Україна не може стати членом НАТО, поки не вирішить територіальні суперечки з Росією і не врегулює конфлікт на Донбасі. Попри це, 8 червня Верховна Рада прийняла зміни до законодавства, які передбачають поглиблення співробітництва України з НАТО з метою набуття членства в Альянсі. Навіщо влада знову взялася за популярну ідею, "Апострофу" розповів експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Євген Ярошенко.
Верховна Рада України прийняла зміни до законів України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" та "Про основи національної безпеки України". Там міститься поправка, яка відновлює курс на вступ України до НАТО, що є завершенням логічного переходу України до відновлення євроатлантичної інтеграції.
У 2014 році з відповідних законодавчих актів були виключені положення про те, що Україна є позаблоковою державою. Також вони були доповнені наступним формулюванням, що "метою України є досягнення критеріїв, необхідних для членства в НАТО". Але в цих законах не говорилося про те, що метою України є вступ до НАТО.
Відсьогодні вже можна говорити про те, що Україна відновлює курс на здобуття членства в НАТО, яким вона рухалася з 2003 по 2010 рік.
Якщо говорити про те, як це допоможе Україні, то слід розуміти, що все залежить від НАТО. По-перше, якщо ми подивимося на критерії членства в НАТО, то Україна не відповідає найважливішим з них, оскільки має територіальні суперечки та конфлікт з Росією. Враховуючи, що в цих конфліктах бере участь Росія, країни-члени НАТО не будуть ризикувати бути втягнутими в збройне зіткнення з Росією. Ці обставини не сприяють вступу України до НАТО.
По-друге, в Північноатлантичному договорі, документі, що регулює роботу НАТО, є стаття №10, яка передбачає, що розширення Альянсу вимагає повної згоди всіх 29 держав-членів. Якщо хоча б одна з цих держав накладе вето, то шлях для України в НАТО буде закритий. Якщо в 2008 році були заперечення з боку Франції та Німеччини, то зараз набагато більше країн, які не зацікавлені в тому, щоб ставити під сумнів спроможність Альянсу виконувати свої зобов'язання. Тому, якщо в рамках НАТО відбудеться розгляд заявки України на вступ, то з високою ймовірністю можна сказати, що відразу кілька країн не підтримають євроатлантичну перспективу України.
По-третє, ми зараз стаємо свідками концептуальних розбіжностей всередині НАТО. Саміт у Брюсселі ясно показав, що питання збільшення оборонних витрат і безпеки є пріоритетними напрямками. Найближчим часом увага НАТО буде зосереджена на внутрішніх справах Альянсу. За таких обставин піднімати питання розширення НАТО, тим більше за рахунок країн, які знаходяться на перетині важливих геополітичних зіткнень, поки передчасно.
Серед причин, які змусили українську владу прийняти таке рішення зараз, можна назвати внутрішньополітичні та зовнішньополітичні обставини. Що стосується зовнішньополітичних причин, то це декларативний намір, який закріплено на законодавчому рівні. Максимум, що дасть це рішення – козир у переговорах.
Якщо говорити про внутрішньополітичні причини, то тут факторів, що вплинули на рішення, значно більше. Сама ідея членства України в НАТО популярна. Крім того, Росія своїми агресивними діями змінила ставлення України до Альянсу в кращий бік. Тому повернення до цієї теми, як і заява президента України Петра Порошенка про ініціювання референдуму про вступ до НАТО, можна розцінювати як підготовку до чергових президентських і парламентських виборів. Оскільки повернення в інформпростір такої популярної теми може стати цінним активом для керівництва України.
