Майбутні вихідні обіцяють бути дуже спекотними. Тому багато людей проведуть їх на пляжах, біля водойм. Днями в Держслужбі з надзвичайних ситуацій опублікували жахливу статистику: лише за два з половиною тижні червня на водоймах України втопилося 227 осіб, з яких 29 осіб – діти. Чому так відбувається, і що потрібно зробити, щоб на українських річках, морях, озерах і ставках не гинули люди, розбирався "Апостроф".
Конфлікти рятувальників
Як відзначають в ДСНС, причина, через яку тонуть діти – залишення дитини без нагляду дорослих. Дві основні причини, за якими самі дорослі гинуть на відкритих водоймах: купання в нетверезому стані і купання на необладнаних пляжах, де немає ні рятувальників, ні медиків. І якщо перший чинник ризику – цілком і повністю є зоною відповідальності людини, то другий фактор здатні контролювати, крім самих купальників, ще й місцеві влади, які зобов'язані стежити за безпекою обладнаних пляжів.
А головні з безпеки на пляжах, звичайно ж рятувальники. Згідно з наказом МВС №301 від 10 квітня 2017 року, на безпечному пляжі повинні бути встановлені рятувальні пости, де чергують матроси-рятувальники або плавці-рятувальники. На кожні 300 метрів берегової лінії пляжу повинен бути хоча б один такий фахівець. Інвентар у цих фахівців має бути не гірше, ніж у рятувальників в голлівудських фільмах: водний мотоцикл з плотом (якщо берегова лінія пляжу більше 900 метрів), кілька веслових човнів, вишка, жилети, бінокль, засоби зв'язку, мегафон, носилки, апарат штучної вентиляції легенів.
"Але проблема в тому, що матрос-рятувальник — це професія, якій люди навчаються в мореходці. Компетенція цих курсантів полягає в тому, щоб кинути рятувальне коло з палуби судна. Вони готуються в мореходках для плавання, але просто отримують ще кваліфікацію рятувальника, - пояснює "Апострофу" співзасновник ГО "Пляжний патруль" Денис Пікалов. - Окремо готуються ще рятувальники у вишах Львова та Харкова. Там у них є окремий курс порятунку на воді. Але правда полягає в тому, що цей підручник на 72 сторінки абсолютно застарів і не відповідає сучасним критеріям".
А якщо берегова лінія пляжу становить понад 300 метрів, то в штат рятувального поста необхідно включити ще і фельдшера за спеціалізацією "Медицина невідкладних станів". Але і тут є проблеми.
"У 301 наказі МВС прописана процедура реанімації потерпілого: на кожні 2 вдиха - 15 компресій. Але і ця процедура давно застаріла. Є наказ МОЗ, де чітко прописано, що компресій потрібно робити в два рази більше: 2 до 30. І наказ МОЗ базується саме на рекомендаціях європейської ради з питань реанімації, які оновлюються кожні п'ять років", - додає Пікалов.
У столиці за безпеку міських пляжів і відпочиваючих відповідає комунальне підприємство "Плесо". Прес-секретар підприємства Євген Кобан розповів "Апострофу", що на даний момент всі пляжі Києва, де дозволено купатися (всього 14 локацій) повністю укомплектовані штатом рятувальників.
Правда, з комплектацією штату перед пляжним сезоном були проблеми.
"У цьому році, коли молоді хлопці починали підготовку, так вийшло, що до них прийшли з військкомату. Багато людей злякалися, подумавши, що це ми спеціально направили співробітників військкомату, адже, на жаль, не всі хочуть йти служити", - зазначає Кобан.
Однак у "Пляжному патрулі" мають претензії до компетенції фахівців-рятувальників "Плеса", запевняючи, що багато з них просто випадкові люди, які не мають необхідної підготовки.
"Але ми працюємо і з "Пляжним патрулем", - парирує Євген Кобан. – Просто у нас є і штатні рятувальники, які перебувають на наших рятувальних станціях та на човнах патрулюють пляжі. Ми розуміли, що потрібно підстрахуватися, і взяли на роботу хлопців, які працювали у "Пляжному патрулі" в минулому і позаминулому роках, але хлопці з "Пляжного патруля" почали говорити, що це не ті люди, що вони не проходили з ними підготовку".
Хто винен і що робити
Але якщо в столиці, навіть на тлі конфліктів, ситуація з кадрами ще прийнятна, то в регіонах виникають більш суттєві проблеми. Наприклад, нещодавно в ЗМІ з`явилася інформація, що в курортному селищі Коблево, Миколаївської області спостерігається катастрофічна нестача рятувальних постів. Річ у тім, що більшість пляжів цього населеного пункту територіально відносяться до баз відпочинку. Місцева влада зобов'язала адміністрації цих баз встановлювати пости своїми силами, але власники бізнесу вирішили вийти з ситуації по-своєму.
"База відпочинку, яка має доступ до пляжу і чиї люди там відпочивають, повинна сама виставляти рятувальні пости, - розповідає "Апострофу" спеціаліст з цивільного захисту та охорони праці Коблевської сільради Сергій Абуздин. – Але у них же все впирається в гроші, тому рятувальні пости організовуються на місці пунктів прокату плавальних засобів: мотоциклів, "бананів" і тому подібне".
І хоча у сільраді запевняють, що люди, які працюють на пунктах прокату пройшли навчання як плавці-рятувальники, очевидно, що якісно стежити за безпекою відпочиваючих, одночасно стягуючи плату за прокат "банана", навряд чи можливо. Та й не кожен відпочиваючий знає, що засмаглі чоловіки, які відраховують здачу і саджають дітей на надувних дельфінів, насправді кваліфіковані рятувальники, до яких можна звернутися у разі проблем на воді.
Втім, за словами співробітників ДСНС, не варто звинувачувати в пригодах на воді лише лайфгардів.
"З практики можу сказати, що з кожним роком робота рятувальників, не тільки ДСНС, але і громадських, муніципальних, комунальних, стає все більш професійнішою, - розповідає "Апострофу" водолаз-рятувальник ДСНС з багаторічним стажем Юрій Білецький. – Сьогодні ми вже можемо бачити на пляжах рятувальників, яких раніше просто не було. Водолазна служба ДСНС Києва повністю забезпечена обладнанням, човнами, штат людей заповнений на 100%. Але ж і самі відпочиваючі порушують елементарні правила безпеки на водних об'єктах. Чому люди запливають за буйки, чому вони йдуть купатися в стані алкогольного сп'яніння, а ще й беруть із собою дітей? Мені просто незрозуміло".
Юрій Білецький стверджує, що введення хоча б мінімальної відповідальності за порушення правил відпочинку на воді могло б радикально скоротити кількість нещасних випадків.
"Ми намагаємося розповідати на інформаційних ресурсах і в соцмережах про фактичні ситуації смертельних випадків на воді. Щотижня ми проводимо рейди на водних об'єктах. Але ми просто не маємо впливу на відпочиваючих. Наприклад, ми ніяк не можемо покарати порушника, який запливає за буйки, заходить у воду п'яним або стрибає у воду з мостів та дерев. Максимум, що ми можемо зробити – провести роз'яснювальну бесіду", - резюмував водолаз-рятувальник.
