Обмін полоненими дозволить Росії говорити про те, що Київ визнав Крим російською територію, оскільки ув’язнених співробітниками ФСБ кримських татар не включили до списків обміну. До того ж, обмін між полоненими, що відбувся 29 грудня між Києвом та ОРДЛО, виводить Росію на рівень миротворця, який не причетний до нібито "внутрішнього" конфлікту. Насправді ж Росія, висунувши умови обміну, особливо щодо екс-беркутівців, знищує вщент усі ідеали, з якими громадяни виходили на Майдан у 2013 році. Таку думку висловив "Апострофу" голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
Сьогоднішній обмін полоненими був абсолютно не вигідний Україні, якщо виходити з її державних інтересів. Але ми маємо дуже обережно ставитися до почуттів рідних і близьких тих, кого вдалося вирвати з ОРДЛО. Вони радіють і ми маємо їх підтримувати.
Але одразу виникає маса запитань щодо почуттів родичів – батьків, дружин і дітей тих, кого залишили у катівнях, про кого взагалі нічого не говорили. Це політв’язні з окупованого Криму, переважна більшість з яких - кримські татари. Під час переговорів щодо газових умов ми дуже легко погодилися на це з Росією. І це говорить про те, що ми не розуміємо, що ми не просто залишили там людей, багато з яких отримали по 15-17 років ув’язнення незаконно. Ми дали Кремлю можливість говорити – бачте, і Київ погоджується зі словами Росії, що півострів – це її територія і це внутрішні російські справи.
Інше питання, від якого зараз лихоманить усе українське суспільство – це те, що ми віддаємо колишніх службовців "Беркуту" - відвертих убивць громадян України. Вони вчинили злочини ще до того, як розпочалася пряма російська агресія. Тобто кремлівська влада своїми такими вимогами довела, що це не обмін між Україною й ОРДЛО. Це обмін між Україною і Росією, де остання встановлює всі правила. А те, що ми, руйнуючи своє національне право, віддаємо цих убивць - вносить у суспільство відчай і дезінтеграцію.
Газовий контракт – який на момент звільнення "беркутівців" й інших полонених ще не був підписаний – відкидав тінь на обмін. Але напевно було багато інших моментів – про них ми дізнаємося згодом. Все це обговорювалося у форматі Нормандської четвірки у Парижі.
Було багато факторів, які не завжди можуть співпадати у сторін. У влади є бажання якомога швидше рапортувати українському суспільству, що вони виконують обіцянки, які надавалися під час президентських і парламентських виборів.
Безперечно, над судовим процесом (щодо екс-беркутівців) було ручне управління. Заступник генерального прокурора України - головний військовий прокурор Віктор Чумак сказав, що не може бути "абсолютної чистоти" у політико-правових рішеннях в умовах неоголошеної війни. У процесі, а особливо тому, що стосувався екс-беркутівців, політика передувала праву.
Тепер Кремль буде себе представляти в якості миротворця, завдяки якому вдалося у начебто внутрішньоукраїнському конфлікті допомогти одним та іншим. Мовляв, Кремль допоміг рідним з одного й іншого боку, і взагалі всьому світу. Москва це використає у повній мірі. Беркутівців ми побачимо на шоу "скабеєвих", "соловйових" тощо.
Взагалі кожна сторона використовує обмін для посилення своїх позицій. Але, безперечно, відчутніша перевага у російської сторони. Я не хотів би говорити, що хтось когось "обіграє". Росія просто знищує всі наші принципи, які б говорили про нашу справедливість у захисті своєї держави, її територіальної цінності. Росія знищує вщент усі ідеали, з якими громадяни виходили на Майдан 2013 року, принципи, заради яких люди віддавали своє життя. Якщо далі піде так, то українська влада почне говорити – давайте визнавати, що у 2013-2014 році був заколот, а не вияв волі людей.
