Відомий письменник, колишній радянський розвідник ВІКТОР СУВОРОВ (Володимир Різун) вважає, що у Євросоюзу немає майбутнього через жахливу бюрократію, яка паралізує всіляку ініціативу. У другій частині свого інтерв'ю "Апострофу", письменник розповів, що, будучи громадянином Великобританії, під час референдуму Brexit підтримав вихід країни з ЄС для того, щоб позбавити її від впливу "комісарів у Брюсселі", яких ніхто не обирав і які штампують незрозумілі закони. ВІКТОР СУВОРОВ закликав українців не прагнути до членства в Євросоюзі, а піднімати країну без сторонньої допомоги, як це зробила Західна Німеччина після війни.
Першу частину інтерв'ю з Віктором Суворовим читайте тут.
- Ви проживаєте у Великобританії. Нещодавно там пройшов референдум Brexit з питання відокремлення від Євросоюзу. Які настрої зараз у країні?
- Існують два підходи до європейської єдності. Сама ідея була правильна: давайте скасуємо всі межі — їдеш з Франції в Бельгію і не помічаєш, де межа. Але ця правильна ідея потихеньку пішла по іншому руслу. У Брюсселі посадили комісарів, яких ніхто не обирав. Комісарів ми в Радянському союзі, до речі, проходили. Припустимо, що тут у Британії є парламент, де сидять люди, яких я можу любити або не любити, але я знаю, хто вони. Але існує ще Європарламент. І я не знаю, що за люди там сидять, що вони вирішують, але за цим законам я повинен жити. Ось приймається якесь рішення, і це рішення повинне перекладатися на всі мови зі всіх мов. Припустимо, з естонської на грецьку, іспанську, болгарську і так далі. Це ж жахлива бюрократія. Сидять абсолютно безвідповідальні люди, які витрачають величезні кошти і штампують дивні закони.
- Наприклад?
- Візьмемо Грецію. Ця країна славилася своїми оливковими гаями, які росли тисячі років. Оливкова олія було для Греції пріоритетом номер один. Номером два було суднобудування. Приходить Європа і диктує свої умови: за вирубку оливкових гаїв ми платимо стільки-то грошей. І люди вирубують ліси. А щоб знизити конкуренцію, європейці заборонили Греції кораблебудування. І Греція зараз банкрут. Просить гроші у Європи, а європейці ненавидять греків за те, що вони жебракують. Ось що наробили бюрократи в Брюсселі! А британське ставлення до цього таке: хлопці, давайте зробимо так, щоб економіка була під контролем національних парламентів, які звітують перед народом. А не перед бюрократами, які ні перед ким не звітують. Хай буде вільний простір для переміщення людей і капіталів. Але комісари, які будуть диктувати людям свої умови, нам не потрібні. Народ Британії не проти європейського об'єднання. Народ Британії проти безглуздих законів, які регулюють, який сорт яблук потрібно мати, яка кривизна бананів повинна бути і які болота слід осушувати. Ви тільки подумайте, з Брюсселя говорять, які болота нам потрібно осушувати. А може, їх взагалі не потрібно осушувати. У Британії і без того вистачає землі. Тобто рішення британців на референдумі спрямоване на те, щоб зберегти європейську співпрацю, але вийти з під контролю цієї дикої бюрократії.
- В Україні побоюються, що Brexit може вплинути на відносини між Україною і Євросоюзом.
- У мене багато друзів у Болгарії. Десять років тому Болгарія вступила в Євросоюз. Там зараз народ відчуває жорстоке розчарування. Приїхали багаті хлопці з західних країн. Вони скупили задешево всі підприємства, а потім їх закрили, щоб не було конкуренції. І ці заводи стоять. Україні слід прагнути до Європи, щоб мати вільне переміщення капіталів і людей. Щоб люди могли спокійно поїхати в Рим чи Париж. Однак під ярмо брюссельської бюрократії лізти не варто.
- Я правильно розумію, що ви підтримуєте безвізовий режим між Україною і Євросоюзом, але не рекомендуєте домагатися членства в ЄС?
- Якщо Євросоюз зміниться, то будь ласка. Але послухайте, ось був Радянський союз як союз республік. І Євросоюз — це теж союз республік. Радянським союзом керували комісари, яких ніхто не обирав. І Європою теж правлять комісари, яких ніхто не обирав. Радянський союз загнувся через те, що в ньому була планова економіка. І Євросоюз загнеться через те, що тут планова економіка. Так ось, Україна вийшла з Радянського союзу і рветься зараз під контроль євробюрократів. Навіщо?
- Ви вважаєте, що майбутнього у Євросоюзу немає?
- Абсолютно вірно. У нього немає майбутнього. Успішні люди звідси тікають. Якщо у людини є якась гарна ідея, вона їде в Каліфорнію. Це найбільш вільна економічна зона Сполучених Штатів. Тому що бюрократія душить ініціативу. Абсолютно безвідповідальні і непотрібні закони, які вони вводять, гальмують розвиток країн. Якщо поставити книжкову полицю від однієї стінки до іншої — на неї помістяться зводи законів про те, як побудувати будинок. Колосальна кількість законів, які суперечать один одному. Наприклад, за однією книгою водостік повинен бути одним. А згідно іншій — іншим. Одного разу нам всім, хто живе у Великобританії, прийшов лист про те, що газова плита повинна відповідати певним європейським стандартам. Заплатіть 500 фунтів - і ми вам переробимо. Так вирішили в Брюсселі. І вся Британія заплатила по 500 фунтів за переробку газових плит. Минуло три роки і нам сказали, що треба заплатити ще 300 фунтів, тому що в попередньому законі були допущені якісь помилки. Вони їх допустили, а платити повинні ми! І тоді народ Британії сказав — не треба! Я на референдум прийшов рано вранці, але натовп вже стояв, щоб проголосувати...
- Ви проголосували за вихід Британії з ЄС?
- Звичайно! Я - громадянин Британії і я проголосував проти всіх цих бюрократів.
- А чи варто Україні розраховувати на допомогу такого Євросоюзу?
- Ні! Україна - це велика країна. Її можна зробити найпотужнішою країною Європи, принаймні, настільки ж потужною, як Великобританія, Франція і Німеччина. І Україна. Ось він - наш рівень. Все залежить від українського народу. На чужого дядька нам розраховувати ні в якому разі не можна. Нами керують, нам ставлять якісь умови - ми вас приймемо, ми вас не приймемо... Так забити на все це! Сказати: "Хлопці, ми піднімемося самі". Давайте знову згадаємо Західну Німеччину після війни. Зруйнована, принижена розграбована країна. Мільйони загиблих мужиків, мільйони калік. Товариш Сталін ще мільйони мужиків в полоні протримав. І на її території знаходилися окупаційні війська - США, Британії і Франції. Але ця країна без всякого Євросоюзу сама встала на ноги і стала європейською наддержавою. Невже ми не зможемо піднятися без якоїсь допомоги? Не каліки ми! Не потрібні нам милиці! Коли жебрак приходить до столу багатих людей і йому кидають залишки - це принизливо! Нічого нам там робити - самі піднімемося! Не буде нам ніякої допомоги! Скуплять всю промисловість і зупинять її, щоб не було конкуренції. Вони (європейці, - "Апостроф") розуміють, які талановиті люди живуть в Україні, які є можливості в Україні і які там землі. Ці бюрократи бояться Україну і будуть робити все для того, щоб зупинити її розвиток.
- Сюди ж, до речі, вкладаються Ваші думки про те, що Україні треба відновити ядерну зброю. Ви про це раніше говорили.
- Ситуація з виконанням Будапештського меморандуму в якійсь мірі протверезила не тільки Україну. Вона протверезила весь світ. Зараз жодна країна, яка володіє ядерною зброєю, не повірить ніяким гарантіям. Після цього самого Будапештського меморандуму ніхто нікому вірити вже не буде.
- Але якщо ми захочемо відновити зброю масового ураження, та ж Європа і ті ж США нас поховають. Ми не зможемо цього приховати. Буде, як з Саддамом Хусейном, - США вторглися до Іраку під приводом пошуку там хімічної зброї.
- Це справді був привід. Ніякого хімічної зброї там не було. Потрібно було до чого причепитися. Якщо я захочу причепитися до чого-небудь на вулиці, то я обов'язково це зроблю. Якщо я в поганому настрої - злий я, то до своєї дружини я причеплюся з будь-якого приводу. Наприклад, яка-небудь каструля недостатньо добре блищить. Хімічна зброя - це була не причина. Це був привід, причому привід досить пустий. А приклади того, про що ви говорите є. Голда Меїр (ізраїльський політичний діяч, - "Апостроф"). Одного разу вона сказала, що в Ізраїлю ядерної зброї немає... Але якщо на нас нападуть - ми її застосуємо. Сховати можна все що завгодно. Бував я в Ізраїлі. До мужиків їздив у гості. Свинину вони там їдять, горілку з перцем п'ють... Так от, країна маленька зовсім. І народу мало. Але коли постало питання: вижити або померти - примудрилися якось хлопці. І ні в якій Євросоюз вони не вступали, самі піднялися. У них діаспора по всьому світу. Але Україна теж має діаспору. У США, Канаді. В Росії українська діаспора теж є. Так що ядерної зброї у нас немає, але якщо треба - ми її застосуємо.
- Така ось ваша рекомендація. З світового досвіду, так сказати...
- Ще раз хочу сказати, я не хочу давати рекомендації великій країні. Україна - це велика країна. А українець завжди був хитрим мужиком...
- А як у Великобританії ставляться до ситуації в Україні?
- У Великобританії думають про свої проблеми. А проблем там багато. Якщо збили літак, то всі газети вибухають, люди починають говорити про Україну. Якщо зберігається уповільнений конфлікт, воно швидко забувається, зникає з перших шпальт і взагалі виходить за межі інтересів британців. Це стосується не тільки Британії, але й інших країн. Великий Дейл Карнегі сказав: "Якщо у людини чиряк на шиї - це для неї набагато важливіше, ніж смерть мільйонів людей від голоду в Китаї".
- Пару питань про вашу творчість. Нещодавно побачила світ Ваша книга про маршала Жукова - "Тінь перемоги", перероблене і доповнене видання. Для тих, хто ще не прочитав, - про що вона?
- Кожна моя книжка постійно переробляється. Коли я починав писати, у мене ніяких матеріалів під рукою не було. Але в університеті в Лондоні є дуже потужний факультет східної культури - російської, української. Там є величезна бібліотека нашої літератури. А з появою Інтернету з'явилася справжня Ніагара різної інформації. Тому будь-яка інша книга, і не тільки ця, з появою в Інтернеті нової інформації, зазнає змін. Але якщо ми говоримо про останні книги, то незабаром (розмова відбулася 21 вересня, - "Апостроф") російською мовою в Москві має вийти моя книга, яка називається "Радянська військова розвідка". Мені б дуже хотілося, щоб вона вийшла і на українській мові... Поки що, щоправда, охочих не знайшлося. У книзі я розповідаю, чому існували ГРУ і КДБ. Дві розвідки. А чому їх було дві? Навіщо це було потрібно? Розповідаю про різні рівні розвідки - тактичну, оперативну, стратегічну, про те, як проходила інформація, як відбирали людей на стратегічний рівень. Мені довелося пройти всі щаблі - від тактичного рівня до оперативного і на стратегічний. У найважливішу резидентуру, в Женеві. Я розповідаю про те, як підбирають дружин, як їх перевіряють, як складаються відносини в сім'ї, якщо ми знаємо, що всі наші зітхання прослуховуються... Пам'ятаю, звертається до мене моя молода, красива Тетяна з питанням: як ми наше сімейне життя будемо будувати. Я її заспокоюю - нехай слухають, нехай заздрять. Тобто ця книга, як мені здається, вийшла дуже цікавою.
- Це якесь продовження і доповнення "Акваріума" виходить?
- Ні-ні. "Акваріум" - це щось на зразок роману. А "Радянська військова розвідка" - щось на зразок підручника. Це зовсім інший стиль. Там багато інформації, яку не фахівцю, можливо, навіть нецікаво буде читати. Як відбувається вербування, яким воно буває. Одним словом, книга ближче до підручника, ніж до роману. Спочатку вона називалася "Основи шпигунства", але все-таки ми вирішили назвати її "Радянська військова розвідка".
- З "Акваріума" було видно, що ви в якійсь мірі закохані в радянську розвідку.
- Так, я її люблю. Я не соромлюся цього. Це гарний звір, але на службі у огидного режиму. Це як гарна, розумна вівчарка, яка буде захищати будинок будь-якої людини. А її сестричка служить наглядачем у концтаборі. Вона - така ж гарна, така ж розумна, але на службі у злочинного режиму. Тому я противник КДБ, але я люблю ГРУ. Я зачарований цією міццю, як ми буваємо зачаровані міццю акули. Я милуюся цим звіром під назвою ГРУ, але я повинен сказати, що в даний час почалася деградація, повне розкладання системи. Я в цій книзі нічого не говорив про сучасний стан розвідки, тому що я не знаю достеменно, що там відбувається. Але деградацію я бачу. Гниє країна, гниє армія і гниє, звичайно, військова розвідка.
- Спасибі Вам за довгу і ґрунтовну розмову!
- Дякую і вам. Бажаю моїй Україні процвітання. На чужу допомогу сподіватися можна, але і самим сидіти склавши руки не варто. Попереду відкриваються великі горизонти. Слава Україні!
- Героям слава.
