У найближчі місяці на Україну чекають кілька зовнішньополітичних і внутрішньополітичних криз, для виходу з яких знадобиться ухвалювати складні й непопулярні рішення, що мають негативний вплив на рейтинг та стабільність влади. Ситуацію ускладнює те, що українські спецслужби поки не готові повною мірою протистояти противнику. Про те, що чекає на Україну восени і чому Заходу все одно, яким шляхом вирішити проблему Донбасу, в інтерв'ю "Апострофу" розповів військовий експерт ОЛЕГ ЖДАНОВ.
- СБУ заявила про те, що попередила атаки на громадську приймальню ГПУ і провокації в Адміністрації президента. Чи є прогрес в роботі наших спецслужб?
- Увесь прогрес наших спецслужб можна охарактеризувати висловлюванням посла Євросоюзу в Україні, яке він виголосив з трибуни Верховної Ради: "Коли ви нарешті почнете реформувати Службу безпеки України?" Цією фразою повністю характеризується робота СБУ.
Вони кажуть, що розкрили купу мітингів [спрямованих на підрив конституційного ладу в Україні]. Інформація відпрацьована, ухвалені рішення, проведені оперативно-слідчі дії, вона не є секретною. Якщо це розкрито і попереджено, то вся ця інформація у СБУ є – покажіть її суспільству, тоді люди повірять в те, що ви дійсно знайшли замовника, організаторів, канали фінансування. Кого посадили за спробу організації мітингів, які спрямовані на підрив конституційного ладу та громадського порядку всередині України? Це і є відповідь на питання про ефективність роботи спецслужб.
Друга відповідь на питання про ефективність роботи спецслужб – це справа Павла Шеремета. Його підірвали у центрі Києва, минуло більше року, результатів немає. Підірвали полковника ГУР Міноборони України Максима Шаповала. Де, хто, чиї спецслужби у нас тут працюють? Це результат роботи СБУ. Я навів найяскравіші та найбільш резонансні випадки.
У Маріуполі взагалі підірвали співробітника СБУ (полковника Олександра Хараберюша, - "Апостроф"). Цю справа СБУ мала розслідувати миттєво, досконало й публічно, захистивши таким чином саму Службу безпеки України. За кордоном в деяких силових відомствах є традиція: якщо вбивають співробітника, то за цього працівника, неофіційно, дають відповідь. І вона набагато жорсткіша, ніж сам напад.
Якщо спецслужба працює, то вони знають, хто агенти, хто контрагенти. Шпигунські війни між державами виникають тоді, коли відбувається витік серйозної інформації, а так зазвичай їх "пасуть" і дозують їм якусь інформацію. Якщо трапиться якийсь скандал або розбіжність у поглядах, тоді починають висилку дипломатів, шпигунів. Зверніть увагу, що людей, які працюють на іноземну розвідку, як правило, не садять в тих країнах, де їх затримують. Їх завжди міняють, бо є, на кого міняти. Це показник роботи спецслужб. Навіть в розвинених країнах, де спецслужба хоче виправдати свою присутність, свій бюджет і навіть його збільшити, вона всі ці справи робить голосно, публічно, показово і з величезною інформаційною помпою.
- Як вважаєте, до Дня Незалежності будуть якісь провокації?
- Будуть. Варто чекати. Оскільки ситуація в політикумі не найкраща на сьогодні. Найближчим часом має відбутися зустріч глав МЗС країн-учасниць "нормандського формату". Коли ми торкаємося теми Донбасу чи АТО, у нас або ескалація на фронті, або якісь теракти в країні. Це все напередодні Дня Незалежності. Ніхто нам не дасть спокійно провести свято. Буде нагнітання ситуації. Думаю, що будуть провокації, і, дай боже, щоб вони не були успішними.
- Але поки нам щастило, і в День Незалежності нічого не траплялося.
- Ми – нація мирна, і у нас немає такого запиту на тероризм і немає таких справжніх радикалів, як в Російській Федерації або країнах Близького Сходу, де все відбувається на релігійному та етнічному ґрунті. У нас же особливого протистояння в суспільстві немає – є прихильники однієї та іншої думки. Але такого, щоб підривати людей у громадських місцях, у нас, на щастя, немає.
Дуже погано, що немає профілактики – ні інструкцій, роликів, проспектів. Не ведеться роз'яснювальна робота, щоб люди розуміли, що робити, як діяти, на що звертати увагу. Нам треба звикати, що ми живемо з таким агресивним сусідом, і якщо ми не йдемо у бік Російської Федерації, а рухаємося на Захід, то в будь-якому випадку у нас буде протистояння. Десь воно буде загострюватися, десь згладжуватися, але буде.
- Повертаючись до Дня Незалежності, зараз починаються традиційні суперечки про доцільність параду під час війни. На ваш погляд, такий захід є раціональним зараз?
- Як людина, яка брала кілька раз участь у параді, була учасником першого військового параду в Києві, а також як офіцер Генерального штабу України, який брав участь у підготовці параду, скажу, що – ні. Це величезні грошові й матеріальні витрати. У нас зараз не те становище в економіці, щоб ми могли катати паради.
Якщо ви хочете показати силу і міць Збройних сил України – зробіть виставку, презентуйте в соціальній рекламі, чого сьогодні практично немає. Рідко де зустрінеш білборд, який закликає: "Іди за 7 тисяч служити до ЗСУ або Нацгвардії". Причому ключовий меседж цього білборду – від 7 тисяч гривень.
- А ось білборди з безвізом зробили.
- Так. Безвізом заклеїли всю країну. Два тижні преса не могла заспокоїтися – рахувала, скільки людей перетнуло кордон. Хоча режим роботи аеропорту "Бориспіль" абсолютно не змінився – що з безвізовим режимом, що без нього. Кажуть, що на кордоні були автомобільні черги, але це більше пов'язано з роботою митниці й прикордонної служби.
Якщо хочете показати силу і міць нашої армії, то робіть це кожен день. Виховуйте у населення патріотичний дух, любов до армії і показуйте красу цієї армії. Але говоріть про недоліки та проблеми, щоб люди розуміли. А раз на рік викотити старе радянське озброєння, п'ять "Кугуарів", які потім забракують і повернуть на завод, як це було з Національною гвардією. Ну, ще п'ять бронемашин "Дозор" і п'ять штук БТР-4Е. Ми їх кожного року показуємо на параді, але у військах їх масово немає – п'ять-десять одиниць.
- Але техніки багато було на параді?
- Так, техніки було дуже багато, але там всього п'ять БТРів, п'ять "Кугуарів" та американські Hummer проїхали. Усе інше – старе, радянське. Хоча ще Національна гвардія крокувала з автоматами "Форт" нашого виробництва, що відрадно відзначити. Чим ми хвалимося, що ми розробили? Ми маємо повну базу, за винятком технології виробництва артилерійських стволів – вони всі, на жаль, залишилися в Російській Федерації. Якщо ми йдемо до НАТО, то ми могли б купити стволи у країн-членів НАТО і зробити свої. У нас є завод, який виготовляє бронекорпуси, у нас є провідне КБ імені Морозова. Ми могли б за три роки розробити наш вітчизняний танк.
У нас є концерн "Антонов", який міг би зробити нам військово-транспортний літак. У нас є Чорноморський суднобудівний завод у Миколаєві, який міг би випустити все що завгодно, починаючи від цільнокорпусних катерів, закінчуючи важкими авіаносним крейсером.
Адже російського "Кузю" – важкий авіаносний крейсер "Адмірал Кузнєцов", який знаменитий тим, що все задимів, було збудовано у Миколаєві. До речі, спочатку цей крейсер називався "Тбілісі".
У нас величезний військово-промисловий комплекс. Ми за чотири роки не видали жодного нового зразка озброєння, крім модернізації старих радянських. Чим хвалитися на параді, і ще вивалити купу грошей і палива?
- Військові паради – це такий пережиток радянського минулого?
- Ну, чому? Є таке в різних країнах. У Франції люблять військові паради, але там не їдуть танки Єлисейськими полями. Вони починають парад з історії – котять бронзові гармати на лафетах, йдуть гренадери, йдуть солдати у формі XVIII-XIX століть, проходить, можливо, парадний розрахунок національної гвардії. Ще французи люблять авіашоу, але використовують його для показу національного прапора – літаки в небі кольоровими димами вимальовують національний прапор. Це театралізоване дійство. При цьому Франція – ядерна держава, але вони не катають свій ракетний комплекс, який здатен нести ядерні заряди, Єлисейськими полями. Те ж саме й у Сполучених Штатах – театралізоване дійство. Практично ніде не практикується демонстрація сили, брязкання зброєю – це великі витрати. Я б витратив ці гроші на щось більш розумне.
Ну, зробіть парад військових оркестрів. Наприклад, в Лондоні до 70-річчя закінчення Другої світової війни провели парад військових оркестрів та рот почесної варти країн-учасниць. Брали участь навіть розрахунки з Японії. Ніхто не згадує про те, друзі чи вороги.
- Говорячи про друзів і ворогів. Буквально кілька днів тому відбулися переговори лідерів країн-учасниць "нормандської четвірки". Чи буде якийсь прогрес у процесі врегулювання?
- Телефонна розмова дала величезний поштовх у просуванні "нормандського формату", хоча там не ухвалюють жодних рішень. Але було кілька безпрецедентних моментів у міжнародній дипломатії. Президент Франції Еммануель Макрон записав непротокольний захід, під час якого відбувається обмін думками, на магнітний носій і продемонстрував, що у нього є запис.
Судячи з усього, вони розділили проблему – спочатку вирішили зайнятися проблемою Донбасу, а Крим вивели за дужки повністю. Питання Криму взагалі не обговорювалося. Я так розумію, що в телефонній розмові обговорили повністю Мінські домовленості, президент України Петро Порошенко підтвердив усі свої обіцянки в плані виконання, і восени на нас чекає новий сезон федералізації країни. Чому?
Ми уважно читаємо Мінські домовленості, і на це звернули увагу у спільній заяві федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Еммануель Макрон, що потрібно виконати всі аспекти Мінських домовленостей – політичні, соціальні, військові. Послідовність вони не уточнили. Але в політичних пунктах є зміни до Конституції країни з наданням особливого статусу окремим територіям Донецької і Луганської областей, амністія учасникам бандформувань, проведення виборів після зміни Конституції. У будь-якому випадку, якщо ми йдемо на виконання Мінських домовленостей, що підтвердив наш президент, федералізації країни не уникнути.
Через те, що президент не став міняти "нормандський формат", переговори пройшли, як і раніше, у форматі "3+1" – три миротворці (Франція, Німеччина, Росія) та один постраждалий (Україна). Росія в цьому контексті й у цих переговорах виступила ініціатором розв'язання цієї кризи, а не учасником конфлікту.
До речі, у своєму виступі Ангела Меркель звернула увагу на те, що нам треба відновити торгово-економічні зв'язки з цими територіями і треба сідати за стіл переговорів із стороною конфлікту. А хто сторона конфлікту? За Мінським домовленостями сторона конфлікту - ЛНР і ДНР.
Цією телефонною розмовою ми визнали, що у нас громадянська війна. Визнали, що виходом з цієї війни є федералізація – зміна Конституції. І ми підтвердили готовність виконувати це.
- Не обов'язково, що ми це виконаємо. Скільки вже "нормандських" зустрічей і переговорів було.
- Цього разу не вдасться сповзти з цієї теми. Минулого разу ми сповзли з виконання "Мінська-2" завдяки тому, що влаштували 31 серпня 2015 року терористичний акт під Верховною Радою. Тоді загинуло чотири нацгвардійці й близько сотні отримали поранення. Заходу було представлено так, що, дивіться, якщо ми зараз проголосуємо за зміни до Конституції, то у нас почнеться кровопролиття аж до громадянської війни. І тоді всі з цим погодилися.
То зараз Еммануель Макрон записав на магнітний носій цю конференцію, дав зрозуміти, що все, що було сказано, може бути опубліковано. Я думаю, що для нашого президента це буде не найкраще в плані побудови його політичної кар'єри. Його змусять.
- Вересневі вибори канцлера в Німеччині можуть якось вплинути на цю ситуацію?
- Можуть вплинути. Але за великим рахунком Заходу, якщо ми беремо Донбас без Криму, абсолютно все одно, як ця проблема буде вирішуватися. Або федералізація, або деокупація. При цьому санкції з Російської Федерації ніхто знімати не буде, тому що введені санкції за Крим, а не за Донбас.
У цій ситуації Макрон як молодий політик, який здатен вирішувати проблеми на континенті, перехоплює пальму лідерства в Німеччини й затверджується як світовий політик. З іншого боку, Німеччина готова на вирішення цього питання – фрау Меркель треба йти на вибори з позитивним результатом на міжнародній арені. У неї провальна ситуація всередині країни у зв'язку з мігрантами. А тут вона готова вийти і сказати, що вона може вирішувати проблему і є світовим політиком.
Я думаю, що цього разу ухилитися від виконання Мінських домовленостей буде неможливо. Тому у них почнеться своя боротьба за лідерство в ЄС. Макрон більше проамериканський, а США зацікавлені в переділі європейського ринку. Чому санкції з Криму не будуть зняті? Зараз йде війна за газовий ринок Європи, а Меркель лобіює "Північний потік-2". Вона розуміє, що якщо вона його не пролобіює, то сяде на американську голку. І вийде, що доведеться міняти політику ЄС і погоджувати курс зі Штатами, оскільки буде залежність від США. Тому вона проявляє лояльність до РФ.
У нас був шанс ухвалити закон про деокупацію, визнати Росію агресором і тоді формат переговорів був би зовсім іншим – стороною конфлікту була б Російська Федерація. У цьому випадку ми отримували величезні дивіденди і перетворювалися з об'єкта міжнародної політики на суб'єкт. Ми могли б заявити про свої права і могли їх відстоювати. Нас би в цій ситуації підтримали США. Думаю, що підтримала б і Франція, що йде в контекст США. Підтримала би Британія, яка, до речі, нас підтримує і хоче увійти до "нормандського формату". І Польща виявляла бажання увійти до складу цього формату. Ми чомусь проігнорували ці ініціативи.
Начебто нічого не змінилося. З іншого боку, нашого президента поставили перед конкретним фактом, що він зобов'язаний виконати свої політичні обіцянки або йти у відставку і призначати дострокові президентські вибори. Тому осінь у нас буде дуже цікава.
- Але, судячи з голосування за посилення санкцій проти Росії в Конгресі, не тільки на нас чекають цікаві часи?
- Ці санкції не стільки проти Росії, скільки проти Євросоюзу. Цей законопроект забороняє інвестувати в російські проекти. В першу чергу це удар по "Північному потоку-2" і "Південному потоку". Цей законопроект рекомендує міжнародним інвесторам йти з російської біржі. Я нагадаю, що раніше був ухвалений Сенатом законопроект про інвестклімат щодо РФ. То був перший дзвіночок, який говорив про те, що хто не прибере свої активи з російського фондового ринку, той сам і постраждає. Тому фондовий ринок Росії може луснути в один момент разом з іноземними інвестиціями. Зараз йде величезний відтік інвесторів з Росії. Законопроект, який максимально обмежує капіталовкладення в російські проект, фактично ізолює від Росію світової фінансової системи.
Думаю, що вони доведуть цю ситуацію до логічного кінця і Європа буде купувати американський газ. Це головне стратегічне завдання. Припускаю, що, використовуючи Макрона, США досягнуть такого рішення. Росію зроблять залежною і виділять їй квоту, щоб вона трималася на плаву і не рухнула зовсім. Тільки через те, що США не можуть допустити розвалу Росії – потрібен образ страшного, великого, але безпечного ворога.
