Президент України Володимир Зеленський у інтерв'ю Euronews, яке вийшло 25 серпня, заявив, що планує створити майданчик для переговорів на міжнародному рівні щодо деокупації Криму.
Росія не сяде за цей стіл переговорів, допоки її не примусять жорсткі санкції. Без їхнього впливу вона не буде допускати також міжнародних спостерігачів на окупований півострів. Україна, в свою чергу, має підготувати конституційну реформу і чітко прописати, як буде повертатися до життя Крим після окупації. Обов'язковою умовою міжнародних переговорів є присутність на них кримських татар.
Про це "Апострофу" розповів колишній народний депутат України, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
- Володимир Зеленський заявив, що планує створити міжнародний переговорний майданчик з питання деокупації Криму. Як ви до цього ставитеся?
- Ми це вітаємо і одночасно закликаємо президента України і весь український політикум до виконання власного домашнього завдання.
Таким завдання ми вважаємо розгляд пакету законопроектів, які давно уже підготовлені і знаходяться в Офісі президента. Мова йде про законопроект щодо змін до Конституції України в частині розділу 10 - "Автономна Республіка Крим". Мова йде про проект закону про статус кримськотатарського народу і про проект закону про корінні народи в Україні.
Ці законопроекти дають дуже чітку відповідь на запитання як українському суспільству, так і міжнародній спільноті, - як буде розвиватися Крим з моменту його деокупації і повернення суверенітету України над півостровом. Як будуть забезпечуватися рівні права всіх людей, які живуть в Криму, на відміну від того, як це було до 2014 року, коли пріоритет надавався одній етнічній більшості – російській. Як будуть відновлені і забезпечені права корінного – кримськотатарського народу.
- Чи варто туди долучати Росію?
- Росію поки не притиснуть до стіни і поки не примусять сісти за переговори щодо Криму, вона не буде реагувати. Тож створення міжнародного майданчику потребує посилення жорстких міжнародних санкцій проти Росії.
- Ви б долучилися до цього майданчику?
- 26 серпня я виступав перед акредитованими в Україні іноземними дипломатами і сказав – я не можу подумати, що у цих переговорах не буде представників Меджлісу кримськотатарського народу як єдиного органу, який представляє корінний народ Криму. Отже наявність за цим столом Меджлісу – це є обов'язкова умова цих переговорів.
- Щодо Росії, то вона і зараз блокує створення моніторингової місії в Криму, за словами першої заступниці глави МЗС України Еміне Джапарової. Тож чи треба нам домагатися створення міжнародних інституцій щодо Криму взагалі?
- Що стосується моніторингової місії, то є відповідні резолюції міжнародних інституцій. В першу чергу, резолюція Генеральної асамблеї ООН, в якій говориться про те, що відповідні інституції, зокрема комісар ООН з питань прав людини, мають можливість відвідувати Крим. Є відповідні резолюції ОБСЄ.
Більш того, є спеціальна моніторингова місія ОБСЄ по Україні. І в її мандаті записано, що вона перебуває по всій території України. В усіх резолюціях ОБСЄ говориться про те, що Крим є територією України. Отже, спеціальна моніторингова місія мала б – а Україна повинна вимагати від неї – відвідувати Крим. Тож якщо ми говоримо про моніторингові місії міжнародних організацій або спеціальних інституцій, створених міжнародними організаціями, як наприклад комісар ОБСЄ з питань національних меншин або конвенційні комітети Ради Європи з питань дотримання прав людини, то вони мають право і зобов'язані і повинні відвідувати Крим.
Російсько-окупаційні війська в Криму
Росія не каже їм ні, а каже – через Москву, а це означає, що знову сподівається примусити міжнародну спільноту визнати російський статус Криму. Ось у чому проблема.
- Давайте згадаємо Мартіна Сайдіка - спеціального представника голови ОБСЄ в Україні і в ТКГ з урегулювання на Донбасі – який при питанні: "Чий Крим?" почав м'ятися і не зміг сформулювати думку.
- Таке дійсно було, але це говорить про кризу в самій ОБСЄ. Якщо ми візьмемо щорічні декларації ОБСЄ, вони настільки конкретні і жорсткі до Росії і її агресії, що всі чиновники мають спиратися на них. Але деякі, ви праві, намагаються уникати цього. Але це не говорить про те, що ОБСЄ не має виконуватися власні рекомендації, які приймаються Парламентською асамблею. Якщо це робити з дотриманням кожної вимоги міжнародного права, це може бути хоч і не дієво, але корисно.
Дивіться – делегації в'їжджають через Київ, перетинають адміністративну лінію між Херсонською областю й окупованим Кримом. В'їжджаючи, вони публічно узгоджують свою мету – на виконання резолюції Генасамблеї ООН. А там говорять, що Крим є тимчасово окупованою територією, там розставлено правові оцінки. Вони показують, що вони виконують законодавство України. І оці два кроки є неприйнятними для Росії.
Поки не створяться умови для переговорів щодо етапів деокупації Криму, Росія не дасть дозволу відвідувати Крим у такий спосіб, який підкреслюватиме його український статус.
- Чи можемо ми, наприклад, обміняти воду в Крим на поступки з боку Кремля – щоб вони допустили міжнародних спостерігачів на півострів, наприклад?
- Кремль може на це погодитися, але чи погодимося на це ми? Куди нам діти тих людей, яких вони вбили? Яких кинули за ґрати? Куди діти заборону діяльності Меджлісу? Десятки тисяч людей, яких вони викинули із Криму. Такі умови – це буде в прямому сенсі торгівля на крові, на трагедії людей. Не можна йти на переговори з бандитом, посилюючи його.
- Прем'єр України Денис Шмигаль і голова української делегації в ТКГ Леонід Кравчук починають говорити про поставку води, але для мирного населення, а не для підприємств і військовим.
- Це, так би мовити, просто дур-ня! Дехто хоче робити це через шлюз хтось думає постачати через труби – прокласти по дну Північнокримського каналу, який зараз знаходиться у жахливому стані, труби великого діаметру і подавати по них воду до деяких кримських водосховищ. Але як ви будете потім ділити цю воду?
Водосховище в Сімферополі
Постачання води є не просто укріплення ворога. Це ж можливість для окупантів здійснювати широкомасштабне будівництво, відкривати нові підприємства лише з однією метою – переселити своїх громадян і посилити їх в Криму, одночасно вітіснюючи кримським татар і етнічних українців. Отже, постачання води – це штучна заміна етнічного складу населення Криму і заселення колоністів. Іншої у них мети немає. Для тих людей, які живуть у Криму, джерел води за умови бережливого використання достатньо.
- Бачив, що у Facebook хтось запропонував ввозити воду в Крим у великих пляшках. Скласти поіменний список тих, хто потребує її, і привозити.
- Я їм уже сьогодні дам список всіх – більше 133 політв'язнів у Криму, які знаходяться у місцях позбавлення волі, 197 дітей, які позбавлені батьків, бо тих посадили, і подивлюся, як це вони зможуть.
- У Криму зараз воду починають подавати по графіку. Це намагання створити уявну гуманітарну катастрофу чи спроба економити?
- Це не тільки намагання створити жалібну картину. У них бракує у сховищах води. Оскільки 60% води, це за їх же даними, витікає в ґрунт ще до того, як дійде до користувачів. Бо водомережі є в жалюгідному стані, і замість того, щоб зайнятися ремонтом, вони тупо по них ганяють воду. Є ще чисто технологічний чинник. Коли після перерви запускається у труби вода, відбуваються додаткові прориви. Тож вони не можуть економити воду.
У Криму є водосховища, які поповнюються лише природними джерелами – скажімо, Сімферопольське водосховище. Але є такі, які поповнювалися дніпровською водою. Якщо кількість опадів зменшувалася, на міста негайно перекидувалася дніпровська вода. І ніхто не рахував ні цінність цієї води, ні її кількість – лише ганяли її до споживачів. А тепер треба економити. І вони не здатні забезпечувати населення в умовах обмеженості води.
- Чи можна припустити, що окупанти максимально обмежать населення у воді або взагалі відключать його, якщо потреби у ній для підприємств і військових виростуть?
- Це путінська Росія, яка окупувала Крим. У ній важко щось передбачати. Вони можуть піти на штучне перекриття води, на більш тривалий час, ніж потрібно, щоб посилити і спрямувати незадоволення проти України. Але не будуть переходити останній рубіж.
Але це, як кажуть, палиця з двома кінцями. Ми з колегами моніторимо ситуацію в Криму. Багато людей спрямовують свою злість проти місцевого окупаційного режиму, дорікаючи йому тим, що вони заспокоювали, мовляв, Крим обійдеться без води, а тепер вони страждають.
Автоцистерна набирає воду зі ставка в селі Костянтинівка Сімферопольського району для забезпечення житлових районів прісною водою
- Останній рубіж – це повстання, революції?
- Та ні, це там неможливо. Але вони будуть говорити, що вода ось є. Хай не половину дня, хай дві години на добу. Але вона є, бо російський уряд про вас турбуються. Хоч то погана Україна її вам не дає, там фашисти, бандерівці, але завдяки нашому уряду вода є.
- Чи можна буде в такій ситуації щось виторгувати хай не для Криму, а для Донбасу?
- Це буде абсолютно підла позиція з боку тих, хто в Україні буде думати, що тут можна торгуватися. Не можна за рахунок життя однієї дитини рятувати іншу. Не можна за рахунок життя кримських людей, передачі їх повністю окупантам спростити життя іншим громадянам. Тим більше, досвід показує, - і це треба зарубати собі на носі – будь-які спроби про будь-що домовлятися з росіянами окрім принципових питань, питань деокупації, в результаті не доводять ні до чого хорошого. Ми це бачимо і за звільненням політв'язнів. За минулий рік не звільнили нікого, за виключенням Едема Бекирова, Олега Сенцова і ще декількох людей. Ми виключно проти торгу за рахунок Криму і кримських людей.
- Яку найбільшу проблему в сфері порушень прав людини ви побачили за останній час?
- Це абсолютно незаконні масові суди, вироки на дуже тривалі терміни ув'язнення. Це в першу чергу політв'язні. Їх переслідують навіть тоді, коли вони уже за ґратами. Їх кидають в "шизо" й створюють для них інші такі умови у в'язниці. Спроби зі збереження української, кримськотатарської ідентичності подавляють. Будь-які прояви громадянської позиції забороняють. Це все, що характеризує диктаторські режими. А в Криму сьогодні владу здійснює окупаційний режим, який повністю підпорядкований Москві, а там є повна диктатура.
- Підсумовуючи нашу розмову. Чи правильно казати, що поки у Криму знаходиться проросійська окупаційна влада, ми не доб'ємося ні моніторингу ситуації, ні допуску туди європейських чиновників, окрім якогось правого маргінесу, який вони регулярно видають за "депутатів Європарламенту", як це було під час референдуму?
- Тут правильніше буде сказати так – поки не будуть здійснені заходи, що змусять Росію повернутися в рамки міжнародної політики, в тому числі звільнити окуповані території України, включаючи Крим, Росія не буде допускати відвідувань з боку міжнародних організацій півострова як української території.
