Реалії війни поставили українське суспільство перед низкою викликів, серед яких збільшення кількості людей з інвалідністю. Влада має щонайменше організували якісну реабілітацію військових, а оточення - допомогти в інтеграції. На полях Національного форуму прав людей з інвалідністю “Апостроф” запитав у міністерки соціальної політики Оксани Жолнович про те, як запровадження оцінки працездатності вплине на виплати людям з інвалідністю, чому військові збирають гроші на протези, якщо держава це гарантує, та як навчити оточення взаємодіяти з людьми з ПТСР.
- В Україні анонсовано низку змін, які стосуються соцвиплат. Пані Оксано, як запровадження оцінки працездатності вплине на щомісячні виплати людям з інвалідністю? Якщо я правильно розумію, якщо людина з інвалідністю матиме відповідний рівень працездатності, виплати будуть зменшені?
- Це не стосується особи з інвалідністю. Оцінка працездатності стосується тих людей, які потраплятимуть у лікарню після ухвалення законодавства з травмою чи захворюванням, тоді буде здійснюватись реабілітація, тоді буде здійснюватись оцінювання. Насправді, і сьогодні воно здійснюється. Медико-соціальною експертною комісією здійснюється і оцінювання функціонування, тобто фізичні обмеження, і оцінка втрати працездатності. Оцінка обмеження функціонування визначається у відсотку в 1, 2, 3 груп інвалідності, а окремо прописується у висновках МСЕК також відсоток втрати працездатності. Це сьогоднішня процедура. Але оскільки МСЕК - це тільки лікарі, вони не мали компетенції і не робили фахову оцінку втрати працездатності. Це ставало бар’єром для людини і не давало їй змогу працевлаштуватися на потрібну роботу.
Зараз ми бачимо, коли багато людей після травми хочуть повернутися в армію, але через ці бюрократичні перепони не мають можливості знову знайти ту роботу, яка б підходила. Тому наша нова система просто передбачає якісніше опрацювання фаховими командами цих питань, коли експертні команди будуть оцінювати обмеження функціонування за МКФ (міжнародна класифікація функціонування, - ред.) на підставі всіх опитників та вимірювання, які визначені як елементи оцінювання по МКФ. Крім того, ми візьмемо якісні інструменти, які є в Європі, що передбачають оцінку працездатності і можливості людини працювати, навчимо фахівців, бо в нас їх зараз немає, як це робити, і у співпраці зі Службою зайнятості такі фахівці будуть робити оцінку конкретно того, що людина може робити, яку роботу може виконувати, щоб мати можливість швидше повернутися на ринок праці і пропонувати ширший спектр послуг для працевлаштування.
- Коли орієнтовно це буде запроваджено?
- Сама оцінка буде з 2026 року. А поки це буде робити експертна команда, яка створена в Міністерстві охорони здоров'я. Робити і першу, і другу частину. Бо ми мусимо мати безперервний процес. Ми ж не можемо обмежити можливість людини отримувати послуги та виплати, іншу підтримку, яка їй потрібна, навіть на місяць. Тому у цей період буде все, як було. Навчимо фахівців, створимо певні опитники і запровадимо окремо на базі цих фахових команд.
- У наступному році очікується реформа солідарної пенсійної системи. Вона передбачає підвищення пенсій тим, хто давно вийшов на заслужений відпочинок. Чи є гарантовані кошти в бюджеті, зокрема, міжнародних партнерів, щоб це вдалося профінансувати?
- Ми орієнтуємося на кошти з єдиного соціального внеску, наші кошти, наших платників податків. Завдяки тому, що наші воїни отримують гідні заробітні плати, ми маємо збільшення єдиного соціального внеску. Це більше наше прогнозування, наші актуарні розрахунки, це не кошти міжнародних партнерів.
- Про наших бійців. Чому наші воїни, отримавши важкі поранення, змушені збирати гроші на реабілітацію, тоді як держава це фінансує? Чи є проблема в затримці надходження коштів?
- Ні, немає. Якщо ми говоримо про протезування, ми забезпечуємо практично повністю найкраще протезування. Зараз затвердили наказ для забезпечення, наприклад, електронного колінного суглоба, який по суті є одним з найкращих у світі. Мало які країни це забезпечують, а ми забезпечуємо.
Єдине, чому виникає така ситуація, по-перше, непоінформованість. Тому що в госпіталях немає соціальних працівників, які б могли людині пояснити обсяг прав, куди і як можна звернутися, що для цього не потрібен статус інвалідності. Тому ми зараз розширимо комунікаційну кампанію, щоб більше людей знало, і заходимо в госпіталі з командами соціальних працівників, закуповуємо цю послугу, щоб бійці були поінформовані про повний обсяг своїх прав. Сподіваюсь, що це вирішить проблему.
По-друге, є нюанс із фахівцями. Тому що для таких високотехнологічних речей потрібно мати спеціальні навички. У нас, на жаль, не так багато таких фахівців. Тут нічого не зробиш. Ми працюємо над тим, щоб збільшити кількість фахівців, які вміють працювати зі складним протезуванням. Бо, на жаль, до цього року навіть вищої освіти не було в протезуванні, в нас ніхто цими питаннями не займався. І ми зараз зробили професійний стандарт, освітній стандарт. Уже декілька медичних вузів розпочали повноцінне навчання протезистів з вищою освітою. Тому це питання буде вирішено, але потрібно трішки часу.
- Чи потрібно, на вашу думку, готувати суспільство до надання допомоги, взаємодії з демобілізованими військовими з ПТСР (посттравматичним стресовим розладом)?
- Ми тут спільно працюємо з Міністерством охорони здоров’я, бо ПТСР - це все ж таки хвороба, яка потребує медичного лікування. Але суспільство має саме бути підлаштоване під те, щоб розуміти людей, які повертаються з різними, в тому числі, емоційними ментальними порушеннями. Я дуже сподіваюсь, що саме робота наших Центрів життєстійкості, де ми навчаємо людей, що таке стрес, що таке горювання, що таке емоції, як самостійно з ними працювати, як працювати з емоціями інших людей, - допоможе кожному з нас більше розуміти себе й бути більш толерантним до своїх близьких.
