Голосуючи рік тому на президентських виборах, велика частина країни віддавала свій голос не за Володимира Зеленського, а скоріше, проти Петра Порошенка. І в своїй передвиборчій програмі нинішній глава держави часто давав зрозуміти, що він якісно відрізняється від свого попередника. Він обіцяв побудувати країну, де не буде кумівства в політиці, побороти епоху бідності і посадити корупціонерів. Однак за фактом, виявилося, що за рік президентства кардинально переломити ситуацію не вдалося, та, й зацікавлених у цьому осіб, в команді Зеленського виявилося не так багато. Про те, чому в своїх рішеннях команда президента не сильно відрізняється від попередньої влади, читайте в матеріалі "Апострофа".
Прихід шоумена у велику політику рік тому багато експертів оцінювало негативно, хоча у суспільства був великий запит на зміни і на нові обличчя. Вибір пав на засновника "Вечірнього кварталу", який маючи серйозну медійну підтримку каналу "1+1", гумористичних шоу і серіалу "Слуга народу", зумів впевнено перемогти. Саме образ Голобородька - "народного" президента з уже згаданого фільму, і привернув більшість виборців. Хоча в реальному житті виявилося, що "посилати" Міжнародний валютний фонд і садити корупціонерів ніхто не поспішає. Тому що серіальний сценарій сильно відрізняється від справжньої української політики. А команда Зеленського, якою би вона не здавалася антагоністичної по відношенню до попередньої влади, все одно діє за старими лекалами.
Кінець епохи кумівства?
Перед виборами Зеленський говорив про те, що в епоху його президентства не буде ніякого непотизму, або простими словами - кумівства. Натякаючи тим самим на Порошенка, який любив призначати на високі посади своїх друзів або бізнес-партнерів. Але прийшовши до влади, Зеленський швидко прилаштував частину своїх близьких друзів і своєї команди з "Вечірнього кварталу". І в списку партії "Слуга народу", і в низці державних органів, і в Офісі президента опинилися всі свої та наші. Наприклад, друг дитинства Іван Баканов став главою Служби безпеки України, давній бізнес-партнер і співвласник студії "Квартал 95" Сергій Шефір став радником президента, і зараз це один з небагатьох найбільш наближених до нього людей, нинішній глава Офісу президента Андрій Єрмак - також давній друг президента. Два його заступника - Юрій Костюк та Сергій Трофимов теж прийшли з "Кварталу". У фракції "Слуга народу" також чимало вихідців з цієї ж студії - Юрій Корявченков, Максим Ткаченко, Ольга Руденко, Олександр Кабанов. З найсвіжіших призначень - 12 травня екс-спікера "Кварталу" Тетяну Руденко (сестру колишнього менеджера "Кварталу" Ольги Руденко, яка працює в парламенті) призначили членом Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Після таких призначень, перефразовуючи відомий політичний мем, хочеться запитати "Яких ще друзів президента вам не вистачає у владі?"...
Кадровий хаос
У цілому, кадровий хаос - це одна з основних прикмет президентства Зеленського. Швидкі неоднозначні призначення і такі ж швидкі звільнення вже стали нормою для Зе-команди. Звільнення колишнього глави ОПУ Андрія Богдана поклало початок цього кадрового "турборежиму". Богдан доклав чимало зусиль для зміцнення політичного каркаса нової владної вертикалі, але в певний момент він став заважати деяким представникам команди Зе. Далі відбулася зміна уряду і прем'єр-міністра Олексія Гончарука, призначеного, до речі, за порадою Богдана. Звільнення "свого" генпрокурора Руслана Рябошапки, який, на думку президента, не впорався з поставленими завданнями і не забезпечив такі бажані для суспільства посадки, і подальше призначення на посаду Ірини Венедиктової, яка була в команді з самого початку виборчих перегонів. Рекордно швидка заміна двох нових міністрів - охорони здоров'я та фінансів, але при цьому, відсутність кандидатів на посаду міністра культури і освіти.
У самій команді Зе визнають, що дійсно відчувають кадровий голод, і не тільки в регіонах. За цілий рік не було вибудувано зрозумілу стратегію вирішення цієї проблеми. Замість цього, з політичних загашників діставалися скелети минулого, на зразок Міхеїла Саакашвілі, який за минулої влади запам'ятався хіба що гучними скандалами. Також у владі залишилася або прийшла низка людей, яка працювали при "папередніках". Зокрема, варто виділити нинішнього міністра фінансів Сергія Марченка, який успішно працював заступником глави Адміністрації президента за Петра Порошенка та нового очільника податкової служби Олексія Любченка, який при Вікторі Януковичі був заступником глави Податкової служби України.
Олігархи vs президент
Склалася своя - і досить непогана - історія відносин у Зеленського і з олігархами. Обіцяної деолігархізації не відбулося. Навпаки, низка глав ФПГ тільки зміцнила свій вплив. Хоча Ігор Коломойський, незважаючи на підтримку Зеленського під час виборчої кампанії, дещо втратив в політичній вазі. Ухвалення закону про неповернення колишнім власникам банків, який прозвали "антиколомойським" законом, був вимогою Міжнародного валютного фонду. І саме через нього найбільше конфліктів було всередині команди, особливо з боку так званої групи Коломойського. Але вибираючи між колишнім власником "ПриватБанку" та траншем МВФ для країни, Зеленський обрав останнє. Зате зберіг більше, ніж теплі стосунки з Віктором Пінчуком, і зміцнив з Ринатом Ахметовим.
У цілому, оточення Зеленського, схоже, обрало шлях, вторований таким нелюбимим їм Петром Порошенком. І у внутрішній, співпрацюючи з олігархами і представниками старих політичних еліт, і в зовнішній політиці. Попередник нинішнього глави української держави спочатку теж намагався зайнятися "мирним врегулюванням" і закінчити війну за два тижні...
