Законопроекти про забезпечення державного суверенітету України на окупованих територіях Донбасу і про продовження дії закону про особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО, подані президентом Петром Порошенком в Раду 4 жовтня, викликали небувалий ажіотаж серед парламентаріїв. Вже 5 жовтня в Раді стартував важкий, але досить стрімкий процес узгодження президентських законопроектів - перший із них ухвалено в першому читанні, другий - в цілому. Як ішов цей процес і за що торгувалися депутати, розбирався "Апостроф".
Проблемний Мінськ
Президентські законопроекти 7163 ("Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях") і 7164 (про фактичне продовження особливого порядку місцевого самоврядування) були подані до парламенту 4 жовтня, а вже наступного дня депутати оперативно включили їх до порядку денного.
Паралельно з цим у комітеті з нацбезпеки і оборони на швидку руку шліфували законопроекти, щоб врахувати побажання нардепів. Так, в законопроекті 7163 комітет порекомендував прибрати новелу про Мінські угоди, якими в частині, що стосується безпеки, повинні будуть керуватися органи державної влади України, посадові особи під час "здійснення політико-дипломатичних заходів щодо відновлення територіальної цілісності України".
Саме Мінські угоди, прописані в законі, і стали каменем спотикання серед депутатів.
Чим же ризикує Україна, якщо пропише на законодавчому рівні виконання всіх документів по Донбасу, прийнятих в Мінську? З одного боку, законопроект декларує виконання саме тієї частини угод, яка стосується питань безпеки. Таке трактування, на перший погляд, вигідне Україні. Адже на всіх дипломатичних рівнях керівництво держави наполягає, що спочатку повинен бути імплементований блок з безпеки: припинення вогню, відведення озброєнь, виведення найманців, взяття кордону під контроль. Росія ж запевняє, що спочатку потрібно виконати політичну частину – провести вибори. Якщо в законі буде закріплено: вранці безпека, а ввечері політика, то РФ позбудеться аргументів для просунення політичної частини угод попереду безпекового блоку.
Але проблема в тому, що конкретного визначення, які саме пункти слід віднести до блоку питань з безпеки, немає ні в самих Мінських угодах, ні в президентському законопроекті. Наприклад, амністія для бойовиків, передбачена п'ятим пунктом "Комплексу заходів з виконання Мінських угод", це політика чи безпека?
Крім того, багато депутатів обурені тим, що Мінські угоди свого часу приймалися без урахування думки парламенту, а тепер нардепів просять їх узаконити.
"Мінські угоди не ратифікував парламент, їх не підписували уповноважені люди, їх підписали незрозумілі Плотницький і Захарченко. Я не можу своїм голосуванням імплементувати їх в українське законодавство", - заявив "Апострофу" позафракційний Віктор Чумак.
Про свій намір не ухвалювати законопроект 7163 в редакції з Мінськими угодами заявили у "Радикальній партії" і "Народному фронті". "Батьківщина", "Опозиційний блок" і "Самопоміч" взагалі відмовилися голосувати за президентський законопроект, навіть якщо звідти зникнуть Мінські угоди.
Але у підсумку ввечері 5 жовтня законопроект потрапив у парламент як з Мінськими угодами, так і без них.
"Мова йде про те, щоб замінити їх (Мінські угоди, - "Апостроф") відсиланням на резолюцію ООН, в якій Україну зобов'язують чітко виконувати Мінські угоди. А це означає, що ті ж самі речі просто називають по-іншому, але суть не міняється", - сказала "Апострофу" нардеп від "Самопомочі" Олена Сотник.
Просування законопроекту таким витонченим способом обурило "Самопоміч", свободівців і деяких позафракційних нардепів настільки, що вони вирішили заблокувати трибуну ВР і не дати проштовхнути закон "через коліно".
Народні депутати заблокували трибуну
Але позиція "Самопомочі" щодо Мінських угод у законопроекті виявилася не консолідованою.
"До Мінських угод прив'язані санкції проти Російської Федерації, які на сьогодні є найпотужнішою зброєю проти РФ. Наші міжнародні партнери визнають єдиний документ, який був ратифікований Радбезом ООН – Мінські угоди", - сказала "Апострофу" нардеп від "Самопомочі" Наталія Веселова.
Непрацююче самоуправління
Нардепів обурив і другий законопроект 7164, який, по суті, продовжує ще на рік дію закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО", ухвалений в 2014 році. Нагадаємо, що цим законом передбачалися особливі преференції для Донбасу: амністія "учасникам подій на території Донецької, Луганської областей", право на мовне самовизначення, транскордонне співробітництво з РФ, створення власних загонів народної міліції, безпосередня участь у створенні органів прокуратури та судової влади. Правда всі ці бонуси можна було отримати тільки після проведення місцевих виборів, а оскільки їх так і не провели, то закон діяв лише на папері.
Профільний комітет повернув законопроект президенту, мовляв неробочий статус можна продовжити ще на рік, але тільки після виведення з території України всіх незаконних збройних формувань, бойовиків, найманців і військової техніки. Президент особливо не сперечався і вніс таку правку в свій законопроект в той же день. Але опозиційних до влади нардепів це не влаштувало.
Для чого опиратися продовженню і так непрацюючого "особливого статусу" Донбасу, пояснила Сотник.
"Цей закон (про особливий порядок місцевого самоврядування, - "Апостроф") і до цього був небезпечний з тієї точки зору, що Україна взагалі заклала модель можливого звільнення від відповідальності терористів, які знаходяться на окупованих територіях. Фактично зараз переписані прикінцеві та перехідні положення, які роблять можливим вступ в дію цього закону в момент, коли він буде опублікований. Це означає, що сьогодні можна його проголосувати в Раді, спікер його підпише, а президент підпише тоді, коли йому буде зручно, коли буде відповідний момент. А це величезна небезпека для України: ті люди, які вбивали, катували і захопили владу, допомагаючи росіянам керувати окупованими територіями, не понесуть ніякої відповідальності", - заявила Сотник.
Цікава деталь: посли Франції, Німеччини та США висловилися на підтримку пролонгації особливого статусу.
"Для європейських партнерів цей закон - абсолютний фетиш, незважаючи на те, що він і не працює, - пояснив "Апострофу" політичний аналітик і екс-нардеп Тарас Чорновіл. - Цей документ - один із приводів для введення санкцій проти Росії. Закон був ухвалений під найжорстокішим пресингом Німеччини і Франції. Домовленість була жорсткою і зводилася до наступного: Україна повинна була показати, що здатна щось виконувати. Сам факт, що Україна виконала цей момент, став стартовою точкою для початку санкційних процедур. Адже тоді, в 2014 році, вони дуже туго йшли, але після того, як Росія не виконала жодного пункту з безпеки, а Україна почала виконувати політичні пункти, наші партнери були змушені прийняти рішення про санкції. Без цього закону їх би не було. Якщо Україна не пролонгує дію закону, то момент, з якого почалася санкційна процедура, нівелюється. З одного боку, закон начебто вже нічого не означає, адже за цей час Росія накоїла вже стільки, що санкції йдуть самі по собі. Але в європейських столицях звикли мислити певною символікою. До речі, Мінські угоди ж не працюють точно так же, як і закон – жоден пункт угод не виконано, але за що на Росію наклали санкції? За напад на Україну? Ні. За агресивну політику? Ні. За підтримку і фінансування тероризму? Ні. І навіть не за "Боїнг". На Росію наклали санкції формально за грубе невиконання Мінських угод".
Юрій Левченко намагався зірвати голосування законів і навіть запалив в сесійній залі димову шашку
У четвер ввечері через бійки на трибуні і у президії депутати так і не змогли ухвалити президентські закони. Спікер ВР Андрій Парубій закрив засідання, відправившись на консультації з лідерами фракцій. Рішення про долю Донбасу нардепи перенесли на п'ятницю.
На ранок 6 жовтня під стінами парламенту зібралися члени "Національного корпусу", які протестували проти ухвалення законів. Зав'язалася бійка з поліцією, в ході якої правоохоронці затримали кількох активістів.
В цей час атмосферу всередині Ради розпалювали свободівці, зокрема Юрій Левченко. Нардеп намагався зірвати голосування законів і навіть запалив у сесійній залі димову шашку. Однак це не завадило коаліції ухвалити законопроект 7163 за основу, видаливши з тексту (за словами спікера ВР Андрія Парубія) пряму згадку про Мінські угоди, але залишивши посилання на відповідну резолюцію ООН, і проект 7164 за основу і в цілому.
Не зовсім агресор
Прихильники президентських законопроектів стверджували, що вже давно пора назвати те, що відбувається на Донбасі, своїми іменами: прибрати застарілий термін "АТО" і визнати Росію агресором. Таким чином, це нібито дасть додаткові можливості маневру українським дипломатам, в тому числі і в міжнародних судах.
Але чи розставили ухвалені закони все крапки над "і"? Наприклад, спікер ВР Андрій Парубій, переконуючи депутатів голосувати за закон 7163, говорив: "Колеги, давайте голосувати і визнавати Росію агресором".
"Назва Росії агресором, в першу чергу, міститься в преамбулі до законопроекту, а преамбула не має юридичної сили і носить виключно описовий характер, - сказав "Апострофу" політичний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ігор Петренко. - Плюс для того, щоб визначити Росію окупантом, потрібно визначити чіткі часові рамки: коли це сталося, за яких умов, якими фактами підтверджується?"
Крім того, дипломат, експерт "Майдану закордонних справ" Олександр Хара в коментарі "Апострофу" зазначив, що великий мінус президентських законів про Донбас - тому, що немає прив'язки до Криму.
"Це російський сценарій, коли Крим окремо від Донбасу (окупований Крим згадується тільки наприкінці ухваленого у першому читанні законопроекту, - "Апостроф"), а це дуже істотний зв’язок. Агресія Росії почалася 20 лютого 2014 року в Криму з блокування наших військових частин. Вже потім ця агресія продовжилася і поширилася на території Донецької та Луганської областей. Відповідно відлік агресії ми повинні вести з 20 лютого 2014 року і ніяк не відділяти агресію в Криму від агресії на Донбасі", - впевнений Хара.
Істотна проблема і з понятійним апаратом закону, який чітко не виписаний юристами Банкової.
"Наприклад, термін "відсіч збройній агресії" зафіксований в законі "Про оборону". А "Стримування" агресії – це новація президента, яку незрозуміло хто придумав. Потрібно користуватися тими термінами, які вже є в законодавстві. А якщо ти вносиш нові, то потрібно їх описати, - каже Хара. - А взагалі питання не тільки в тому, щоб назвати Росію агресором, а в тому, щоб почати робити певні кроки, які показують, що це так. Йдеться про введення воєнного стану, створення ставки Верховного головнокомандувача для відсічі збройної агресії".
До кінця не зрозумілі й функції Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ.
"Начальник Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ приймає рішення про переміщення людей і товарів через КПВВ. Але ми ж на законодавчому рівні ніби як визначилися вже, що у нас блокада і торгівлі немає. Так навіщо знову давати такі повноваження начальнику штабу? Він що, зможе скасовувати рішення ВР? Виходить є необхідність для продовження торгівлі?" – наголосив Петренко.
Зазначимо, що представник президента в парламенті Ірина Луценко після ухвалення законів пообіцяла журналістам вдосконалити закон 7163 до другого читання і врахувати всю критику. А поки деякі парламентарії, опитані "Апострофом", не змогли відповісти на питання, що ж змінилося за ніч в скандальному законі і за що вони голосували.
