Кількість осіб, заражених уханським коронавірусом COVID-19, зросла до 60 тисяч осіб, а кількість загиблих перевищила 1360 осіб. Зокрема, в Японії з'явилася перша жертва хвороби - померла жінка, яка ніколи не полишала країну. Топ-чиновників провінції Хубей – епіцентру епідемії - відправили у відставку через раптовий спалах хвороби 12 лютого, який забрав 242 життя за добу.
І хоча кількість тих, хто одужує, перевищує кількість померлих, а науковці тестують вакцину - паніка по всьому світу продовжується. 25 країн повідомили про випадки захворювання. Особливою є ситуація у сусідньому з Китаєм Гонконгу, де минулого року відбувалися жорстокі сутички між учасниками антиурядових мітингів та поліцією. Пекін вирішив замінити міністра у справах Гонконгу Ся Баолуна через вірус та невдоволення населення.
Про розвиток протестного руху під час епідемії, некомпетентність влади й життя без розваг "Апострофу" розповів мешканець Гонконгу 30-річний Джон Ау.
- Скажіть, як ви зараз почуваєтеся?
- Добре. Ми вдома протягом двох тижнів, практично не контактуємо з іншими людьми. Тож загалом ми в порядку.
- А як щодо протестів? Вони тривають?
- Фактично, так. Але вони отримали іншу форму. Минулого року у Гонконгу були масові протести, в яких брали участь десятки тисяч людей. Але зараз через епідемію люди не хочуть збиратися у великий натовп, бо там можна легко підхопити вірус. Тож зараз протестує невелика кількість людей. Від початку спалаху вірусу у Китаї багато людей у Гонконгу виходять на вулиці, аби змусити наш уряд закрити кордон із Китаєм, аби китайці з вірусом не могли до нас потрапити. Але уряд відмовився повністю закрити кордон з Китаєм. Вони пояснили своє рішення тим, що дві країни тісно пов'язані одна з одною. Тож зараз протести проти транспортного сполучення з Китаєм тривають.
До страйку долучилися також деякі лікарі і медсестри. Вони вимагають не лише закриття кордону, а й надання більшої кількості медичного обладнання, особливо медичних масок. У Гонконгу дуже важко їх купити, їх не постачають з інших країн. Через страйк уже тиждень у лікарнях бракує лікарів.
Крім того, деякі будівлі у Гонконгу уряд використовує як карантинні центри – місця, де розміщують людей, щодо яких є підозри на зараження коронавірусом. Але деякі з цих центрів розміщені надто близько до житлових кварталів. Тож люди ще й мітингують, аби уряд припинив використовувати ці будівлі як карантинні центри.
- Чому уряд не може закупити маски з інших країн?
- Бо в інших країнах також є хворі на коронавірус і вони припинили надсилати маски до Гонконгу. А у нас немає фабрик, аби виробляти їх самостійно. Тож зараз хірургічні маски дуже дорогі (середня ціна зараз – близько $10,3 за 50 масок. Але у соцмережі Twitter наводять ціну близько 1380 гонконзьких доларів - $180 за коробку з 30 одиницями і $230 за 50 масок. Зазвичай, коробка із 50 масками коштує близько $6,5, - "Апостроф").
Ціна на маски у Гонконгу
- Як ті, хто бере участь у протестах, захищають себе?
- У Гонконгу кожен, хто виходить на вулицю, одягає хірургічну маску. І під час протестів минулого року ми використовували протигази, тому що поліція завжди використовували сльозогінний газ. Тож деякі люди використовують протигази – вони теж здатні зупинити вірус.
- 4 лютого одна людина померла у Гонконгу. Як змінилися настрої населення?
- Чоловіку, який помер, виповнилося 49 років. Він "схопив" вірус, коли їздив до Уханя – центру спалаху – перед китайським Новим роком. До Гонконгу він повернувся на швидкісному потязі. Коли це стало відомо, гонконгці ще більше розізлилися. Ми постійно просимо наш уряд закрити кордон якомога швидше і припинити сполучення швидкісними потягами. Але уряд бариться з цим рішенням. Тож цей чоловік поїхав, заразився, повернувся і передавав інфекцію іншим людям. Думаю, цей смертельний випадок примусить уряд зупинити залізничне сполучення із Уханем, але уже занадто пізно. Населення Гонконгу зараз у більшій мірі сердите на уряд, ніж засмучене через смерть.
- Чи схожа зараз ситуація в Гонконгу на пост-апокаліпсис - з безлюдними вулицями?
- (Сміється) Ні, ми маємо не такий апокаліптичний вигляд, як Ухань. У інших великих китайських містах, наприклад, у Пекіні зараз також порожні вулиці, ніде не видно людей. Але у Гонконгу такого немає, бо досі небагато хворих. Так, на вулиці менше людей. Ми можемо виходити із будинків, але ми сидимо вдома і використовуємо інтернет і телефон для роботи. Місця громадського користування – басейни, бібліотеки, спортивні центрі – закриті. Деякі магазини закрилися або скоротили робочий день. Але люди виходять на вулицю, аби купити щось у магазині чи відвідати ресторан. Але зараз вони більш обережні, бо вони знають, що можуть заразитися серйозною хворобою.
- Скільки у вас випадків?
- Думаю, на сьогодні трохи більше 40. Здається, що 46. І одна людина померла.
- Я розмовляв з одним чоловіком із китайського міста Сіань, і він розповів, що китайський уряд перевіряє щодня кожну квартиру, кожну родину, аби дізнатися, чи немає хворих. У вас те ж саме?
У нас перевіряють не всіх - лише тих, хто був у Китаї останні два тижні. Зараз кожного, хто прибуває звідти - без різниці, яким сполученням - відправляють на карантин. Люди, які контактували з хворим, повинні лишатися вдома протягом двох тижнів. Інших уряд не перевіряє. У Китаї ж дійсно перевіряють кожну родину, бо там значно все серйозніше.
У Китаї перевіряють кожну родину
- То ж ви зараз вдома протягом двох тижнів. Ви сам, чи хтось є з вами?
- Я живу з моєю дівчиною. Але ми виходимо лише, щоб купити їжу. Більшість часу ми уникаємо скупчення людей, бо вірус там легко поширюється. Ми не ходимо до кіно, не їздимо на роботу в офіс.
- І як воно – сидіти вдома стільки часу?
- (Сміється) Трохи набридає. Ви знаєте, під час китайського Нового року зазвичай ми відвідуємо друзів, збираємося родинами. Але цього разу через хворобу ми не можемо так святкувати. Не вийдеш хильнути келих у бар, не підеш в кіно. Тож трохи нудно, але загалом нормально. Можна дивитися телевізор чи грати в ігри.
- Як щодо вашої роботи?
- Я працюю в технологічному секторі, керую веб-сайтами. Тож використовую планшет, який мені дала компанія. Тому з точки зору роботи нічого не змінилося – я можу працювати з дому.
- А щодо підприємств - наскільки великими можуть бути збитки?
- Більшість магазинів все ще відкриті. Більшість ресторанів працює. Але якщо хтось із працівників ресторану захворіє, його треба буде закрити на два тижні, бо це означає, що офіціанти й кухарі можуть заразитися. Але ви праві. Наприклад, багато весіль скасовано – у Гонконгу, зазвичай, для таких випадків винаймають ресторан в якомусь готелі і там гуляють.
Відомий випадок, коли одна велика родина - 15-20 чоловік – влаштувала сімейну вечерю. Але один із членів цієї родини їздив до Китаю і повернувся, тож він заразив близько 10 чоловік під час цієї вечері. Тож зараз уряд сказав не влаштовувати посиденьки з великою кількістю людей. Тож зараз ми їмо за одним столом лише з близькими родичами.
У нас є Disneyland і Ocean Park (величезний океанаріум із морськими ссавцями, а також тематичні атракціони, - "Апостроф"), але вони закриті. Тож епідемія завдасть шкоди певним компаніям.
- Чи заходи китайського уряду є достатньо ефективними? Що можна було б зробити краще?
- Вони запізнилися. На початку січня, коли спалах лише почався, китайський уряд застосовував певні заходи, але всерйоз взявся за проблему лише після китайського Нового року. Тож вони втратили 20 днів. За цей час багато китайських працівників залишили свої робочі місця і поїхали додому. У Китаї багато хто працює на фабриках далеко від дому, а китайський Новий рік - це як Різдво для західних країн - всі повертаються додому, аби побачитися з родиною. Уряд почав обмежувати пересування людей надто пізно, тож вірус зараз поширився на весь Китай, включаючи столицю (Пекін) - і країна паралізована.
Поліція Гонконга
Друга велика помилка уряду – вони від початку приховували проблему, забороняли людям поширювати інформацію в інтернеті. Якби ця практика продовжилася, померло б ще більше людей.
- А те, що робить уряд зараз?
- Заходи мають певний ефект. Центральна влада намагається зупинити трафік між містами і заборонити людям виходити на вулицю. Я думаю, що це ефективно, але в деяких містах, наприклад в Ухані, надто багато хворих. Лікарні не можуть умістити всіх. Тож, думаю, багато хворих лишаються вдома, а в лікарнях бракує лікарів і ліків. Певно, до кінця лютого в Ухані помре ще більше людей.
- Як вплине епідемія на кризу відносин Гонконгу й Пекіна?
- Я думаю, що захворювання допоможе гонконзькому протесту. Перш за все, вірус ослаблює Китай. Зростання їх економіки сповільнилося ще до появи хвороби, але зараз фабрики закриті, міста заблоковані, і китайська економіка зазнає збитків. Якщо Китай стане слабшим, його вплив на Гонконг не буде таким сильним.
По-друге, цей вірус показав, що гонконзький уряд неефективний. Він слабкий. Ми бачимо, як повільно закриває кордони з Китаєм, бо, як ми знаємо, нашим мером керують із Пекіна. Тож вона боїться, що це розізлить керівництво Китаю.
Крім того, цей спалах хвороби показав, що Китай контролює багато міжнародних організацій. Всесвітня організація охорони здоров'я не надто критикує зараз Китай. Вона дуже повільно реагує на хворобу. Це показує китайський вплив у світі, і його зростання. Інші країни мають зупинити це, бо це загрожує безпеці світу. Коронавірус уже продемонстрував, що Китай дуже небезпечний. Як і 17 років тому під час спалаху епідемії SAAS, небезпечного захворювання, яке також вражає легені, Китай намагається все приховати. Але зараз зв'язок між країнами набагато тісніший. Багато людей мандрують світом, тож намагання приховати правду і примусити ВООЗ приховувати правду – це дуже велика загроза для світу. Уряди інших країн, зокрема й України, повинні бути дуже обережні і розуміти, що Пекіну не можна довіряти.
