Незважаючи на перемир'я в Нагірному Карабаху, боротьба, нехай і в дипломатичній формі, за контроль над цим складним регіоном триває. У вівторок, 17 листопада, президент РФ Володимир Путін провів прес-конференцію щодо ситуації в Нагірному Карабаху. З його слів стало зрозуміло, що Росія не хотіла б бачити турків на спірних територіях, але заблокувати участь в миротворчому процесі турецького військового контингенту не в змозі. Чи призведе пряма участь в миротворчій місії Анкари до ескалації конфлікту в Карабаху, і чому Путін не наважився йти на протистояння з Ердоганом, розбирався "Апостроф".
Виступ Путіна щодо ситуації в Нагірному Карабаху може сильно заплутати непідготовлених слухачів, оскільки президент Росії примудрявся говорити речі, які суперечать одна одній. "Азербайджан і Туреччина завжди говорили про можливість участі Туреччини в миротворчих операціях. Здається, мені все-таки вдалося переконати і наших турецьких партнерів, і наших колег в Азербайджані в тому, що не треба створювати умови або передумови для руйнування наших домовленостей", - заявив господар Кремля.
Водночас, Путін заговорив про створення російсько-турецького центру моніторингу. Він підкреслив, що не дивлячись на те, що прямої необхідності спільного патрулювання з Туреччиною в Карабаху немає, Азербайджан на своїй суверенній території буде ухвалювати рішення про те, де буде знаходитися цей моніторинговий центр.
"Ми створимо спільний центр, який буде використовувати безпілотні літальні апарати, разом будемо контролювати ситуацію уздовж лінії розмежування за допомогою цих літальних апаратів, разом будемо отримувати інформацію і разом її аналізувати і, відповідно, робити висновки з того, що відбувається в дійсності, в житті в режимі онлайн, в режимі поточного часу. Де він буде розміщуватися - це інше питання. Очевидно, що він буде на суверенній території Азербайджану, і Азербайджан має право ухвалити рішення самостійно, де він вважатиме за доцільне його розмістити", - підсумував президент РФ.
Подібна риторика наводить на думку що Путін хоч і не готовий визнати посилення позиції Туреччини в регіоні Південного Кавказу, але вже готовий виправдати входження турецької армії на колись виключно російську зону впливу.
Як вважає глава стамбульського Міжнародного центру стратегічного аналізу і досліджень Ахмет Акгуль, турецька армія, швидше за все, буде розміщена на території Карабаху.
"Туреччина, для забезпечення міцного миру в регіоні, захоче взяти участь в спільних миротворчих силах з Росією. Однак поки не ясно, як це станеться. Турецька армія, швидше за все, буде розміщена на звільненій території Азербайджану. Путін вже заявив, що Туреччина не порушувала міжнародне право, і відповідно, Росія визнала, що Туреччина права в карабаському конфлікті", - ділиться думкою з "Апострофом" Ахмет Акгуль.
Однак присутність турецького контингенту в Карабаху - це аж ніяк не добра воля Путіна і дотримання міжнародного права. На думку директора Центру близькосхідних досліджень Ігоря Семиволоса, Володимир Путін виходить з поточних реалій.
"Ми бачимо результат конфлікту: союзник Росії в Південному Кавказі програв, і цей факт формує обставини, в яких діє Володимир Путін. Ймовірно, тому на його прес-конференції знову зазвучали слова про "міжнародне право". А такі формулювання використовуються більше для збереження іміджу, ніж для того, аби описати реальні причини можливої турецької присутності в Карабаху", - говорить Семиволос "Апострофу".
"Я допускаю, що Азербайджан може дозволити дислокацію турецького військового контингенту на території Карабаху. Я б навіть сказав, що це слід зробити азербайджанцям, щоб Москва не вирішила переграти все, оскільки Росія ніколи не виконує договорів, і турецький контингент може стати стримуючим фактором в цій історії", - вважає Ігор Семиволос.
Водночас, на думку експерта Міжнародного центру перспективних досліджень Миколи Капітоненка, повномасштабна здача Карабаху Росією не планується.
"Я не думаю, що мова йде про здачу Нагірного Карабаху Туреччині. Швидше за все, Москва спробувала мінімізувати ризики, зберегти частину контролю над ситуацією разом зі своїм впливом на Вірменію, а також обмежити політичні надбання Туреччини. Сам конфлікт залишається, але ролі в ньому змінюються. Вірменія стає заручником, Росія бере на себе частину ризиків, Туреччина стає впливовим зовнішнім гравцем, а Азербайджан фіксує політичні результати воєнної звитяги", - зазначає Капітоненко в коментарі "Апострофу".
За його словами, на боці Туреччини зараз залишається ініціатива, але навряд чи Анкара піде на загострення в регіоні.
"Досягнутий варіант компромісу за рахунок Вірменії влаштовує всіх, а подальша війна не має політичного сенсу, швидше за все, навіть для Азербайджану", - вважає Капітоненко.
Цікаво, що зараз в Вірменії наростає невдоволення тим фактом, що Росія не виконала свої союзницькі зобов'язання і не надала Вірменії військову допомогу в протистоянні з переважаючими силами противника. Тепер вірмени більше не бачать в Росії "великого брата". Вірменські батьки не дорахувалися, за різними оцінками, близько п'яти тисяч своїх дітей, які пішли на фронт і не повернулися. Вірменам, які проживають в Нагірному Карабаху, тепер доведеться покинути свої оселі, оскільки вони не зможуть жити поруч з вороже налаштованими азербайджанцями (ці процеси вже відбуваються). Розмови про те, що Путін просто "злив" Пашиняна за те, що він орієнтувався на Європу і взагалі прийшов до влади в результаті такого собі вірменського Майдану, ведуться і в Росії.
Утім, в стратегічному плані поява представників турецької армії в Карабаху може мати серйозні наслідки. Як зазначає експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу "Українського інституту майбутнього" Ілія Куса, якщо турецькі військові будуть присутні в самому Карабаху, це однозначно стане фактором ескалації, який може прискорити настання нової війни за Карабах. "Нова війна за Карабах почнеться через деякий час, оскільки конфлікт не був вирішений", - вважає Ілія Куса.
