Генеральний прокурор України Юрій Луценко за рік на своїй посаді запам'ятався гучними заявами і спробами розслідувати злочини екс-президента Віктора Януковича та його соратників. Чому, попри таку бурхливу діяльність очільника ГПУ, рівень довіри до прокуратури знижується, а справи проти чиновників попередньої влади розвалюються, "Апострофу" розповів експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Ігор Петренко.
Юрій Віталійович - майстер гучних слів, піару і створення інформаційних приводів. Це слід відзначити як головне його досягнення. Якщо ж говорити про правовий контекст і реальні результати, то вони насправді дуже плачевні. Швидше за все, наслідки діяльності Луценка українці будуть ще довго розгрібати після закінчення його каденції. Чітко можемо простежити, що він сприймає свою посаду як трамплін для майбутньої кар'єри. Він себе відчуває як мінімум наступним прем'єр-міністром або президентом України.
Я аналізував виступи Луценка. Він перекладає свою відповідальність на суди: ось ми зібрали, передали в суд, а суд виніс вирок — ми добре попрацювали, а суд погано. Насправді ж прокуратура допускає багато процесуальних порушень, які є підставою для оскарження. Крім того, створюється бекграунд, щоб потім звертатися до Європейського суду з прав людини. Дуже слабка доказова база по багатьох злочинах. Тому суд не може виносити інші рішення. Це більше не проблема суду, а самої прокуратури. Низька кваліфікація. В першу чергу, самого Луценка, який фактично не має освіти і необхідного стажу роботи. Завдяки політичній волі він отримав це крісло і далі продовжує займатися політикою, а не тим, чим треба.
Якщо говорити про гучні справи. Очищення ГПУ — це була профанація. Якщо доброчесність суддів визначати за допомогою анкет, які Юрій Віталійович запропонував, то це не зовсім ефективно. Там були питання: чи пропонували вам хабар, чи були ви учасником корупційних діянь та варіанти відповідей. З 12,5 тисяч прокурорів, які пройшли цю перевірку, лише три людини понесли дисциплінарне покарання.
Лише після призначення Володимира Уварова головою Генеральної інспекції ГПУ процес рушив з місця: по дев'яти прокурорах справи були передані в суд. Але говорити про те, що це перемога, не варто.
Крім того, Луценко абсолютно не захотів реформувати ГПУ в бік перетворення її на орган правосуддя. Немає жодного плану. Прокуратура в сьогоднішньому вигляді — це орган політичної конкуренції та політичного тиску влади, в першу чергу, президента і його оточення. Якщо ж її реформувати за європейськими стандартами, то багато функцій прибираються. А це величезний страх нинішньої влади.
Справу Віктора Януковича Луценко розглядає як те, що приведе його в крісло президента або прем'єр-міністра. Але Юрій Віталійович - не юрист і не розуміє всіх підводних каменів цього процесу. По-перше, заочне правосуддя в Україні – це новинка з безліччю білих плям, які дозволяють дуже добре грати адвокатам на цьому полі. Яскрава ілюстрація — засідання по справі Януковича в цьому місяці, яке перенесли через те, що захист якісно спрацював. Якщо ж брати ті звинувачення, які інкримінують Януковичу, то головним доказом є його звернення до президента Росії Володимира Путіна з тим, щоб він з допомогою військ "навів порядок" в Україні. Це було в березні 2014 року. Але тоді Янукович вже не обіймав посаду президента України — це звернення громадянина Януковича. Другий момент — відсутність оригіналу цього документа. Те, що є в Організації Об'єднаних Націй — копія або документ невідомого походження. А захист буде вимагати провести почеркознавчу експертизу, довести, що це оригінал, і там оригінальний підпис Януковича. Без оригіналу в українському процесуальному законодавстві це неможливо зробити. Справа дуже швидко зайде в глухий процесуальний кут, з якого вийти дуже складно. Маючи можливості тиску на суд, можна знайти суддю, який підвішений люстрацією або чимось іншим, щоб він виніс таке рішення. Але Янукович обов'язково звернеться до Європейського суду з прав людини, який елементарно його виправдає. Українці зі своїх грошей будуть виплачувати компенсацію. Ось до чого це може призвести.
Тому справа Януковича — це хороша основа для піару і політичної кампанії, але правові наслідки цього процесу будуть складними.
Якщо говорити про справи проти Миколи Азарова, Олени Лукаш, Олександра Єфремова, то це лише гучні прізвища, які добре звучать.
За статистичними даними, рівень недовіри до прокуратури складає 70%, повністю довіряють установі лише 1,4% українців. Це катастрофа. Динаміка погіршується: у 2015 році рівень недовіри становив 50%, а в 2016 році ця цифра сягнула 70%. Цей показник зріс з приходом Луценка.
Повернення мільярдів Януковича. В Україні діє презумпція невинності: поки немає обвинувального вироку — людина невинна. Януковича не визнали винним, але гроші вже вилучили — це порушення презумпції. У нас же все це робиться на підставі рішення Краматорського суду і без достатніх доказів. Це не відсутність правової культури, а нонсенс. Все робиться, щоб вкидати електорату позитивні рішення. Засідання по справі Януковича і повернення цих грошей зробили якраз під річницю Луценко. Це радянський підхід, щоб не було зайвих питань, і всі хвалили пана Луценка.
Якщо коротко охарактеризувати діяльність Луценка — багато галасу з нічого. Найсумніше в його роботі те, що він знищує прокуратуру.
