28 січня в Києві на Майдані Незалежності відбувся цікавий і досить неоднозначний захід: присяга "Національних дружин". Близько 600 молодих людей в камуфляжному однострої на чолі з екс-командиром полку "Азов", а нині позафракційним народним депутатом Андрієм Білецьким, пройшли колоною центральними вулицями міста до Київської фортеці і там у тьмяному світлі багать склали присягу. Що це було і хто такі "Національні дружини", розбирався "Апостроф".
Це підставні
Людина, яка називає себе командиром дружинників - найближчий соратник Білецького Ігор Михайленко з позивним "Черкас". У серпні 2016 року його прізвище фігурувало в ЗМІ у зв'язку зі збройним пограбуванням інкасаторів "Ощадбанку" в Запорізькій області. Тоді прокурор області Олександр Шацький повідомляв, що до розбійного нападу на інкасаторів причетні бійці полку "Азов". Сам Білецький виправдовувався, мовляв, "паршиві вівці бувають всюди", й "Азов" готовий надати правоохоронцям всю необхідну допомогу в розслідуванні інциденту. В результаті поліція та СБУ так нічого і не змогли пред'явити Михайленку. А в неділю на Майдані "Черкас" урочисто роздавав знамена підрозділам "Національних дружин".
За словами Ігоря Михайленка, "Національні дружини" як явище в Україні існує більше року. Щоправда, в реєстрі Мін'юсту громадська організація з однойменною назвою з'явилася тільки в травні 2017 року. Серед її засновників і в списку керівних органів прізвище Михайленко не значиться, зате є прізвища інших бійців "Азова", які в ЗМІ практично не засвічені: Ігор Кашка, Артем Клімін, Максим Плиска, Ігор Бобер. Але їх добре знають в азарівському "Комітеті порятунку України" (російська організація екс-прем'єр-міністра України Миколи Азарова). Там цих людей разом з іншими бійцями "Азова" (всього 644 особи) включили в так званий "Список Грабовського" (cписок названий за іменем адвоката Юрія Грабовського, який захищав полонених російських ГРУшників в українському суді і був знайдений убитим в Черкаській області у 2016 році).
Однак журналіст Артем Фурманюк, який довгий час стежить за діяльністю "Азова", в коментарі "Апострофу" повідомив, що Ігор Михайленко є лише формальним командиром дружинників.
"Насправді курує весь цей процес Сергій Коротких з позивним "Боцман", колишній начальник розвідки в батальйоні "Азов". Він повністю цим займається", - розповідає Фурманюк.
На особистості Сергія Коротких слід зупинитися трохи докладніше. Уродженець Росії, громадянин Білорусі Коротких у грудні 2014 року указом президента отримав українське громадянство за активну участь в АТО. У ЗМІ він відомий як один з лідерів ультраправого російського об'єднання Націонал-соціалістичне суспільство. Проходив навчання в школі КДБ. Деякий час "Боцман" служив у Нацполіції України. Коротких є одним із засновників громадської організації "Зірка". Тієї самої, яка навесні минулого року спільно з Нацкорпусом активно блокувала роботу російських банків в Україні.
"А насправді потім знімала блокаду за гроші", - додає Фурманюк.
28 січня близько 600 молодих людей у камуфляжній формі пройшли колоною центральними вулицями міста до Київської фортеці і там принесли присягу
"Смачні" повноваження
Так що ж таке "Національні дружини" і для чого вони були створені? За все хороше проти всього поганого, плюс трішки "фізичного впливу" та націоналістична складова. Приблизно так можна охарактеризувати ідеологію цієї громадської організації, якщо уважно вивчити її офіційний сайт і сторінки в соцмережах. До складу "Національних дружин", згідно з даними сайту, входять колишні воїни АТО, патріотична молодь і небайдужі громадяни. Крім того, серед дружинників чимало футбольних ультрас.
Самі громадські активісти визначають для себе чотири основних завдання: безпека вулиць, боротьба з наркозалежними та іншими асоціальними елементами, оборона країни в разі повномасштабного вторгнення (але це тільки в разі повномасштабного, а зараз і ЗСУ впораються) ну і, нарешті, захист малого і середнього бізнесу або боротьба з рейдерством. Це "найсмачніша" частина повноважень, яку поклали на себе дружинники, оскільки невідомо, за яким критерієм вони визначатимуть, хто рейдер, а хто ні.
"Подібні об'єднання самі теоретично можуть бути використані для незаконного переділу власності, - сказав "Апострофу" представник українського омбудсмена Михайло Чаплига. - Наприклад, до нас в офіс надходить дуже багато скарг від фермерів на те, що незрозумілі формування заважають їм зібрати врожай або збирають врожай, але фермери до цього вже не мають ніякого відношення. Під приводом боротьби з правопорушеннями подібні організації вриваються в місця поселення ромів, діють на Центральному залізничному вокзалі в Києві, нібито перевіряючи якісь документи".
Для виконання поставлених завдань дружинники патрулюють вулиці українських міст і заодно "фізично спілкуються з наркоманами", розчищають лікарні від снігу, тусуються на акціях протесту, наприклад, міцних хлопців в однакових камуфляжних куртках (у таких саме, в яких були дружинники 28 січня на Майдані) можна було помітити 17 жовтня на першому МіхоМайдані.
Крім того, вони розбираються з "наливайками", залами гральних автоматів, проводячи "профілактичні бесіди" з власниками. "А за фактом вони просто трясуть напівлегальні лотереї, брокерські контори і мають з цього вигоду", - сказав Фурманюк.
Уся ця діяльність супроводжується досить чіткими і доступними для розуміння тезами: "наведемо порядок в країні", "ми займаємося не політикою, а робимо брудну роботу", "очистимо вулиці від наркоманів і гнилі", "справжній чоловік повинен вміти захистити своїх близьких". Правда, іноді бувають непорозуміння зі вступними тезами. Так, в одному з постів на своїй сторінці дружинники заявили, що девіз "Ніхто крім нас" є одним з гасел їхньої організації. Нагадаємо, "Ніхто крім нас" - це гасло російських десантників. Українські десантники використовують гасло "Завжди перші".
Девіз дружинників "Ніхто крім нас"
Але лінгвістичні огріхи ще можна списати на молодий вік організації. Тому не будемо чіплятися. До речі, дружинники пропонують захищати близьких за допомогою зброї, мовляв, українська правоохоронна система не в змозі забезпечити захист кожного громадянина, відповідно, тема "кожному українцеві по пістолету", ну або хоча б по ножу, червоною лінією проходить практично через всю діяльність організації. "Ми вчимо молоде покоління, як за допомогою вогнепальної зброї, ножа або кулака захищати слабких і самого себе", - йдеться в одному з постів "Національної дружини" в соцмережах.
"Настрій іде такий, що в кожного бійця повинен бути свій особистий "вогнепал", на який оформляються легальні дозволи: помпові рушниці та карабіни, - додав Артем Фурманюк. - Більше того, ті люди, які за віком не дотягують до права на володіння зброєю або мають судимість, все одно отримують зброю: кілька "стволів" оформляється на одну людину з таким розрахунком, щоб кожен мав зброю у своєму розпорядженні. Як тільки кількість цих "стволів" і людей досягне критичної позначки, результати не змусять себе довго чекати".
Чи законно це?
Це питання після резонансу в ЗМІ, який справила присяга дружинників, створило напруження навіть серед чиновників МВС.
Спочатку в міністерстві стверджували, що діяльність дружинників абсолютно законна. "Члени цих організацій мають право здійснювати охорону громадського порядку спільно зі співробітниками Національної поліції або Національної гвардії, - заявив радник Арсена Авакова Іван Варченко. - Те, що зараз з'являються організації, які хочуть включитися в цей процес, це абсолютно законно, вони мають право".
Радник міністра вочевидь має на увазі закон України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" від 2000 року. Там дійсно сказано, що громадяни України мають право об'єднуватися в організації для охорони громадського порядку. Але вони повинні створюватися та діяти у взаємодії з правоохоронцями. Навіть свій статут такі громадські працівники повинні узгоджувати з Нацполіцією. Ну і, природно, патрулювати вулиці також необхідно разом з копами.
"Право самостійно діяти, наприклад, затримувати злочинця, вони мають не більше, ніж звичайні громадяни, які бачать правопорушення і можуть на нього відреагувати", - сказав "Апострофу" аналітик Українського інституту майбутнього Денис Монастирський.
Та ось халепа: на днях в мережі стало популярним відео з Кременчука, на якому "національні дружинники" побилися з місцевими поліцейськими під крики "мусори с*ки". На добровільну допомогу на паритетних засадах якось не дуже схоже.
Після такого конфузу глава МВС Арсен Аваков грізно заявив, що дружинники не такі вже й законні. "У державі Україна є тільки одна монополія на застосування сили - державна. Всі інші парамілітарні формування, які намагаються себе позиціонувати на вулицях міст, не є законними", - підкреслив міністр.
Кому це потрібно?
Щоб відповісти на це запитання, необхідно зрозуміти, хто фінансує "Національні дружини". Самі дружинники плутаються у свідченнях на цю тему. Спочатку представник Нацкорпуса Роман Чернишов у коментарі ЗМІ заявляв, що дружинників фінансують якісь бізнесмени.
"Але я не розумію, чому якісь бізнесмени раптом будуть спонсорувати якусь організацію, яка нібито буде діяти в моїх інтересах, - дивується Чаплига. - Будь-який державний інститут представляє інтереси більшості, а будь-яка організація представляє інтерес вузького сектора. Вони не можуть говорити від імені всього суспільства".
Потім прес-секретар формування заявив, що їх взагалі ніхто не фінансує. Мовляв, живуть вони на членські внески.
У такому разі, якщо джерело фінансування до кінця не зрозуміле, зайдемо з іншого боку: хто потенційний отримувач вигоди від проекту "Національні дружини"? Незважаючи на грізні заяви Авакова, важко повірити, щоб підрозділ Нацгвардії (а "Азов" входить в структуру НГУ) за кураторства екс-співробітника поліції Сергія Коротких діяв врозріз з інтересами міністра.
На думку політолога Петра Олещука, дружинники поза всяких сумнівів - це підготовлений політичний проект.
"Це локальний політичний проект - якась дія, що покликана викликати певний резонанс і заробити певний політичний капітал, - сказав "Апострофу" Олещук. - Задум повністю реалізувався: ми бачимо тотальне домінування в інформаційному просторі цієї теми, при тому, що витрати ресурсів мінімальні. Зібрали певну кількість людей, одягли їх у форму, провели маршем, і вже тиждень про це говорить вся країна. Таким чином, Нацкорпус вдало потрапив до інформаційного простору, і це додає їм політичної ваги".
"Якщо такі дружини почнуть жорстко, перевищуючи законні повноваження, ловити наркоманів, зупиняти п'яних за кермом, це буде в рамках їх уявлення про справедливість, - додає Денис Монастирський. - Це не буде в рамках закону, але це буде в контексті того порядку, якого чекають люди. В такому разі такі підрозділи отримають позитивний суспільний відгук і в цьому основна небезпека: незаконні дії можуть бути виправдані людьми. Люди почнуть говорити, що ось з'явилася гідна сила, а це заявка на політичну участь".
Але в Нацкорпус як самостійну політичну одиницю експерти не вірять. Швидше Білецький і компанія є таким собі "конем" у майбутніх політичних перегонах, на якого роблять ставки більш впливові гравці.
"Очевидно, що "Народний фронт" у нинішньому форматі не зможе успішно брати участь у майбутніх виборах, - зазначив Олещук. - Їм необхідно або шукати запасні аеродроми, або диверсифікувати свій політичний вплив. Авакову набагато вигідніше диверсифікувати свій вплив, умовно кажучи, розкласти яйця в різні кошики. Наприклад, був запущений політичний проект соціалістів Іллі Ківи (25 січня Ківа виключений із Соцпартії, - "Апостроф"). Це була спроба зайняти ліву електоральну нішу, яка практично порожня у зв'язку з забороною комуністів і розбродом і хитанням серед класичних лівих партій. Тепер ми бачимо спробу зайняти праву нішу. Якщо це реалізувати, і Нацкорпус пройде в парламент, і ще якийсь лівий проект пройде, то не буде сенсу сумувати з приводу відсутності "Народного фронту", оскільки необхідний політичний вплив збережеться".
Правда, в суспільстві є побоювання, що "Національні дружини" можуть себе проявити і в іншій, більш агресивній якості.
"На тих лекціях, що у них проводять, молодь налаштовують на те, що в разі чого необхідне силове захоплення влади, адже у Національного корпуса перспектив на найближчих виборах немає. Це я кажу абсолютно відверто", - запевняє журналіст Артем Фурманюк.
Однак Петро Олещук вважає такий розвиток подій малоймовірним.
"Якщо подібні структури дійсно планують застосовувати для якихось силових акцій, ніхто про це заздалегідь не інформуватиме. Просто в потрібний момент вони починають діяти. Як ті ж тітушки, які ніякої форми не носили, вони просто били людей, коли отримували відповідні вказівки", - резюмував політолог.
