Вранці, 8 січня, неподалік від Тегерана розбився літак Boeing-737 української авіакомпанії МАУ. Всі 176 осіб, які перебували на його борту, загинули. Більшість пасажирів - іранські студенти, які поверталися на навчання до Канади після різдвяних канікул. Але також серед загиблих було 11 українців: двоє пасажирів літака і дев'ять членів екіпажу.
Раніше експерти заявили, що у слідства є чотири версії авіакатастрофи українського літака МАУ, який розбився в Ірані. Але з огляду на резонансність події, в мережі ходять найнеймовірніші чутки. Зокрема, інтернет-видання Херсонської та Миколаївської областей у четвер, 9 січня, почали поширювати інформацію про те, що загибла стюардеса Катерина Статник телефонувала рідним із літака, що розбився, і повідомила про обстріл. Пізніше сестра загиблої спростувала цю інформацію.
У гонитві за сенсацією не варто забувати, що у загиблих були сім'ї, які зараз переживають неймовірне горе. "Апостроф" вирішив розповісти, якою доброю, світлою людиною і люблячою донькою була КАТЯ СТАТНИК, поспілкувавшись з Іриною Карюхіною, викладачем історії Новокаховської школи №8 і другом сім'ї Статників.
- Розкажіть, будь ласка, як довго ви знали Катю Статник?
- Усе її яскраве, але коротке життя. Я товаришую з її мамою. Пам'ятаю, як вона народилася, як виросла, як навчалася у школі. Коли вона прийшла до школи, я була її вчителем і класним керівником її старшої сестри Олі. У нас дуже тісний зв'язок. Ми дружимо родинами уже багато років. Батьки раніше працювали на заводі "Сокіл" – це був промисловий гігант у Новій Каховці. А коли все розвалилося, не стало Радянського Союзу, а дівчата випустилися зі школи, щоб "підняти" та вивчати далі доньок, родина переїхала до села Нова Маячка і зараз займається сільським господарством. Старша сестра – їй 30 - живе у Херсоні, а Катя з мамою, татом і бабусею жила в селі. Але вчилися вони у 8-й Новокаховській школі.
- Були відмінницями?
- Ні, не були, але вчилися дуже добре. Катя потім навчалася в університеті економіки та права. У шкільні роки любила історію, займалася у тематичному гуртку. У школі є дуже хороший історичний музей, у якому Катя допомагала. Писала наукову роботу про колишнього директора школи – він учасник Другої світової. Була чудова дівчинка – добра, світла. Мала багато друзів. Знаєте, як говорять – "душа компанії". Мама і тато хворіють, тож Катя допомагала їм.
- Сестри були дружні? Товаришували одна з одною?
- Вони були дуже дружні. Оля дуже плаче – каже, не знаю, як тепер буду без Каті. Катя часто навідувала її. Навіть якщо не вдавалося приїхати у Маячку, то прилітала та зупинялася в Херсоні. У Олі – маленька донька, Катя її дуже любила.
- Катя багато подорожувала. Що розповідала про свої мандрівки?
- Вона була в багатьох країнах – і в Америці, і в Європі, і в Азії. Дуже любила мандрувати. Маму кілька років тому возила по всій Європі. Зовсім нещодавно вони були в Ізраїлі.
Катя любила свою роботу. У неї була подружка-стюардеса, тож після університету вона обрала собі таку ж професію. Але як сказала її сестричка, Катя не боялася літати. Вона говорила, що пілоти завжди дуже професійні і дуже надійні. І нічого поганого статися не може.
- Які у неї були плани на майбутнє? Заміж не збиралася?
- Не знаю, можливо і збиралася. Вона жила з молодим чоловіком, він теж пілот. Але подробиць я не знаю. Ми якось не говорили з її мамою про це. А тепер вона уже два дні ні з ким не розмовляє – ви ж розумієте, яке горе. У мережі мені писала хіба. Зараз вона у Києві, мабуть, якісь організаційні питання вирішують. На телефонні дзвінки відповідає лише сестра – вона плаче, але може говорити.
- Можливо, ви пам'ятаєте якусь цікаву історію із шкільного життя Каті? Чимось вона запам'яталася?
- Можу згадати лише те, що в дитинстві вона страшно не любила дитячий садок і школу. Вона завжди плакала, не хотіла йти до школи. А я їй завжди говорила – це у тебе алергія на школу. А коли підросла, це минуло. Потім ходила до школи із задоволенням. Часто потім приходила в гості, відвідувала зустрічі випускників.
- Родина Каті спілкувалася, я думаю, з її колегами. Чи є якісь версії – чому розбився літак?
- Вони дзвонили чоловікові, з яким зустрічалася Катя. Він сказав, що навіть якби щось сталося з мотором, на одному моторі можна було розвернутися, повернутися в Тегеран, посадити літак на найближчому аеродромі. Це ж саме кажуть й експерти.
- Говорять, що Катя зателефонувала додому і повідомила про обстріл літака…
- Оля говорила мені, що останнє голосове повідомлення Катя відправила о 2-й годині ночі (о 4-й годині ночі за іранським часом), перед тим, як вони повинні були вилітати. Це якраз було Різдво. Зібралися друзі, Олині куми за традицією принесли вечерю, тож було багато гостей. Вся родина зібралася разом у Маячці.
Після другої ночі Катя на зв'язок не виходила. З її мамою я не розмовляла, а сестра заперечує, що Катя повідомляла про обстріл. Це просто фейк.
Добре, що вся родина була поруч – батькові й матері було легше перенести звістку. Вони були обидва розбиті горем.
