У Керченській протоці 25 листопада російські кораблі напали на групу українських військових кораблів. У результаті російської агресії 24 українських моряки потрапили в полон. Інцидент отримав безпрецедентний резонанс: у 10 областях України було введено воєнний стан, однак наші моряки досі перебувають в неволі, при цьому Москва не вважає їх військовополоненими. Чи існують міжнародні механізми, здатні допомогти звільнити в'язнів Кремля, розбирався "Апостроф".
На даний момент 21 український моряк перебуває в ув'язненні в московському СІЗО "Лефортово". Ще троє військовослужбовців, які отримали поранення внаслідок російського морського нападу, утримуються в медсанчастині СІЗО "Матроська тиша". Всі вони арештовані судом Сімферополя до 25 січня. Російська Феміда інкримінує українцям незаконний перетин державного кордону. За російським законодавством за такий злочин суд може дати до 6 років позбавлення волі.
Точних даних про умови утримання полонених в "Лефортово" і "Матроської тиші" немає. Правда, російський омбудсмен Тетяна Москалькова повідомила своїй українській колезі Людмилі Денисовій, що скарг як здорові, так і поранені моряки, не мають. Але цю інформацію варто було б ділити на два.
Традиційно, ситуація з полоненими українськими моряками, "глибоко схвилювала" Захід. Так, глави МЗС "Великої сімки" зробили спільну заяву, в якій вимагали від РФ відпустити українців. Голова Євроради Дональд Туск спрогнозував, що в грудні ЄС продовжить антиросійські санкції. Звільнити моряків закликали прем'єр Канади Джастін Трюдо і президент Франції Еммануель Макрон, а канцлер Німеччини Ангела Меркель, за повідомленнями західних ЗМІ, навіть мала розмову з Володимиром Путіним про долю полонених, та тільки, за словами прес-секретаря Путіна Дмитра Пєскова, лише суд (читай - Путін) буде вирішувати долю моряків.
Чи може у такій ситуації існувати реальний шанс на швидке повернення військовополонених додому? Тут можна виділити кілька ключових факторів: по-перше, виходячи з дій Кремля, можна зрозуміти, що українські моряки для РФ не є ніякими військовополоненими. За повідомленнями російських правозахисників, українських військових у СІЗО позбавили форми, що є порушенням ст. 18 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Крім того, сам факт утримання моряків у СІЗО також порушує положення Женевської конвенції, де в 22 статті йдеться про те, що військовополонених не слід розміщувати в тюремних будівлях, "за винятком особливих випадків, підтверджуваних інтересами самих полонених". Очевидно, що утримання в СІЗО ніяк не може бути в інтересах моряків. Нарешті, сам Пєсков видав наступне: "Це ніякий не полон, немає війни, є українські військовослужбовці, які перетнули державний кордон РФ", - підкреслив прес-секретар Путіна.
А якщо 24 українських моряки не визнаються Москвою військовополоненим, значить, виходячи з логіки Кремля, їх потрібно судити, і тоді на швидке повернення додому розраховувати не доводиться.
"Якщо РФ йде за своїми процедурам, щоб, як мінімум, мати виправдання перед власним населенням, найближчі 2-3 місяці чекати повернення не варто", - говорить "Апострофу" аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич.
Але є й інший нюанс. Не так важливо, як інтерпретує норми міжнародного права Москва. Важливіше, як цю ситуацію бачить Захід, адже одна справа, коли кадрові українські військові потрапляють в полон до "шахтарів і трактористів", до яких формально Кремль не має ніякого відношення, і можна, скільки хочеш заливати "домовляйтеся з народом Донбасу". Але зовсім інша справа, коли українські полонені утримуються офіційною владою РФ. Тут про трактористів вже не розкажеш.
"За міжнародним морським правом військовий корабель користується імунітетом у будь-яких водах, - пояснює "Апострофу" заступник директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь. - Атака на такий корабель класифікується як акт військової агресії, який рівнозначний переходу сухопутного кордону механізованими дивізіями. Відповідно, українські моряки є військовополоненими".
Чому ж Москва так вперлася, і принципово не бажає визнавати українців військовополоненими? Тим більше, що для Кремля таке визнання могло б стати самим безболісним виходом із ситуації.
"Для Росії це вихід - визнати моряків військовополоненими і провести прямий обмін на таких же полонених. Тоді не потрібно помилування президента, й інші складні юридичні процедури", - пояснює "Апострофу" заступник директора дніпровського філії Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак.
"Але якщо просто відпустити моряків, далі послідують запитання, які піднімає Україна: де стріляли, де затримали, чому стріляли? Занадто багато додаткових питань", - додає Тишкевич.
Як, в такій викривленій Росією реальності, повинна діяти Україна, щоб повернути полонених додому?
"Щоб серйозно говорити на цю тему, потрібна серйозна реакція світової спільноти, конкретні дії, які змусять Росію протверезіти, а не "глибока стурбованість", - запевняє Михайло Самусь.
"А потім, використовуючи тиск на Росію, який створюється США, Німеччиною і Францією, потрібно було б підключити до цієї роботи Червоний хрест, і повертати моряків за схемою обміну військовополоненими, а не засудженими, як це намагається робити Росія", - зазначає Їжак.
За словами експертів, "серйозною реакцією" могло б стати посилення санкцій.
"Це можуть бути реальні санкції з боку світової спільноти, а не символічні, коли вводяться санкції проти офіцерів Генштабу РФ або ВМФ. Чи смішно самим європейцям або американцям, коли вони такі санкції вводять, але в Кремлі точно смішно, - каже Михайло Самусь. - Потрібні жорсткі санкції, які погіршать економічний стан Росії, наприклад, припинення проекту "Північний потік-2", обмеження користування світовими фінансовими інструментами, обмеження експорту російської нафти, заборона на користування хоча б європейськими і американськими портами для російських суден, недопуск російських авіакомпаній, які літають в окупований Крим, в країни ЄС. Ось це було б цікаво, і можна було б розглядати реальні механізми коммунікування з Росією".
Але поки, крім різких заяв, практичних кроків не було. Або майже не було.
"Скасування зустрічі Трампа і Путіна (на саміті "Великої двадцятки" в Аргентині, - "Апостроф") - досить різкий крок. Короткі і напружені переговори в Аргентині з Макроном і Меркель - також сильний крок. Це не просто заяви, а прямо сказані Путіну слова: "Ми вам не віримо". Крім того, Росія збирається посилювати правила руху по Північному морському шляху, а це зачіпає потужні міжнародні інтереси щодо свободи судноплавства", - додав Олексій Їжак.
Дійсно, з 1 січня 2019 року РФ вирішила ввести обмеження на прохід військових кораблів по Північному морському шляху (проходить по Північному Льодовитому і Тихому океану). З наступного року іноземні кораблі будуть змушені просити дозволу у РФ на прохід суден.
У США вже розкритикували російську ініціативу, зазначивши, що Північний морський шлях повинен бути відкритий для всього світового співтовариства.
"Для таких держав, як США і Великобританія, дотримання права на море - основоположна річ. У цьому вони бачать реальну загрозу для своїх інтересів", - говорить "Апострофу" дипломат Богдан Яременко.
Відповідно, якщо українська дипломатія зможе вдало зіграти на перетині інтересів у великій війні за морське право, моряки повернуться додому.
