У вівторок, 18 лютого, виповнилося рівно 5 років зі дня виведення українського угруповання з-під Дебальцева. Річниця ознаменувалася черговим загостренням на фронті - важкими боями в районі Новотошківського, Оріхово, Кримського та Хутора Вільний. На думку військового історика, наукового співробітника Чернігівського обласного історичного музею ім. В. Тарновського МИХАЙЛА ЖИРОХОВА, відхід українського угруповання з "дебальцевської кишені" зараз вивчається в усіх провідних західних військових академіях як приклад відмінної штабної роботи. Однак у свідомості українських громадян Дебальцевська операція досі розглядається, як військова невдача.
Сьогодні ми публікуємо останній матеріал серії, яка присвячена боям під Дебальцевим.
Читайте попередній матеріал: Пастка від Путіна: як підписувалися Мінські угоди та чого уникнула Україна
Взяти Дебальцеве
Незважаючи на режим припинення вогню, який формально набув чинності о 00:00 15 лютого 2015 року, обстановка на Дебальцевському плацдармі залишалася вкрай складною. Противник почав масово перекидати сили з інших напрямків з єдиною метою - якомога швидше взяти Дебальцеве.
В результаті активних штурмових дій противник доволі швидко прорвав оборону наших військ з боку Вергулівки та вийшов на східну околицю Дебальцева. У важких вуличних боях з величезними втратами бойовики змогли взяти під контроль основні адміністративні будівлі, залізничний вузол, а також мікрорайон Жовтневий.
Бойовики в ході боїв за залізничний вузол Дебальцеве
Однією з причин такого швидкого просування став самовільний відступ в умовах напівоточення та потрапляння в полон близько сотні військовослужбовців 40-го окремого мотопіхотного полку. Це був великий успіх російської пропагандистської машини: солдат показували практично по всіх федеральних каналах із відповідними коментарями. Варто зазначити, що через три доби всіх бійців повернули без будь-яких попередніх умов.
Розуміючи, що подальше зволікання з виведенням угруповання може спричинити серйозні втрати, командування в особі начальника Генерального штабу Віктора Муженка вирішило провести операцію з виведення особового складу, озброєння та бойової техніки з району Дебальцева в напрямку Артемівська (Бахмута) до ранку 18 лютого.
Варто сказати, що для цього склалися вкрай сприятливі умови - наступальний порив противника практично вичерпався, ворожа артилерія через серйозні втрати в основному була відведена на південний схід та південний захід "дебальцевської кишені" та не могла ефективно обстрілювати маршрути виходу. Про це свідчило також різке зниження кількості артилерійських обстрілів. Зокрема станом на 07:00 проти 17 лютого було зафіксовано 39 обстрілів, а через добу - лише 19.
Крім того, з 17 по 20 лютого відбулося різке зниження температури повітря, що дозволило організувати рух колон не тільки автомобільними, але й польовими дорогами.
Відхід
В ході підготовки до виведення штабістами був введений рівень максимальної таємності (наскільки це було можливо в тих умовах). Зокрема зміст бойових розпоряджень щодо подальших дій доводився тільки до рівня командирів бригад.
Сам план передбачав поетапне виконання. Спочатку повинні були вийти підрозділи 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади та ротна-тактична група 169-го Навчального центру "Десна", які обороняли південний фас "кишені".
Потім мали виводитися підрозділи тієї ж 128-ї бригади зі східних околиць Чорнухиного. І лише третій етап передбачав відхід підрозділів та командного пункту як бригади, так і сектора з району базового табору на західній околиці Дебальцева. Прикриття мала забезпечити зведена група зі складу механізованого батальйону бригади.
Власне, відхід відбувався двома основними маршрутами, невеликими колонами під прикриттям танків та БМП. Рух одиночними машинами було категорично заборонено.
Варто зазначити, що 17 лютого було здійснено кілька рейдових демонстраційних дій групами спецназу за зовсім іншим маршрутом, що не дозволило російським кураторам вчасно зорієнтуватися та організувати перехоплення колон або вогневий вплив артилерії за основними маршрутами.
Артилерія зіграла ключову роль в ході боїв за Дебальцеве взимку 2015 року
В цілому план був реалізований доволі успішно - той же командир 128-ї гірсько-піхотної бригади полковник Сергій Шаптала за грамотні дії з організації виходу 26 лютого 2015 року отримав звання Героя України.
Величезні зусилля задля безпечного виходу угруповання було докладено й Генеральним штабом, оскільки в якийсь момент командування сектора "С" просто самоусунулося від ухвалення рішень. Так, силами зведеного загону 3-го та 8-го полків спецназу були взяті під контроль панівні висоти в районі між сімома опорними пунктами та річкою Санжарівка, а в район села Нижнє Лозове були висунуті дві штурмові групи зі складу 95-ї окремої аеромобільної бригади. Також була проведена інженерна розвідка на маршруті з метою виявлення та знешкодження мін та фугасів.
В цілому панічних настроїв у військах не було. Хоча окремі підрозділи 25-го та 40-го окремих мотопіхотних батальйонів, які перебували безпосередньо в Дебальцевому, самовільно відійшли в тил сектора "С" на дві доби раніше. Тільки один підрозділ 25-го батальйону виконав поставлені бойові завдання та вийшов в загальній колоні.
За офіційними даними вважається, що виведенню підлягали 2678 військовослужбовців. До Артемівська вийшли 2629 осіб, з яких 131 був поранений. Втрати під час виведення склали 49 осіб, з них загиблих - 19, 17 - потрапили в полон та ще 13 пропали без вісті. Було виведено понад 810 одиниць озброєння та військової техніки (причому половина - це спеціальна та автомобільна техніка).
Вони вийшли
Результати боїв
В ході боїв під Дебальцевим в січні - лютому 2015 року вдалося з мінімальними втратами вивести угруповання українських військ. Силами сектора "С" вдалося утримати лінію фронту на рубежі річка Луганка, закріпитися на плацдармі Луганське - Троїцьке - Попасне і таким чином не допустити подальшого просування противника.
Втрати, завдані противнику, змусили російське командування відмовитися від подальших наступальних дій. Наші ж втрати з 24 січня по 17 травня 2015 року (в цей день помер останній військовослужбовець, який отримав поранення в Дебальцевому) склали 266 загиблих. Доволі великими були втрати в матеріальній частині - вважається, що за п'ять місяців оборони (з жовтня 2014 року) на цьому напрямку ми втратили 810 одиниць озброєння та техніки.
Українська техніка, котра дісталася бойовикам на Дебальцевському плацдармі
Із завершенням Дебальцевської операції на лінії зіткнення на Донбасі встановилося відносне перемир'я. Після лютого 2015 року противник більше не наважувався проводити масштабні бойові операції, обмежуючись лише локальними діями.
В результаті боїв під Дебальцевим російське військово-політичне керівництво зазнало серйозних іміджевих втрат, почалося судорожне перекроювання всієї стратегії відносин з Україною та "народними республіками". Були зроблені висновки в організаційному плані - після лютого 2015 року розпочинається будівництво окупаційних корпусів як повноцінної армії, результатом якої стає фізична зачистка більшості польових командирів бойовиків зразка літа 2014 року.
З іншого боку, в медійному плані українське суспільство все ще розглядає Дебальцевську операцію в рамках російських наративів - "котел", "генерали погнали на забій", "колосальні втрати". Це може бути пов'язано з секретністю а також з тим, що простий солдат або обиватель не міг знати про те, який колосальний обсяг підготовчих робіт був проведений перед нічним ривком 18 лютого. Крім того, після Іловайська недовіра до військового керівництва, яка штучно підігрівалася ззовні, досягла свого максимуму.
Саме тому в масовій свідомості українців вдала військова операція, яка нині вивчається у всіх провідних західних військових академіях як приклад відмінної штабної роботи, перетворилася на ганебну сторінку війни на Донбасі. Однак час все розставить по своїх місцях...
