Усе ще не згасають суперечки на тему потрібності на непотрібності безвізу для України. Поки українці нарікають на брак коштів для поїздок до Європи, українська влада активно використовує це питання у політичних цілях, називаючи отримання безвізового режиму колосальною перемогою. Деякі припускають навіть, що президент вичікує моменту, щоб оголосити про перевибори до Верховної Ради, адже із рейтингами провладної партії після отримання безвізу це буде зробити нестрашно. Чи справді українці настільки перейнялися безвізом і чи ця подія наблизить перевибори до парламенту, "Апострофу" розповідає політолог Кость Бондаренко.
Насправді, отримання нині безвізового режиму – це подія, на якій би я не акцентував уваги. Так, станемо їздити без віз. Але деякі люди ніколи й не відчували проблем із наявністью візового режиму, тому ейфорія не зовсім зрозуміла. Тим більше це не означає, що ми можемо у будь-який момент їхати до Парижу і перебувати там скільки завгодно. Так само розповсюджується право на перебування – 90 днів, так само треба пред'являти велику кількість документів, які б доводили, що наш громадянин не збирається залишатися там жити, працювати. Якщо раніше рішення про те, давати чи не надавати право в'їзду в ту чи іншу країну, ухвалював консул, то тепер таке рішення за прикордонником: пускати чи не пускати. І насправді скоро стане зрозумілим, що це величезна мильна бульбашка.
Тим більше в нашій країні не більше 30-35% населення мають закордонні паспорти; із них лише половина використовує ці паспорти для подорожей до Європи. Усе це показує, що безвізовий режим – не тема для формування політичного порядку денного. Думаю, ейфорія скоро пройде і виникне багато запитань і критики. І тут треба розуміти, на що пішла наша влада. Вона просто підміняє поняття: замість євроінтеграції нам безвізовий режим подають як перемогу. Хоча насправді безвізовий режим до самого процесу євроінтеграції має дуже віддалене відношення.
Якщо Порошенко сподівається, що він, скажімо, до осені протягне на ейфорії у зв'язку із безвізовим режимом, то він дуже помиляється. Безвіз може додати 1,5-2% до його не дуже високого рейтингу. Але ці відсотки будуть ситуативними і можуть мати місце лише до кінця літа – саме до цього моменту може тривати ейфорія від безвізу. Бо осінню почнуться нові проблеми. Як правило, це загострення різних соціальних і економічних проблем. Про безвіз як новину всі забудуть. Хто, наприклад, зараз згадає, що Порошенко підписав Угоду про асоціацію з Європейським Союзом? У нас жоден політик не може похвалитися рейтингом, бо кожен має колосальний антирейтинг.
За пріоритетністю для українців отримання можливості безвізових поїздок до Європи подія на 10-му чи 12-му місці. Якщо взяти піраміду Маслоу для пересічного українця, то для більшості громадян на першому місці тарифи, безробіття, проблема війни та миру тощо, а потім вже йде проблема визначеності із зовнішньополітичної орієнтацією, потім вже постає проблема безвізового режиму.
Безвізовий режим – не те питання, що формує емоції у більшості громадян з очевидною довірою. Насправді воно лише на елітарному рівні розглядається як важливе. Для більшості громадян, особливо для електорату Порошенка, це питання абсолютно нічого не значить. Воно не формує емоції і не трансформується у переконання.
Якщо й будуть перевибори до Верховної Ради, то не через те, що вже "можна", бо дали безвіз. Питання перевиборів залежить лише від того, чи збережеться коаліція чи не збережеться, як будуть чи не будуть загострюватися відносини між Порошенком і "Народним фронтом".
