Виявляється, для вступу України до НАТО не потрібен референдум, та й військовий конфлікт на Сході не створює жодних перешкод для членства в Північноатлантичному Альянсі.
У чому полягають популярні міфи про НАТО, а також яке рішення може бути ухвалено щодо України та Грузії - в інтерв'ю "Апострофу" розповів глава "Громадської Ліги Україна-НАТО" СЕРГІЙ ДЖЕРДЖ.
Першу частину інтерв'ю з Сергієм Джерджем читайте тут: Путіну весь час потрібен ворог: якщо не НАТО, то інопланетяни
- Існує міф про те, що нібито в разі територіального конфлікту країна не може стати членом НАТО.
- Це не так. Існує Північноатлантичний (Вашингтонський) договір, і це основний документ НАТО. По-перше, там є пункт, що всі європейські країни, які сповідують демократію, підтримують принципи цього договору, роблять свій внесок у європейську безпеку, - мають право бути членами альянсу. По-друге, НАТО - це політично-військова організація, тому для політиків і військових, які там є, зрозумілі питання миру та війни.
В даному випадку Україні потрібно протягнути руку допомоги, тому що ми багато років були учасниками різних програм НАТО, брали участь практично у всіх місіях альянсу, ми робили свій внесок у світову безпеку. Сьогодні час допомогти Україні. Тому щодо України може бути прийнято політичне рішення. І питання того, які стосунки з Росією у нас сьогодні - це дуже суб'єктивний показник. Не скажу, що він не діє, на лідера будь-якої країни впливають всі фактори. Але ми повинні відстоювати свою позицію, яка полягає в тому, що Європа буде сильнішою разом з Україною, а не навпаки.
- Які ми знаємо приклади інших країн, котрі маючи невирішені територіальні конфлікти, ставали або залишалися членами НАТО?
- Норвегія - країна-засновник НАТО. У неї була територіальна суперечка з Росією стосовно Північних островів. Лише в 2015-2016 роках це питання було закрите остаточно, а до цього тривалий час була суперечка з СРСР, потім з РФ. Далі відносини Туреччини і Греції - дві країни, які історично мають різні підходи до територіального поділу деяких островів в Середземному морі. Але і там, і там розуміють, що є питання вище таких конфліктів. Це безпека й подальший розвиток всієї Європи, і в НАТО ухвалили рішення прийняти обидві країни майже одночасно до свого складу. Після цього конфлікти припинилися, тому що діалог вже міг реалізовуватися не тільки між двома країнами, а в рамках цілої великої організації. Це більш чесний і прозорий підхід.
Звичайно, є політичні суперечки між Грецією і Туреччиною, але війни не було, і НАТО якраз цьому сприяло. В цьому й полягає одна з головних ідей створення даної організації - припинити напругу всередині європейських країн. Ми знаємо складні відносини Франції та Німеччини, Франції і Великої Британії, Іспанії і Португалії свого часу, але вже в минулому столітті після Другої світової війни лідери цих країн почали говорити про те, що ми повинні будувати нову Європу, де основною метою буде економічний успіх, і НАТО стало тригером об'єднаної Європи. НАТО створено в 1949 році, а перші європейські об'єднання датуються 1953 роком. Без об'єднання на рівні довіри, на рівні безпеки неможлива співпраця політична й економічна, і та Європа, яку ми бачимо сьогодні, багато в чому залежить від створення НАТО.
- Тобто ні Південна Осетія і Абхазія, ні Придністров'я в Республіці Молдова, ні Донбас в Україні не є перешкодою для вступу до НАТО?
- Так, жодних міжнародних передумов немає. Всім відомі міжнародні кордони суверенної України. Не українці почали цю війну і не наша вина, що ця війна трапилася. Генеральний секретар НАТО зараз частіше згадує Грузію, ніж Україну в контексті майбутнього вступу до Північноатлантичного Альянсу, але її територіальні питання залишилися невирішеними. Фактично, НАТО може політичним рішенням прийняти і Грузію, і Україну до свого складу.
- Стосовно членства України в НАТО, є думка, що це можна вирішити тільки за допомогою референдуму. Чи так це?
- У більшості країн референдум не проводився, фактично керівництво країни брало на себе відповідальність, і так воно й повинно бути. Референдум - це політичний момент, тому що ми не можемо зробити з усіх громадян експертів з безпеки, а якщо лідери країни говорять: "Ми не знаємо, як вчинити, у людей запитаємо", то це теж лукавство, тому що хто як не вони мають доступ до інформації, в тому числі й закритої, включаючи дані розвідки й аналітичних центрів.
У багатьох країнах цього не робилося, наприклад Німеччина, яка свого часу блокувала надання Плану дій щодо членства в НАТО для України, і питання, яке вони піднімали, це те, що в суспільстві немає підтримки процесу. У мене зустрічне запитання - яка підтримка в суспільстві була в 1955 році в Західній Німеччині щодо членства в НАТО? Гадаю, якби тоді проводили референдум, результат був би негативним. Але лідери Західної Німеччини розуміли, що прийшов час вибудовувати нові відносини, нову Європу, а минулі сторінки потрібно перевернути і все будувати з чистого аркуша, особливо в питаннях безпеки.
Щодо України - питання багато в чому політизоване. Але те, що Верховна Рада ухвалила зміни до Конституції (7 лютого 2019 року, і з 21 лютого документ набув чинності), говорить про те, що в цій ситуації вже референдум не потрібен, тому що більшість депутатів (333 людини) проголосували за це рішення, і це фактично замінює референдум.
Втім, одна з цифр, яку озвучив Фонд "Демократичні ініціативи ім. І. Кучерева", свідчить, що якби референдум щодо вступу України до НАТО відбувався зараз, то 74% українців сказали б "так".
