21 червня Верховна Рада України ухвалила закон про національну безпеку, відповідно до якого будуть проведені зміни в силовому блоці держави. Зокрема, зміни торкнуться Служби безпеки України, причому дане питання вже викликало низку різних тлумачень і сумнівів у тому, що в цій структурі дійсно будуть проведені реформи.
Які функції СБУ необхідно переглянути, чому цей силовий орган потребує реформ і які великі зміни чекають на усіх українських силовиків, "Апострофу" розповів колишній співробітник Служби безпеки України ІВАН СТУПАК.
Я оцінюю закон про національну безпеку як міні-конституцію для силового блоку, зокрема і для правоохоронців. Документ закріплює статус-кво: хто чим керує і хто кому підпорядковується. Щоб змінити цей закон, потрібно буде внести купу змін до інших нормативно-правових актів. За МВС закріплюється його силова частина. Міністр внутрішніх справ стане дуже впливовою людиною: в нього залишаються Національна поліція, Національна гвардія, ДСНС, прикордонники, міграційна служба, тобто це буде дуже впливова і дуже серйозна людина. За президентом закріплюється своя частина, військова: Збройні сили, міністр оборони, РНБО і голова СБУ.
Верховним головнокомандувачем буде президент, а в нього у підпорядкуванні - міністр оборони, який буде цивільною особою, як і його заступники. Далі їм підпорядковуватиметься військова людина, головнокомандувач Збройних сил України. Тобто збільшилася кількість керівників, а міністр оборони стає цивільним і керуватиме військовими людьми. Я дуже переживаю, що буде певне нерозуміння внизу. Армія, військові - це люди зі специфічним почуттям гумору, досвідом і знаннями. Буває, що цивільним важко зрозуміти хід думок військових.
Читайте також: Безпека за версією Порошенка: Україну підтягнули до НАТО, але "забули" про важливі речі
Я 11 років, до звільнення, служив у підрозділі, якому пощастило залишитися в структурі, яку не ліквідували новим законом - це економічна контррозвідка. Станом на сьогоднішній день, відповідно до закону, специфіка СБУ наступна: протидія розвідувально-підривній діяльності (це звичайна контррозвідка), захист конституційного ладу, територіальної цілісності, що є у всіх держав. Також залишилися підрозділ, який захищає державну таємницю, і підрозділ економічної контррозвідки. Спочатку він формувався, щоб протидіяти іноземним спецслужбам, які намагаються впливати на нашу країну не прямо, а через міжнародні фінансові компанії, спробами купити громадську думку або проспонсорувати якісь акції. Цими речами займалася економічна контррозвідка, тому що там є гроші.
Згодом економічна контррозвідка мутувала і перетворилася на те, що є зараз - гроші-гроші-гроші. "Де є гроші, там є ми": залазять у будь-який тендер з приводу і без, намагаються зайняти чиюсь сторону, десь перетиснути, десь перегнути. Це викликало масу невдоволення з боку громадськості. В останній редакції закону немає спецпідрозділу з боротьби з корупцією, відомого головного управління з боротьби з корупцією.
Відповідно до закону про запобігання корупції, в нас цим займаються НАБУ, НАЗК, САП і Нацполіція. СБУ там немає, але останні два роки вона активно цим займається. Ми кожного дня бачимо звіти СБУ про те, що спецпідрозділом затримано такого-то чиновника. Парадокс: у законі СБУ немає, а вони цим займаються. Як так? Розповідаю вам цей секрет. У прокуратури забрали можливість вести слідство. Здавалося б, як це пов'язано? СБУ отримує інформацію про те, що якийсь чиновник адміністрації вимагає хабар. Самі вони не можуть розпочати роботу, тому в ту ж секунду пишуть листа в прокуратуру про те, що "виявили корупціонера, інформуємо вас про це, треба вжити заходів". Співробітник відвозить цей лист у прокуратуру, де прокурор розуміє, що не може відкрити слідство і каже: "Раз ви знайшли цього корупціонера, то й займайтеся ним". Співробітник СБУ забирає цей лист з офісу прокурора, приносить на роботу, СБУ далі займається цим питанням. Так виходить парадокс: в СБУ немає повноважень, але вони цим займаються, тому що доручив прокурор, який сам не може цим займатися. Виходять "півтора землекопа". Це працює зараз і продовжує працювати.
Щодо результативності треба віддати належне СБУ: останні рік-два вона більша, ніж у НАБУ. Але Служба безпеки все ж діє чверть століття, так що вони знають специфіку, мають напрацьовані технології і методології, люди підготовлені, є передача досвіду.
Але те, на що це перетворилося зараз... Антикорупційну роботу взяли в орбіту політичних і комерційних інтересів - це неправильно. Раз ми наближаємося до західних стандартів і треба щоб не було спецпідрозділу боротьби з корупцією, - не проблема. Тільки потрібно зберегти людей, не виганяти їх на вулицю, інакше вони просто підуть і будуть займатися тим, що найкраще знають - інструктувати корупціонерів, як не бути упійманими.
Крім того, коли ліквідують цей спецпідрозділ, залишиться велика кількість спеціальної техніки, автомобілі, будівля в центрі міста. Питання: куди це все піде і за якою ціною?
Економічний підрозділ має залишитися в усіченому вигляді. Він повинен працювати там, де є іноземна присутність, а не влазити в якісь тендери, коли комунальне підприємство купує бензин, а економічна розвідка грозиться туди влізти. Вони повинні існувати, але їх не повинно бути так багато. Я не можу сказати конкретно, скільки саме, тому що це таємниця. Але, наприклад, в кожному регіональному управлінні є свій відділ, де може бути кілька десятків людей. Є приміщення в центрі міста, серйозний вплив. Правда, не туди, куди потрібно, на жаль.
У законі прописано, що протягом шести місяців СБУ повинна підготувати проект закону про свою ж реорганізацію та подати його президентові, щоб він міг внести документ на розгляд Верховної Ради. Якщо СБУ підготує адекватний законопроект, то все буде, як треба. Якщо ж не буде політичної волі або достатньо наполегливих прохань з боку Заходу, то, думаю, залишиться те, що є, тільки в іншому кольорі.
Але реформа потрібна, приходить час, коли треба щось міняти - організація працює 25 років. Вона не може їхати 90 років як КДБ.
