Епопея з телемостом Україна-Росія, який так і не відбувся,завершилася за лічені години, проте несподіваним підсумком російської інформаційної операції стала реакція українського президента. Володимир Зеленський заявив, що готовий говорити з президентом Росії Володимиром Путіним, однак компанію в цій розмові повинні скласти лідери Франції, Німеччини, Великобританії і США. Тобто, мова йде про відновлення переговорів в Нормандському форматі, та ще й із залученням нових учасників. Чи реально повернутися до таких переговорів та і чи потрібно це лідерам Європи і США, розбирався "Апостроф".
Інтереси США і РФ
Володимир Зеленський ще в ході своєї передвиборчої кампанії неодноразово заявляв, що готовий обговорювати з Путіним тему Донбасу, а сам російський лідер минулого тижня в інтерв'ю італійським ЗМІ зазначив, що головною умовою для таких переговорів має стати виконання Мінських угод і прямі переговори з лідерами бойовиків в ОРДЛО, на чому активно наполягає Москва.
Але одна справа двосторонні переговори, і зовсім інша - контакти в Нормандському форматі, адже остання зустріч в такій конфігурації відбулася ще в 2016 році в Берліні. Після цього нормандська четвірка або збиралася в неповному складі (без Володимира Путіна), або все обмежувалося зустрічами на рівні глав МЗС та телефонними розмовами. Та й то останній телефонний контакт президентів України і Росії відбувся ще в червні минулого року. Правда, в листопаді 2018 року відразу після захоплення в полон українських моряків, екс-президент Петро Порошенко намагався зв'язатися безпосередньо з Путіним, але в Кремлі спілкуватись не захотіли, пославшись на "несумісність графіків".
Зараз же в Кремлі зазначають, що ініціативу Зеленського, звісно, розглянуть, але поки ніяких висновків робити не поспішають. Бентежить Москву і залучення в процес США і Великобританії, які формально до переговорів в Нормандські форматі відношення не мають.
А ось в Білорусі, де Зеленський і запропонував провести переговори в форматі "Нормандская четвірка плюс", заявили, що готові надати майданчик для діалогу щодо України. "Наш президент абсолютно підтримує пропозиції Володимира Зеленського", - зазначили в прес-службі Олександра Лукашенка.
Бажання лідера Білорусі залучити до Мінська для переговорів лідерів ЄС і США зрозуміло, але чи потрібно це самим західним політикам?
"Вперше про те, щоб змінити список учасників переговорів, було заявлено офіційно на вищому рівні. Тут видно спробу України перехопити ініціативу, чого не було за часів Порошенка, і задавати тон хоча б за формою, з можливим переходом до змісту. Зараз учасники Нормандського формату повинні офіційно заявити: вони за зміну формату чи ні? Якщо ні, то чому? - коментує "Апострофу" ситуацію аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич. - Для Німеччини і Франції, наприклад, заява про те, що вони не хочуть бачити в переговорному процесі США і Великобританію, викликатиме великі питання".
"Імовірність зустрічі саме в такому форматі під питанням, в тому числі, через зміну лідерів у Великобританії", - додає "Апострофу" політолог Володимир Фесенко.
За словами політтехнолога Ярослава Макітри, більш-менш ясна картина щодо формалізації участі США в Нормандському форматі з'явиться після зустрічі Зеленського з Трампом, яка планується в серпні-вересні цього року.
"Визначальною тут повинна стати зустріч між Зеленським і Трампом і, очевидно, на ній це питання і буде підніматися. Але раніше не було видно, щоб США або Великобританія проявляли особливе бажання вступати в такий формат переговорів", - говорить "Апострофу" Макітра.
Але якщо США і Великобританія погодяться приєднатися до Нормандського формату, чи піде Кремль на таку конфігурацію переговорів?
"Адже в Кремлі знайшли певну формулу взаємин з ЄС, Францією і Німеччиною і ця формула призводить до ослаблення санкцій проти Росії, наприклад, повернення делегації РФ в ПАРЄ. А Великобританія і США можуть розставляти зовсім інші акценти і умови. І на виході можуть бути вже інші домовленості, а ті домовленості, які є зараз, Росію, в принципі, влаштовують ", - зазначає Макітра.
Втім, хоча б для показового прогресу в українському питанні, Росії доведеться погодитися на участь США.
Хоча б для показового прогресу в українському питанні, Росії доведеться погодитися на участь США
"Що стосується Росії, то, згадайте, недавню зустріч Путіна і Трампа, де обговорювалася, в тому числі, Україна. А тепер з України йде пропозиція: давайте зберемося разом і поговоримо. І якщо на цьому тлі РФ скаже, що не хоче разом з США говорити про можливості врегулювання кризи в Україні, то це слабо корелюється з контактами Путіна і Трампа ", - говорить Ігар Тишкевич.
Правда, реалізацію такого формату Росія спробує максимально затягнути.
"Вони хочуть подивитися, чим завершаться парламентські вибори, і яка конфігурація виникне в парламенті, і вже виходячи з неї будуть вибудовувати свої плани зовнішньої політики стосовно України", - пояснює "Апострофу" дипломат Олег Білоколос.
До речі, перед зустріччю в форматі "Нормандська четвірка плюс" можуть відбутися консультації лідерів України, Німеччини, Франції та РФ.
"Нормандський формат нікуди не піде. Більш того, наскільки мені відомо, зустріч в даному форматі вже готується. У липні мають зустрінутись помічники лідерів країн Нормандського формату, щоб обговорити дату, місце та порядок денний", - повідомив Фесенко.
Український інтерес
А от порядок денний - це наріжний камінь переговорів в українському питанні, адже в якому б форматі вони не відбулися, очевидно, що Росія буде наполягати на своєму тлумаченні Мінських угод: прямі переговори з бойовиками та їхня інтеграція в політичне поле України. Принаймні, за три роки тези Москви практично не змінилися. Тоді який сенс в нових переговорах і форматах, якщо Путін повторюватиме стару пісню?
"Дійсно, в Мінському процесі є різночитання. Але миротворча операція не прописана в Мінських угодах, це нова ініціатива. Принаймні, можна обговорювати формат подальших дій: або ми працюємо по Мінським угодами, або ми працюємо з миротворцями . Плюс, обговорювати варіанти відновлення Донбасу ", - зазначає Тишкевич.
"Це буде та ж повістка, що і раніше, тільки в доопрацьованому вигляді: припинення військових дій і забезпечення безпеки в зоні конфлікту, - додає Володимир Фесенко. - Мета Зеленського - припинення військових дій, а не політичне врегулювання. Тому і почали розводити сили в Станиці Луганській. Якщо вийде там, то спробують розвести по всій лінії розмежування. А далі деталізована дорожня карта з чітким графіком із забезпеченням участі третьої сторони - миротворців. Ті проблеми, які не були вирішені 2-3 роки тому потрібно повернути в переговорний процес і спробувати досягти прогресу ".
