Юрій Винничук: Це велике щастя, що Путін на нас напав

Євромайдан і подальший конфлікт на Донбасі дозволили Україні нарешті розірвати пуповину, якою вона була з'єднана з Росією. Українці зрозуміли, що росіяни їм ніякі не брати. А жертви війни на Донбасі стали тією ціною, яку Україна змушена була заплатити за свою незалежність, вважає письменник і журналіст ЮРІЙ ВИННИЧУК. В інтерв'ю "Апострофу" він розповів, чому не бачить альтернативи нинішньому президентству Петра Порошенка і не вірить у третій Майдан. Темами розмови стали також ситуація з українським книговиданням і новинки літератури.

- Як, на вашу думку, вплинули події останніх майже трьох років на менталітет українців, на їхнє самоусвідомлення як нації? Чи достатнім був цей вплив, і які ще потрясіння потрібні Україні, щоб позбутися багажу подімперських років?

- Я вважаю, що змінилося дуже багато. І це велике щастя, що Путін на нас напав, оскільки завдяки цьому ми нарешті розірвали пуповину з Росією. Ще не до кінця, але все ж достатньо від неї відокремилися. І народ зрозумів, що росіяни нам не брати чи великі друзі. Це важливий момент.

Крім того, в Україні заборонена Комуністична партія, проводиться декомунізація. Я вважаю, що це найголовніше, тому що саме на цих речах трималася вся антиукраїнська пропаганда. А тепер вона нарешті зруйнована.

- Чи достатньо того, що вдалося досягти після Євромайдану? Можливо, Україні потрібен ще один поштовх, наприклад третій Майдан?

- Третього Майдану бути не повинно, тому що це буде катастрофа. Кращого президента і кращого генерального прокурора в України не було. У нас до них може бути багато запитань, ми можемо скаржитися, але кращих не було. І немає претендентів. Якби нація виростила когось, хто міг би замінити Порошенка, і за нього б проголосували, то можна було б говорити про якісь нові вибори. Але третій Майдан - це те, про що мріє Медведчук, Росія, "Опоблок", оскільки вони знають, чим це закінчиться. Якщо ж відбудуться дострокові вибори (у Раду), то буде ще гірший парламент, ніж той, що ми маємо сьогодні. Є Юля з великим рейтингом, яка очевидно працює на Росію, є інші партії...

- Традиційно з наближенням зими протестні настрої в Україні зростають. Чи може ситуація зі збільшенням тарифів підвищити ризик позачергових виборів або знову-таки – третього Майдану?

- Уже минуло більше двох років (з часів Євромайдану, – "Апостроф"), і жодного Майдану поки не було. Були якісь провокації Коханівського (комбат батальйону ОУН Микола Коханівський у лютому 2016 р. закликав йти штурмом на АП, а нещодавно інцидент з бійцями ОУН відбувся у Львівській області, - "Апостроф") та інших прихвоснів. Ви розумієте, для того щоб відбувся новий Майдан, потрібно, щоб народ піднявся. А коли під Верховну Раду приведуть дві-три сотні людей з плакатами, - це не Майдан. Я не думаю, що тарифи так обурять населення, щоб стати причиною народного повстання. Всі бачать, які зміни відбуваються в країні, як триває боротьба з корупцією, щодня когось заарештовують.

Є, звичайно, зрадофіли, які постійно ниють і кричать, що "в нас все погано". Деякі роблять це через своє недоумство, але є й ті, хто чинить так спеціально. Ціла команда працює на Facebook, яка вкидає думки про третій Майдан, про те, що "все пропало", про "вальцманів", "зрадників" тощо. Це буде завжди, тому що Росія спить і бачить, як у нас все зруйнувати. Щоб в Україні до влади прийшла якась зовсім інша політична сила, і все повернулося "на свої місця".

- Тобто щодо майбутнього України ви все ж оптиміст?

- Я б сказав – у мене тверезий погляд.

- Якщо враховувати ваші слова, сьогодні немає людини, яка могла б замінити Порошенка. Чи означає це, що ви прогнозуєте йому другий термін президентства?

- Очевидно, що його є, ким замінити. Питання в тому, чи проголосує народ за те, щоб хтось з цих людей став президентом. Звичайно ж, в Україні достатньо мудрих людей, але треба дивитися на речі реально. Наприклад, у мене була дискусія з Олесем Донієм (український політик, депутат VI-VII скликань, - "Апостроф"). Так він постійно писав усілякі гидоти про президента, звинувачував його в різних гріхах. Кричав, що Порошенко здає Україну, хоче зробити федеративний устрій, хоче надати автономію Донбасу... Але ж цього не сталося. Це все брехня, і Доній досі не вибачився. Я, нарешті, запитав його: ну а кого ти бачиш президентом? Він назвав якесь ім'я. А я кажу: слухай, якщо я його навіть не знаю, хто за нього голосуватиме? Тобто безперечно, що в Україні є мудрі люди, моральні авторитети, наприклад, той самий Ігор Юхновський (академік НАН України, народний депутат І–IV скликань, - "Апостроф"). Але народ за них не проголосує, і це буде просто нісенітниця.

- Ви згадали про Донбас. Як вважаєте, чи вдасться президентові Порошенку і нинішній українській владі закінчити війну?

- Мені здається, що ви неправильно ставите запитання. Не Порошенко почав цю війну, щоб її закінчувати. Закінчить війну Путін найближчим часом через те, що його "дотиснули" санкції. Він зайшов у глухий кут, і йому нема куди подітися. Він змушений відступати і в Сирії, і на Донбасі, і змушений торгуватися. Йому залишиться тільки Крим, з тим, що його наступник поверне півострів нам. Путін просто хоче мати на старості років "авторитет". Але він не вічний. Думаєте, він не розуміє, куди загнав Росію своїми авантюрами? Що далі рухатися нема куди, доведеться тільки відступати? Тому Порошенко тут ні до чого.

- Чим, на вашу думку, закінчиться війна на Донбасі? Замороженим конфліктом, можливо, реінтеграцією окупованих територій в Україну?

- Російські війська з Донбасу підуть, і тоді потрібно буде якимось чином його реінтегрувати. Люди, які вбивали, скоювали злочини, мають бути покарані або піти "за поребрик". Я не вважаю, що нам потрібні такі співгромадяни. Щойно Росія виведе війська, цих людей можна буде обеззброїти, а кордон закрити. От і все "про Донбас". Жодної війни більше не буде.

- Добре. Але і на Донбасі, і в Криму залишиться проросійське населення, будуть багато з тих, кого сьогодні називають "ватою". Як бути з ними?

- Усі, хто отримав російські, "ДНРівські" або "ЛНРівські" паспорти, нехай залишаються з ними, але їх потрібно позбавити права голосувати на всеукраїнських виборах. Цього буде достатньо. Завдяки тому, що відпав Крим і частина Донбасу, у нас сьогодні такий парламент, який є, адже інакше він міг бути набагато гіршим. Я вважаю, це дуже велике щастя, що все так сталося. Звичайно, це горе для багатьох людей, тому що багато їх загинуло. Але це ті жертви, які ми повинні були віддати за незалежність. І нарешті їх віддаємо.

- Як думаєте, фізичне усунення ватажків так званих ДНР і ЛНР вирішило б проблему війни на Донбасі?

- Вони – просто маріонетки. Це тільки Савченко може дурниці молоти про те, що потрібно з ними домовлятися. Потрібно вести переговори з Путіним, а не з його маріонетками. Він їх може змінити в будь-який момент. І він їх поміняє без нашого втручання.

- А впродовж якого часу Україна зможе повернути Крим? Можливо, одночасно з припиненням війни на Донбасі, чи це справа більш тривалого періоду?

- Доти, доки будуть діяти санкції проти Росії, вона буде виснажуватися. Санкції не знімуть, навіть якщо Росія піде з Донбасу, можливо, тільки послаблять. Тому російська влада буде змушена повернути Крим і стане шукати спосіб, який дозволить їй це зробити так, щоб не впасти в очах власного народу. Очевидно, що Путін буде просити, щоб Крим поки залишався "у складі Росії" до появи його престолонаслідника, а той вже його сплавив. Путін же буде "великим збирачем земель руських".

- Ви сказали, що санкції наближають закінчення війни. Як ви вважаєте, чи допомогла б Україні закінчити війну наявність ядерної зброї? Можливо, Україні слід знову стати ядерною державою?

- Та ядерна зброя, яку мала Україна, була застарілою, підтримання її в бойовому стані вимагало б значних коштів. Я не думаю, що це б якимось чином вплинуло. Росія вторглася в Сирію і не боїться Америки, хоча США мають більш потужну ядерну зброю.

- Якщо перейти від зовнішніх загроз до внутрішніх: які з основних ви б виділили – можливо, корупцію, ризик військового перевороту?

- Я не думаю, що це такі вже й великі загрози. Корупція - це річ, з якою можна боротися, і в нас добре це почали робити. У військовий переворот я не вірю, хоча можуть бути різні провокації, в тому числі з боку псевдовоєнних, якихось фейкових батальйонів. Це можливо. Але поки що я бачу, що в нас велика біда від телебачення, яке окупували деморалізовані олігархи. Ось у цьому слід навести лад.

- Ви, напевно, маєте на увазі скандал з "Інтером"...

- Я маю на увазі не тільки "Інтер", а й інші канали. Що робити з "Інтером": потрібно просто його закрити і все. А чому його не можна закрити за антиукраїнську пропаганду? Адже в нас є Національна рада з телебачення і радіомовлення, в яку понапихували якихось людей, ні на що не здатних. Є Міністерство інформаційної політики абсолютно пусте, яке теж не зрозуміло чим займається. У нас є багато важелів, щоб вплинути на таку ситуацію, але немає тих, хто б це робив.

- А "Квартал 95" теж потрібно закрити?

- Ну, що значить закрити? Звичайно, з ними також треба вирішити питання, тому що те, що відбулося, - це просто свинство. Я вважаю, що треба порушити кримінальну справу. Це образа за межами України, що її порівняли з повією. Що тут виправдовувати? Тут нема чого виправдовувати.

- Поговоримо про літературу. Чи знаєте ви художні книжки, в яких розповідається про війну на сході України, можливо, порекомендуєте якісь?

- Художні книги про війну мене не цікавлять і ніколи не цікавили. Про жодну війну. Втім, я прочитав багато різної документалістики...

- Є багато українських письменників, які тривалий час видавалися в Росії. Частина з них продовжує друкуватися там і сьогодні. При цьому про війну вони намагаються не висловлюватися, пояснюючи такий підхід тим, що "іноді промовчати - вимагає більшої мужності, ніж кричати про себе скрізь". Що, мовляв, будь-який їхній коментар так чи інакше сприймуть негативно. Як ви ставитеся до такої позиції?

- Ви трохи перебільшуєте, тому що це не українські письменники. Вони пишуть російською мовою, друкуються в Росії. Які ж це українські письменники? Між тим є чимало письменників, поетів, які пишуть російською, але їх не друкують в Росії. Вона ж обзиває їх різними негарними словами.

- Незабаром у Львові відбудеться форум видавців. Можливо, порадите щось з новинок, які будуть там представлені?

- Багато новинок, зокрема з перекладної літератури, які будуть представлені, я вже перечитав іншими мовами, тому що купую книги в Польщі. Наприклад, "Сатанинські вірші" Салмана Рушді (британський письменник індійського походження, - "Апостроф"), твори письменниці Кларісси Лиспектор (бразильська письменниця українсько-єврейського походження, - "Апостроф"), Вітольда Гомбровіча (польський письменник, - "Апостроф") я читав польською мовою. Для мене це не новинки, але дуже добре, що вони видаються. Буде дуже багато перекладної літератури, і я радий, що її кількість постійно зростає. Хоча це далеко не та кількість, яка виходить у сусідніх країнах. Наприклад, у Хорватії держава закуповує по 200 примірників кожної виданої книги. Тобто видавництво випускає 500-600 примірників, а ті 200, які купить держава, покривають його витрати, і далі видавництво отримує прибуток. В Україні такого немає.

- Чи стало більше україномовної літератури за останні два роки?

- Звичайно, стало більше. Хоча з чехами, поляками, хорватами не порівняти - в Україні ця кількість просто жалюгідна. Я був на фестивалі в Хорватії та бачив, що кожен відомий зарубіжний письменник представлений не однією-двома книгами, а десятком. У нас же видадуть якогось одного, потім другого, а далі немає нічого. А за кордоном видають багатотомники.

- Кого з сучасних українських письменників ви могли б порекомендувати читачам?

- Я не хотів би їх називати, тому що когось не назву, і потім будуть образи. Читаю тих самих, що і всі. У мене зараз просто завал з непрочитаних книжок, ціла купа. Я намагаюся навіть у цьому себе обмежувати, тому що життя людини не таке довге, щоб встигнути все прочитати.

- Завал – це не фігурально, чи дійсно так багато друкованих книг, або ви все-таки читаєте книги в електронному форматі?

- У мене вдома дійсно забиті всі стелажі, у двох кімнатах ними заставлені всі стіни, ставити книги вже нема куди. Я навіть намагаюся книги роздаровувати. Але, звичайно, в електронному вигляді я теж читаю.

- Розкажіть тоді про ваші книги, які вийшли чи вийдуть найближчим часом.

- На форумі видавців буде представлено мій новий роман "Цензор снів". Події відбуваються перед Другою світовою війною і під час війни у Львові та ще в деяких містах: Кракові, Сопоті. Також вийде книга "Житіє гаремноє" в розкішних малюнках Світлани Фесенко, дружини Юрія Макарова. Ще вийде кілька дитячих книг: "Місце для Дракона", яка увійшла в шкільну програму для восьмого класу, і ціла серія дитячих казок, які друкує видавництво "Фоліо". Також є товста книга "Невідоме розстріляне відродження", яку я упорядкував і до якої увійшли твори маловідомих авторів, що досі не публікувалися, але дуже цікаві. Цією книгою я теж пишаюся.