"Я зараз хочу просто розчинитися... Додому хочу. У мене кіт очеретяний, і я його два роки не бачив", - жартує прикордонник СЕРГІЙ КОЛМОГОРОВ, якого в понеділок, 6 листопада, відпустив на волю Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ. Нагадаємо, що військовослужбовець 79 прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Держприкордонслужби Сергій Колмогоров 7 вересня 2014 року, перебуваючи на службі в Маріуполі, пострілами з автомата АК-74 зупинив автомобіль "Шкода", що викликав підозру і в якому ймовірно знаходилися російські інформатори. Загинула Інна Рожкова. Її чоловік Євген відбувся пораненнями. Колмогоров отримав 13 років в'язниці за умисне вбивство. У бліц-інтерв'ю "Апострофу" прикордонник розповів чому відкрив вогонь, який наказ отримав і як має намір боротися далі за свою волю.
- Сергію, розкажіть, яка обстановка у вересні 2014 року була в Маріуполі. Наскільки напружена?
- Було все дуже напружено. Ми знали, що працює дуже велика диверсійна група. Наскільки я пам'ятаю, 20 вересня затримали останніх людей з цієї групи. Але факт, що вони були в місті - це сто відсотків, і обстановка дійсно була складна. Прокуратура розповідає, що в Маріуполі не було бойових дій. Але ж це не говорить про те, що всередині міста не проводилися ніякі диверсійні дії. У нас була підвищена бойова готовність.
- Ви отримали наказ зупинити підозрілий автомобіль. Рішення про те, як саме його зупинити, наприклад, відкрити вогонь, повинен прийняти сам прикордонник?
- Прикордонний наряд приймає рішення про застосування зброї самостійно. Наказ був зупинити автомобіль, а яким чином... По-перше, водій сам спровокував. Він від початку намагався втекти. Тобто він вже вчиняв злочин. І водій же не особисто від мене тікав. Він свідомо це робив. Він свідомо намагався втекти. Що ми повинні були зробити в цьому випадку? Вчинили згідно з нашими законами. Зараз я вчинив би точно так само, оскільки виконував законний наказ і мав законні підстави.
- Які надії на перегляд справи? Як вважаєте, вас виправдають? Адже Вищий суд досить швидко прийняв рішення.
- Надія помирає останньою. Я думаю, що ми дійдемо до істини. Мета зараз одна - справедливість. Це стосується не тільки мене, а й інших військовослужбовців, які сидять за виконання якихось наказів. Я не кажу зараз за всіх, але такі люди є. Я це знаю.
- Чи вважаєте, що Приморський райсуд Маріуполя і апеляційна інстанція були упередженими відносно вас?
- Суди повинні виконувати свої функції. Вони повинні судити людей згідно закону. А в зоні АТО (Луганській і Донецькій областях) вони трохи неправильно роблять. Упереджене ставлення до військових - це гарантовано. Навіть не упереджене ставлення, а є якась частка ненависті до військових з боку судів. Не буду конкретизувати. З приводу моєї справи... Там дійсно немає моєї провини, і все, що намагається мені нав'язати прокуратура, це не є правда. У нас є стовідсоткові факти, які доводять мою невинуватість. Просто суди не хотіли звертати на це увагу.
6 листопада 2017 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ відпустив на свободу прикордонника Сергія Колмогорова
- Як думаєте, судді в прифронтових містах пов'язані з окупованими територіями? Адже напевно у них там є рідні, друзі, майно.
- Я тільки вийшов, тому мені важко судити. Є відповідні органи, які повинні перевіряти, чи є зв'язки із сепаратистами, росіянами.
- Нещодавно на всю країну прогриміла Одеса, де забудовники намагалися захопити частину території військової частини. Військові тоді не застосували зброю, як цього вимагає статут. Чому військові бояться застосовувати зброю навіть на законних підставах?
- Вони бояться. Може вони бояться наслідків, які потім можуть виникнути. Але військові повинні діяти відповідно до статуту.
- А якби в Криму наші військові під час захоплення частин відкривали вогонь, як цього вимагає статут, анексії б не було? У тому ж Донецьку захоплювали частини.
- Думок багато, вони різні... Наказу не було, ось нічого і не робили, напевно. Ми ж військові люди, ми просто виконуємо накази, а всі інші питання - до командування.
P.S. Про ситуацію в прифронтовому Маріуполі у вересні 2014 року дуже чітко висловився керівник групи прикордонної служби в секторі "М" АТО, генерал-майор Олег Медведчук.
"2014-й був роком початку війни. Україна не була до цього готова. Програма-мінімум для Росії тоді була - захопити індустріальні міста: Маріуполь і Бердянськ. Для того, щоб позбавити нас портів і відчувати себе господарями на Азовському морі, а потім наростити свій наступ і об'єднати сухопутну і морську ділянки з Кримом. Наприкінці серпня росіяни широким наступом заволоділи містом Новоазовськ і вийшли на рубіж Гранітне - Павлопольське водосховище. Маріуполь в той час знаходився у зоні підвищеної небезпеки. За тією оперативно-розвідувальною інформацією, що в нас була, ворог готував захоплення Маріуполя. При цьому операція готувалася як сухопутним шляхом, так і з висадкою з моря. Готувався обхідний маневр, щоб захопити Маріуполь з боку Бердянська. Там було створене відповідне сепаратистське угруповання. Ця актуальність не знята і на даний момент", - зазначив Медведчук.
