RU  UA  EN

Четвер, 21 листопада
  • НБУ:USD 41.00
  • НБУ:EUR 43.20
НБУ:USD  41.00
Суспільство

Ми любимо демократію, але коронавірус перемогла диктатура, - українець, який побував в Італії та Китаї

Китай зумів побороти епідемію, завдяки дисципліні та жорстким заходам

Китай зумів побороти епідемію, завдяки дисципліні та жорстким заходам Фото: facebook.com/sergiy.pudich

Українці дуже скоро почнуть серйозно ставитися до коронавіруса COVID -19, оскільки його масово почнуть виявляти тести. Ці тести вже доставлені в нашу країну з Китаю. Український режисер та продюсер з Одеси СЕРГІЙ ПУДИЧ, який побував під час спалаху COVID-19 в Пекіні та в Римі, в інтерв'ю "Апострофу" припустив, що в нашій країні буде багато заражених, а хвороба може протриматися до осені. На його думку, це відбудеться тому, що європейці не так уважно ставляться до обмежувальних заходів, як китайці.

- Як вийшло, що ви потрапили в обидві країни з епіцентрами зараження - в Китай та Італію?

- Я жив у Китаї протягом півроку. Якраз 30 грудня у мене та у моєї дружини-італійки народився другий син. До нас в Пекін прилетіли батьки дружини і поки ми були в пологовому будинку, вони сиділи зі старшим моїм сином, якому 1,5 роки. Ми планували в лютому поїхати в Італію, але раптом несподівано нагрянула новина, що Ухань закривають - і тоді всі зрозуміли, що всі розмови про вірус, які були до цього, насправді серйозні, що не "пронесе". Ситуація почала стрімко розвиватися, в Китаї все закрилося, все наділи маски, людей на вулиці практично не стало.

Виїхати з Китаю ми не могли, тому що у новонародженої дитини не було ані паспорта, ані виїзної візи, а без неї з Китаю вибратися не можна. Оскільки, перебувати в квартирі з двома дітьми і не виходити на вулицю дуже складно, ми вирішили відправити батьків дружини, які знаходилися в групі ризику, зі старшою дитиною в Італію. Ми залишилися з молодшою дитиною на карантині, виходячи на вулицю тільки в магазин і в посольство для того, аби зробити документи. Паспорт на молодшу дитину ми отримали на початку лютого, а о третій годині ранку наступного дня ми вже вилітали в Таїланд на 14 днів. Там ми провели карантин в самоізоляції перед дорогою до Італії.

Через два дні після того, як в Ломбардії на півночі Італії стався спалах коронавірусу, я полетів до Кишинева, там мене зустрів брат на машині і ми приїхали до Одеси. 15 березня я повернувся в Італію, встигнувши на останній рейс перед закриттям авіасполучення. У мене тут дружина і діти, але я їх поки не зможу побачити - я зняв квартиру і два тижні буду перебувати в самоізоляції. Якщо все буде добре, поїду додому. Дружина зараз з батьками і я не хочу наражати їх на небезпеку.

- Як проходив карантин в Китаї?

- Він був дуже злагодженим, професійно організованим, все було чітко, всі дотримувалися приписів. В кожному ліфті, на кожному будинку висіли пам'ятки, що потрібно робити. По квартирах ходили консьєржі та збирали підписи про те, що мешканці ознайомилися з правилами поведінки. Вони були простими - сидіти вдома, виходити тільки в разі потреби, носити маску. Було ще правило - не плюватися на підлогу, тому що китайці часто це роблять. Почали скрізь міряти температуру - на вході в магазини, в будівлі, житлові комплекси. Всі таксисти зобов'язані були носити маски, навіть якщо самі їхали в машині. Пасажири також не мали права сідати в машину без маски. Зазвичай в Китаї кур'єрська служба все доставляла під двері, але це було заборонено, тому постачальники приносили посилки консьєржу, а консьєрж дзвонив мешканцеві, той сам спускався та забирав - щоб не відбулося контакту з постачальником.

Метро Пекіна в час пикФото: Getty images

- Один китаєць з Сіаню розповідав мені, що кожен день представники влади перевіряли, чи немає заражених. Ви з цим стикалися? Як це відбувалося?

- Поки я там був, такого не робили. Якщо людина приїжджає до Китаю з країн з підвищеним ризиком, вона зобов'язана пройти карантин в державному готелі та заплатити за перебування. Йому будуть приносити їжу, він не повинен залишати номер і має писати своєму супервайзеру в WiChat (мобільний додаток, який замінює в Китаї інші соцмережі. - "Апостроф") свою температуру та загальний стан. Оскільки моя дружина працює проектним менеджером в Міжнародній організації з міграції в ООН, у нас в Китаї є дипломатичний статус. Ми можемо пройти карантин не в державному готелі, а у себе вдома. Але ми не маємо права виходити на вулицю і повинні кожен день контактувати з консьєржем.

Читайте також: Україні, як і всьому світу, треба бути дуже обережними з Китаєм - житель Гонконгу про загрозу коронавірусу

- Як відбувається карантин в Італії? Чи відрізняється він від того, що було в Китаї?

- Так. Він більш розхлябаний. Це пов'язано, напевно, з національними особливостями. Я був в шоці, коли прилетів в Рим і деякі співробітники були без масок. При виході половина людей теж були без масок. Таксист одягнув маску, тільки коли я сів в машину.

Зараз я живу в невеликому містечку під Римом. У магазин пускають певну кількість людей - десь 5 осіб, коли один вийшов, наступний може зайти. У Китаї пускали в магазин без обмежень, але на вході міряли температуру.

- Вам страшно за своїх маленьких дітей?

- Якщо чесно, то я в Китаї за дітей найменше переживав, найбільше переживав за батьків дружини, оскільки вони перебувають в групі ризику і трохи більше за себе, тому що у мене діабет. А діти за статистикою переносять цей вірус дуже легко.

- У соцмережах сміються, що по всьому світу скуповують туалетний папір, ну, а наші люди, ясна річ, ще й гречку. Ви щось таке помічали?

- У Пекіні продуктів було в достатку. Я закуповувався на 3-4 дні вперед і бачив, що всі купували їжу, як зазвичай. В Італії закуповуються на кілька днів вперед, але в магазинах є все, а полиця з туалетним папером повна. Мені здається, що з приводу туалетного паперу, це просто жарт - зняли на відео якихось неадекватних людей, а потім це просто розповзлося.

Турин, ІталіяФото: Getty images

- Ви проходили контроль на різних кордонах за весь цей час. Він якось відрізняється?

- Найсерйозніший був, напевно, в Таїланді. Там були і сканери температури тіла, і окремо перевіряли температуру. У Китаї теж були сканери-пістолети, треба було підписати папір, що у тебе немає ніяких симптомів застуди, але його підписували всі, навіть ті, хто кашляв.

У Кишиневі змащували спиртом багажну стрічку, а в декларації щодо здоров'я потрібно було вказати номер місця в літаку, номер телефону та імейл. Я так розумію, що в разі виявлення зараженого пасажира, іншим б потім надсилали повідомлення.

Після перельоту з України, в Італії тільки сканером перевірили температуру. В українському аеропорту мене перед вильотом взагалі ні про що не питали; на кордоні, коли я його перетинав з боку Молдови - теж нічого. Тільки водійське посвідчення брата перевірили.

- Могли б ви дати рекомендації українцям, як їм поводитися під час карантину?

- Я вважаю, що в Україні буквально через пару днів люди зрозуміють, що все це дуже серйозно, коли почнуть робити тести. Кількість хворих збільшиться в рази. Тоді люди перестануть так безвідповідально підходити до цього питання, всі зрозуміють, що карантин - це серйозно, і всі заходи, які впроваджує зараз держава, необхідні. Заборона на переміщення між містами - це правильно.

Прямо зараз я людям раджу самоізолюватись. Треба підійти до цього серйозно - знайти комфортне місце для перебування протягом місяця-півтора - поїхати на дачу або залишитися вдома. Потрібно закупити трохи їжі. Не варто скуповувати всю гречку на полицях, потрібно бути соціально відповідальним та купувати тільки те, що потрібно тобі, а не з запасом на півроку вперед, оскільки іншим потім не вистачить. Моя дружина теж вважає, що самоізоляція - це найдієвіший спосіб зупинити вірус.

Обов'язково при виході з будинку одягати необхідно маску. А ще бажано одягати сонце-захисні окуляри - кажуть, це зменшує ризик зараження через слизову оболонку очей. З собою потрібно весь час носити антисептик і після кожного дотику до будь-якої поверхні - від ручки дверей, до кнопки ліфта - обробляти їм руки. Не треба чіпати очі, ніс, рот. Взуття, в якому ви були на вулиці, залишайте на порозі бо ви могли наступити на слину на вулиці.

Потрібно допомагати в першу чергу людям похилого віку, сусідам. Говорити їм, щоб за жодних обставин вони не виходили на вулицю. Краще запитати, що їм потрібно, купити їм ці продукти та залишити під дверима. Взагалі всі речі краще передавати не через особистий контакт, а залишати під дверима. Потрібно обмежити спілкування з людьми в принципі. Якщо на вулиці зустрічаєтеся зі своїми знайомими, не вітатися за руку, не обніматися, не цілуватися. Бути здоровим, бути позитивним. Можна вітаміни попити.

Хотілося б, щоб в Україні коронавірус тривав якомога менше та згуртував націю. Хочеться, щоб підприємці та забезпечені люди допомагали усіма силами побороти цю епідемію - і робили так безоплатно. Люди повинні допомагати один одному і не кидати напризволяще. Щоб ставилися до свого здоров'я і до здоров'я старших дуже дбайливо. Потрібно, щоб люди були соціально відповідальними, не вигадували теорій змови, не мітингували під час карантину.

Київ, УкраїнаФото: Апостроф / Александр Гончаров

Я вважаю, що необхідно якомога більше убезпечити країну від поширення вірусу. Слід закрити пересування між областями. Все повинно бути закрито і всі повинні сидіти і не рипатися протягом встановленого періоду.

- У Китаї, я бачу, епідемія йде на спад. На вашу думку, скільки ще протримається він в Європі?

- Ви абсолютно праві, в Китаї вже все потихеньку налагоджується. Кількість людей, які заражаються, мізерно мала в порівнянні з тим, що було раніше. Тобто, вони практично перемогли епідемію і поставили перед собою інше завдання - не допустити приїзду людей з інших країн.

Щодо України, Італії та всієї Європи у мене песимістичні прогнози, - хоча я оптиміст. Мені здається, що ті дії, які робить уряд України та керівники країн Європи не достатньо деспотичні. Ми всі любимо нашу демократію, але китайська диктатура змогла перемогти вірус, а у нас все якось слабенько, розхлябано. Тому я думаю, що в Європі щонайменше два місяці епідемія точно протримається. В Україні можливо восени все піде на спад, якщо зможемо локалізувати зачатки захворювання.

- Багато людей з країн Європи, де стався спалах захворювання - з тієї ж Італії - намагаються прорватися в Україну. Що б ви порадили українцям, які прагнуть зараз повернутися на батьківщину?

- Я думаю, що люди біжать в Україну не через те, що вони хочуть врятуватися від зараження - це було б нерозумно. Я думаю, що у них недостатньо фінансів, щоб перебувати в Європі протягом двох місяців. Якщо ж це бажання себе убезпечити, то мені здається, що це не логічно.

Міграція - це головний розповсюджувач вірусу. Тому правильно, що Україна закриває всі межі, Європа повністю закриває сполучення щонайменше на 30 днів. Це єдиний способи зменшити поширення вірусу.

- Чи сильно коронавірус вплине на картину світу? І яким чином?

- За півроку постраждають всі країни, особливо з нестійкою економікою, такі, як Україна. Все зміниться, все буде по-іншому. Можна говорити про майбутню кризу.

Але, з іншого боку, може це й на краще. Країни будуть більше взаємодіяти перед всесвітніми загрозами, більше уваги приділяти проблемам людства, Таких, як глобальне потепління. Цей вірус показав, що проблеми не можуть стосуватися якоїсь однієї країни. Вірус прийшов з Китаю, але тепер це проблема всього світу. Тепер потрібно разом відповідати на виклики.

- Наостанок, розкажіть про свою режисерську роботу, як епідемія вплинула на ваші творчі плани?

- Я кінорежисер та продюсер. Знімаю художні та документальні фільми. Останній документальний проект, над яким я працював, але вихід якого відкладеться через вірус, це "Поїзд" Київ-Війна "" - документальний фільм про історії пасажирів поїзда "Київ-Костянтинівка", які постійно їздять між мирною столицею та прифронтовою зоною, а також про думки про війну. Також я режисую рекламу та знімаю художні фільми жахів та комедії. Це фестивальні фільми, два з них є на AmazonPrime.

- Ситуація з коронавірусом вас надихнула?

- У мене набралося достатньо вражень. Коли в Китаї тільки почався карантин, я походив вулицями, познімав - виглядає це дуже епічно. Згодом можна буде зняти якийсь фільм-катастрофу.

А документалістику?

- Я не дуже люблю документальні фільми. Більше люблю знімати художні.

Читайте також