра внутрішніх справ Білорусі, який сказав, що це найбільш спокійні вибори у Білорусі за останні 30 років. І от в цьому головне. Лукашенко боявся протестів. Він намагався занурити білоруське суспільство в апатію, витиснути будь-який проактивний елемент за кордон або у в’язницю. Він побачив, що ця стратегія спрацювала і білоруське суспільство готове сприйняти будь що і будь як», - зазначив Дунда.
Директор Інституту світової політики, політолог Євген Магда теж сумнівається чи можна називати Тихановську опоненткою Лукашенка.
«Тобто Тихановська бачить шанси на якісь свої успіхи тільки в перемозі України. Мені ця позиція видається дивною, тому що офіс Тихановської та об’єднаний перехідний кабінет у серпні минулого року об’єдналися навколо Тихановської і не запропонували білорусам якийсь порядок позитивних дій. Але виникає питання, чи вони взагалі спроможні вийти з свого образу білоруських демократичних сил та заявити про те, що вони опозиція, про те, що вони опоненти Лукашенка. От це на сьогоднішній день найбільша інтрига», - каже політолог «Апострофу».
Чи буде «вікно» для Путіна
Нардеп Олег Дунда «перемогу» Лукашенка, на відміну від Тихановської, навпаки вважає вікном можливостей для Путіна.
«Це відкриває можливість для Лукашенка і Путіна занурити Білорусь у війну в Україні. Білорусь не була занадто занурена у війну, тому що Лукашенко і Путін не були впевнені, що білоруське суспільство не повстане. Для них були ризики. І тепер відрилось вікно можливостей долучати більш активно Білорусь до війни. Фактично сьогодні Білорусь стає плацдармом для вторгнення Росії в країни Балтії. Це вікно можливостей для Москви», - каже нардеп.
У політолога Євгена Магди протилежна думка.
«Лукашенко, на мій погляд, не дозволить білоруським військам взяти безпосередню участь у війні в Україні. Це пов’язано з тим, що він розуміє, що такий розвиток подій для нього, м’яко кажучи, буде не сприятливим. Тоді доведеться оголошувати мобілізацію і давати в руки зброю тим, хто виступав з протестами в 2020 році. Після Лукашенки може прийти до влади більш проросійський президент і це теж треба враховувати. Настрої в Білорусі якщо не проєвропейські, то спрямовані на те, щоб добиватись суттєвих змін. Лукашенко не зацікавлений в бойових діях проти України», - вважає політолог.
Трон для Колі
На РПЦшне Різдво 7 січня Лукашенко відвідав храм святителя Миколая Чудотворця в Логойську і зробив там дивну заяву.
Правитель Білорусі нагадав, що ні він, «ні багато хто з ним» не вічні. Майбутню п'ятирічку він назвав періодом зміни поколінь.
«Треба підготувати молоде покоління. Як молоде - наступне покоління. Наших дітей, які візьмуть у руки Білорусь і будуть її берегти, цінувати», - підкреслив Лукашенко.
У зв’язку з цим виникає підозра, що Лукашенко за чергову п’ятирічку буде намагатись підготувати собі на зміну сина Колю.
Між тим, експерти ставляться до такої ініціативи диктатора скептично.
«Напевне в нього думки зробити спадкову монархію є. Але не все так просто. Коля не та постать, яка має всенародну любов. Крім того, Лукашенко залежить від Москви. А чи дасть йому Москва міняти себе на Колю? Тут все не передбачувано», - зазначає Віталій Бала.
«Я не думаю, що Лукашенко зможе підготувати собі зміну у вигляді Колі. Білорусь не самостійна держава, ознаки суверенітету в неї формальні. Просто Москві вигідно мати Білорусь як окрему державу, через яку можна просувати якісь пропозиції, вести інформаційну кампанію, яку офіційно не може собі дозволити Кремль. І це буде до того часу поки буде корисно Москві. Коли перестане бути корисно, то Мінськ втратить суверенітет за один день і керувати там буде не той, кого обере Лукашенко, а кого призначать з Москви, як в будь-якому регіоні російської імперії», - пояснює Олег Дунда.
«Чи ризикне Лукашенко змінювати систему влади, готуючи наступника? Про це дискутують уже не перший рік, але розвиток ситуації в Казахстані, здавалося б, зняв питання про перспективи "східноєвропейського Єлбаси". Багато залежить від стану здоров'я Лукашенка та факторів тиску Кремля на нього. Ця схожа на пожежу на торф'янику турбулентність викликатиме хаос і вагання у білоруському істеблішменті, частина гравців якого шукатиме контакти з Росією й Заходом. Відсутність в України стратегії щодо Білорусі грає проти інтересів нашої держави», - вважає Євген Магда.
Коли впаде режим
Ще одне питання, яке виникає після «обрання» Лукашенка, чи збережеться він у владі ще на 5 років?
«Ми не знаємо, що станеться завтра. Приклад тому Сирія. Апатія білоруського суспільства говорить про те, що так, як сирійське суспільство не готово було захищати Асада у момент форс-мажорних подій, так само і білоруси не будуть захищати режим Лукашенка і він паде так само ж швидко», - каже Олег Дунда.
«Що він буде робити у владі ще 5 років нікому не відомо, мабуть і йому самому. Але якщо Лукашенко все ж таки під впливом Путіна вирішить почати проти нас якісь провокації військові із своєї території, то ми тоді маємо повне право зайти в Білорусь і змінити режим», - вважає Віталій Бала.
«Ситуація в Білорусі буде розвиватися достатньо просто. Лукашенко буде намагатися опинитися за столом на переговорах про врегулювання російсько-української війни. Він продовжить бути публічно акцентованим союзником Путіна, але не залишить спроб рівновіддаленості. Його робота з Москвою не виключає активних контактів з Пекіном і навіть з Пхеньяном. Але реабілітації Лукашенка Євросоюзом не буде», - пояснив Євген Магда.
«Лукашенка задовольняє існуючий стан речей і він відіграє роль, прописану у Москві, бо Білорусь залежна від російської імперії, як політично так і економічно, і демократичні зміни без розірвання цих зв’язків не можливі, а розірвання зв’язків можливе лише в силовий спосіб», - пояснює Олег Дунда.
«Якщо гіпотетично припустити, що станеться форс-мажор і українська армія зайде на територію Білорусі і скине режим Лукашенка, то навіщо нам тоді Тихановська? Єдині хто може бути корисними нам в даному випадку, представники білоруського народу, які знаходяться в полку Калиновського або проживають в Україні», - підсумував нардеп.
