У Міністерстві оборони оприлюднили невтішну статистику - за 2016 рік небойові втрати українських військових склали 256 осіб, при тому, що на фронті в бойових зіткненнях загинуло 211 бійців ВСУ. "Апостроф" розбирався, чому в перервах між боями гине більше солдат, аніж від куль і мін бойовиків.
Суїциди в АТО
Найбільше жахає причина, яка вийшла на перше місце серед небойових втрат в ЗСУ за 2016 рік. Це самогубства. У Міноборони за минулий рік нарахували 63 таких випадки. За статистикою, яку раніше оголосив головний військовий прокурор України Анатолій Матіос, всього з початку АТО загинуло майже 1300 бійців з причин, які не пов'язані безпосередньо з веденням бойових дій, з них самогубців - 259 осіб.
Самі військові стверджують, що на 100% довіряти цій статистиці не можна, адже не завжди, коли солдат себе вбиває, це пов'язано з планами звести рахунки з життям.
"Зараз в країні важка економічна ситуація, і багато хто йде на службу, щоб заробити грошей. Але коли вони підписують контракт, люди не думають, що їх можуть відразу відправити в зону АТО, все ж хочуть служити в тилу. А коли людина не дуже морально стійка потрапляє в зону бойових дій, у неї може виникнути паніка, і вон може прострелити собі щось аби більше не воювати і буває що завдає собі великої шкоди", - розповів "Апострофу" демобілізований військовий Сергій.
Проте, випадки суїциду в ЗСУ дійсно відбуваються і вони не поодинокі. Наш співрозмовник Сергій згадує, що така трагедія сталася у його підрозділі під час служби в армії.
"У хлопця були домашні проблеми з дівчиною, тому що за пару хвилин до самогубства він з нею розмовляв по телефону. Просто домашні часто не розуміють реалій того, що відбувається на фронті. Я не один раз був свідком ситуацій, коли солдатові дзвонять з дому і починають виносити мозок, а людина в цей час стоїть на посту зі зброєю. Починаються бурхливі обговорення домашніх проблем і намагаються перенести їх вирішення на бійця. Але людина, якщо служить на передовій або навіть в тилу, реально нічого не може зробити і вирішити. Наприклад , якщо проблеми фінансового плану, банкомату ж під боком немає. Вирішити проблему з ЖЕКом він теж не може, адже це не аргумент для начальства відпустити людини, якщо у нього вдома проблеми з комунальниками", - зазначив Сергій.
Суїцидальні думки можуть виникати не тільки у новобранців, які вперше виявляються на передову, а й у ветеранів АТО, які не знаходять себе в мирному житті. "Дуже багато людей, які були в АТО добровольцями, пішли в тил, там не витримали і пішли в ВСУ, а свої моральні проблеми вони принесли з собою і бо не вирішили їх", - пояснила "Апострофу" засновник добровольчого медичного управління "Госпітальєри" Яна Зінкевич.
У свою чергу військовий психолог Андрій Козінчук пояснив "Апострофу", що історія кожного самогубства на фронті унікальна, відповідно немає однакової причини, яка змушував би солдатів зводити рахунки з життям.
"Говорячи іншими словами, якщо командир, наприклад, відмовив бійцеві у відпустці, то це не може бути причиною самогубства. А ось депресія, алкоголізм, наявність психічного захворювання вже можуть його до цього підштовхнути. Є чинники, які спонукають чоловічу стать до таких вчинків — це депресивний розлад, втрата раціонального мислення, у зв'язку з тривалим перебуванням в зоні бойових дій, наявність психотравмуючих факторів (смерть побратима). Але на мій погляд найбільшим фактором є відсутність підтримки як індивідуальної, так і соціальної. Ці інституції у нас не працюють, їх просто немає. У підсумку, людина залишається сам на сам зі своїми проблемами. Якщо ви запитаєте Міноборони, що вони роблять, щоб люди не кінчали життя самогубством, то вони скажуть, що у них є накази і директиви з приводу профілактики суїцидів і всі фахівці працюють над цим. Насправді ж ще більше будуть накладати на себе руки ветерани. Наприклад, в США щодня трапляється 20 суїцидів. Кожен день 20 ветеранів самі себе вбивають. Наше завдання не допустити такого в Україні", - підкреслив експерт.
За словами військового психолога, частина самогубств на фронті можливо попередити ще на етапі відбору бійців у військкоматах.
"Це реально, просто все питання в тому, що до цього несерйозно ставляться. Там повинні сидіти діагности-фахівці. Але ці діагности стоять трохи дорожче, ніж можуть запропонувати військкомати. Якщо в кожному військкоматі буде якісна психологічна діагностика, відсоток самогубств буде набагато менше. потрібно розуміти, що не всі, хто звів рахунки з життям психічно хворі люди. просто повинна бути адекватна робота з особовим складом. у нас в армії досі працює система замполітів, яка просто інакше називається. замполіта це ж не вирішення проблеми, якщо сам командир не знає про те, яке морально-психологічний стан має бути у його бійців. Наприклад, в європейських арміях ніде немає замполітів. Замість них там група фахівців - соціальний працівник, психолог і лікар. Крім того, командири самі проходять психологічну підготовку ", - резюмував Андрій Козінчук.
Психолог, представник громадської організації "Без броні" Тетяна Руденко додає, що навіть якщо на етапі медкомісії фахівці вкажуть на проблеми з психологічним здоров'ям призовника, до них не завжди прислухаються.
"У нас психологи якщо і залучені до відбору солдатів, то їх слово не завжди є фінальним або вагомим. У всіх арміях світу є суїцидальні випадки, просто десь їх більше, а десь менше. Там де менше, там є нормальний відбір , психологічний супровід і адаптаційні заходи, щоб людина після повернення з фронту зміг себе знайти і нормалізувати свій психологічний стан", - зазначила Тетяна Руденко.
Хвороби і "аватари"
На друге місце антирейтингу небойових втрат в українській армії вийшли смерті солдатів від хвороб. З цієї причини, за даними Міноборони, у 2016 році померло 56 бійців. Але якщо брати весь час проведення АТО, то саме смерті воїнів від хвороб є найпоширенішою причиною до небойових втрат в ЗСУ - понад 400 випадків. Такі дані приводив Анатолій Матіос. За словами головного військового прокурора України, ця цифра говорить про те, що військкомати проводять неякісний відбір військовослужбовців і беруть на службу чоловіків, у яких є проблеми зі здоров'ям.
Втім, Яна Зінкевич запевняє, що з деякими небезпечними хворобами медкомісії мають право брати бійців на службу абсолютно легально. "Людина могла померти в АТО, наприклад, від онкології, гепатиту С. З деякими хворобами можна брати в армію. У мене батальйон - 200 осіб і жоден з них не помер в бою, тільки поранені, але померло двоє людей від хвороб", - говорить волонтер.
Дійсно, згідно з наказом Міноборони №402 від 14 серпня 2008 року, боєць, наприклад, з раком шкіри в індивідуальному порядку може визнаватися обмежено придатним. "Але банально солдат може захворіти вже в армії, від когось заразитися. Потрібно розуміти, що у військових є спілкування з місцевими, з жінками в тому числі, і які у них хвороби ніхто не знає. Бійця могли відпустити у відпустку на три дні, відсутність контрацепції і ось він уже захворів ", - додала Яна Зінкевич.
Третя за поширеністю причина небойових втрат в АТО - це загибель в результаті необережного поводження зі зброєю - 39 смертей. Однак самі військові стверджують, що це зовсім не причина, а наслідок іншої проблеми в армії - пияцтва. Хоча за офіційними даними від отруєнь алкоголем і наркотиками в 2016 році в ЗСУ померло 10 осіб, за словами військових, за загибеллю в результаті нещасних випадків (29 осіб), вбивствами (30 осіб), ДТП (18 осіб) стоїть саме алкоголь.
"Мобілізували зазвичай тих, хто не встиг сховатися. Людей забрали в армію, а вони не дуже розуміли навіщо вони там взагалі знаходяться. Вдома зарплата у них могла бути менша, ніж в армії, тим більше вдома сім'я, потрібно продукти купувати, речі, а в армії тебе годують, одягають і дають зарплату, плюс купа вільного часу. Потім виходили такі ситуації, коли людина випила в сильну спеку, пішла купатися на річку і потонула. Інший на полігоні перепив до такої міри, що вранці не прокинувся. Якщо людина в цивільному житті пила, то в армії моментально іншою вона не стане. При цьому будь-які методи виховання на них не діють. Бувало що і по фізіономії їм давали свої ж товариші по службі. У кожного солдата є обов'язки, наприклад, ходити на пост. А як він заступить на пост, якщо він п'яний? А якщо на позиції не вистачає людей, а на пост потрібно ходити через кожні 6 годин, то заступати ще за когось нікому не хочеться", - говорить наш співрозмовник Сергій.
Тетяна Руденко запевняє, що п'яниці потрапляють в ЗСУ, в тому числі, через недоопрацювання військкоматів. "У нас дуже поганий відбір. На жаль, в армію потрапляють люди з алкоголізацією 10, 15 і навіть 20 років. Тут ніякі виховні заходи не допоможуть", - резюмувала фахівець.