Україна економічно не може дозволити собі ввести повний локдаун, як більшість європейських країн. Карантин вихідного дня – це певний компроміс, який може допомогти зменшити або стримати зростання захворювання на коронавірус. В іншому випадку уряду потрібно приймати інші рішення, але при цьому думати, як далі підтримувати не тільки безпеку громадян, а й бізнес. Таку думку в ефірі Апостроф Live висловила міністр охорони здоров’я у 2019-2020 роках Зоряна СКАЛЕЦЬКА.
— Як ви оцінюєте ситуацію з карантином вихідного дня?
— У нас є два важливі компоненти. Перше — при зростанні динаміки виявлення нових випадків захворювання, держава має приймати необхідні кроки щодо обмеження та сповільнення такого поширення. А найкраще всього — взагалі зменшення. Залежно від того, яка є ситуація в країні, у тому числі, економічно-фінансова, держава обирає найбільш відповідні для себе кроки.
Коли ми дивимося на європейські країни, які пішли на повний локдаун та закрили все повністю, як, наприклад, Великобританія, то треба розуміти, що в них є фінансові можливості в бюджеті компенсувати зарплати та втрати підприємцям. Коли ми бачимо ситуацію в Україні, де з епідемічної точки зору необхідно приймати певні кроки, але немає економічної спроможності піти на повний локдаун із компенсацією втрат, то необхідно шукати компроміс.
Я скажу, що карантин вихідного дня — це не дуже типове рішення для багатьох країн, вони до такого не вдавалися. Це лише на три вікенди, будемо сподіватися, що це дійсно спрацює й допоможе зменшити або стримати зростання захворювання. Якщо ні, то будемо далі думати, які рішення ухвалювати.
Друге — це питання дотримання правил та притягнення до відповідальності тих, хто не буде їх виконувати. Також питання, хто буде це контролювати, хто буде дотримуватися цих правил, і хто буде нести відповідальність за ці порушення? Ці блоки насправді важливі в даний момент. Тоді в нас будуть шанси побачити позитивний вплив таких адміністративних рішень. Карантин вихідного дня — це певний компроміс, з погляду епідеміології він не є настільки дієвим і хорошим інструментом.
Тепер про ресторани: насправді, весь малий бізнес має найбільший прибуток на вихідних. Тому уряду та владі потрібно думати, як краще збалансувати всі рішення. Ці три тижні мають дати не лише сповільнення захворюваності, але і протягом цього часу потрібно знайти рішення, як далі підтримувати безпеку громадян та підтримувати бізнес. Насправді, ці три тижні — це такий перепочинок перед більш виваженими рішеннями, враховуючи те, що буде відбуватися з коронавірусом у світі, у Європі та в Україні.
— Після першої хвилі карантину в нас було більше, ніж три тижні. Що ми зробили за цей час, аби зустріти цю другу хвилю?
— Коли ми говоримо про підготовку — є два компоненти. Перший — це питання епідемічного тестування та контролю. Скільки б нам зараз політики не розповідали про те, що треба тестувати, багато тестувати, але при цьому треба мати й контроль за тими, хто протестований. Тобто трекінг — відслідковування та ізолювання всіх, хто був контактним. Тоді таке масове тестування має сенс.
Другий компонент — медичний, тобто спроможність медичної системи, яка зараз отримує найбільше критики. Потрібно розуміти, що тут зона відповідальності розмежовується. У центральної влади це питання встановлення правил: які спеціалізовані ліжка повинні бути поставлені, наявність певного відсотка ліжок з доступом до кисню, певні вимоги до захисту медпрацівників, доплата за роботу з ковіднимі хворими і так далі.
Медичний кисневий балон
Другий рівень — це місцева влада, яка є власником тих лікарень, де сьогодні лежать наші пацієнти. Місцева влада бере на роботу керівника лікарні, який несе відповідальність за організацію всього процесу. Він має бути відповідальним управлінцем, який забезпечить лікарів та медустанову всім необхідним. Це тільки його рівень відповідальності, але місцева влада має контролювати і з’ясовувати, чи потрібно йому щось ще? Коли коштів не вистачає ані в лікарні, ані в місцевої влади — підключаються допоміжні ресурси з центральної влади.
Часто на місцях звітують, що все нормально, усе є, вони впораються. З іншого боку, а як це звітувати керівництву, що все не нормально? При цьому в нас провисає серйозний медичний компонент. Ми бачимо людей, які лежать у коридорах, через перезавантаження лікарень, а додаткові ліжка не підготовлені. А цим повинна займатися місцева влада, а не Міністерство. Кожен тепер скаже, а для чого ж тоді Міністерство? А Міністерство встановлює правила й максимально сприяє їх реалізації, де це потрібно, але виконання повністю лежить на місцях. І сьогодні нам потрібно, аби місцева влада та директори лікарень активізувалася для того, щоби забезпечити медичних працівників та пацієнтів усім необхідним.
Я знаю, що в липні чи в серпні були звернення до місцевої влади збільшити кількість ліжок із доступом до кисню. Ми бачимо, що те, що спущено з уряду ще влітку, не виконано або виконано не в усіх областях. Це питання моніторингу центральної влади, постійні нагадування, селекторні наради, щоб усе це виконувалося.
— Голова МОЗ та Міністерство усе зробили, аби підготуватися в паузах між цими хвилями? Бо Степанов і в міську раду балотувався. Усе було зроблено чи ні? Це був дійсно максимум?
— Я насправді думаю, що можна було б проводити ще більше селекторних нарад із місцевою владою, ще більше стимулювати їх бути більш відповідальними та виконувати свої функції більш добросовісно.
— У Черкасах кілька днів тому жінка із позитивним тестом на коронавірус народила дитину на клумбі біля лікарні. Коли вона вже народила, то лікарі вивезли їй візок. Зрозуміло, що породілля просто не може в нього сісти. Є якась інструкція, як діяти в таких ситуаціях людям?
— Коли на території України почалося поширення COVID-19 перші рішення, які ухвалювалися щодо медичних закладів, були про те, що вони мають бути окремими для пацієнтів із коронавірусом. Те саме стосується й пологових лікарень, якщо немає можливості розділити та пристосувати, то треба перепрофілювати для одних та інших пацієнтів.
У даній ситуації, наскільки я розумію, було окреме відділення, яке мало би приймати. Людей необхідно максимально інформувати, де і яке відділення пристосоване для хворих на коронавірус. Я розумію, що для пацієнтів це часто екстрена ситуація й часу думати логічно просто недостатньо. Тому це має бути продумано безпосередньо адміністрацією закладу. Має бути організована робота, маршрут пацієнта, лікарі мають знати як діяти та куди направляти.
Якщо говорити про візок, можливо лікарня просто була не пристосована для пересування пацієнтів на лежачій каталці. Може там інакше неможливо завести пацієнта в те відділення, яке перепрофільоване для хворих на коронавірус.
І моя порада майбутнім мамам, дізнайтеся наперед, яке відділення вас може прийняти в тому чи іншому випадку, як туди потрапити, приїхати туди, оглянути будівлю та інше.
Та все ж, у цій ситуації однозначно треба провести клініко-експертну комісію на рівні місцевої влади, оскільки це є питання не лише пологових будинків. Ми маємо дуже серйозно до цього ставитися.
— В Україні призупинили планові операції на час пандемії коронавірусу. Наскільки я розумію, кожна планова операція в будь-який момент може стати невідкладною. Це так?
— Ні. Коли ми говоримо про невідкладність, ми говоримо про невідкладний стан, який потребує невідкладного медичного втручання.
— Які це операції?
— Це все те, що проходить по екстреній медичній допомозі. Наприклад, апендицит — це екстрена допомога. Власне все, що є ургентним, що загрожує життю людини або втраті функцій — це екстрена допомога, яка не підпадає під обмеження. І хочу ще раз наголосити: у нормативних документах написано про заборону планових госпіталізацій, де, зокрема можуть відбуватися операції.
У чому головна мета такого рішення? У тому, щоби лікарні не були зайняті не екстреними пацієнтами в разі потреби - з метою їхнього швидкого перепрофілювання. Насправді, у нас є такі операції, які проводяться в амбулаторному режимі. Тобто вранці зробили, а ввечері відпустили додому. У такій ситуації це не стосується планової госпіталізації, де насправді займається дуже багато ліжок. Обмеження зараз введені для таких ліжок. Єдине скажу, що мене турбувало від весни, є певні пацієнти, яким треба проходити відповідні курси лікування, наприклад, двічі на рік, і тут може бути виняток. Усе ж таки мав би бути певний графік надання допомоги людям, яким необхідно підтримувати своє здоров’я.
У такому випадку лікарі мали б проінформувати пацієнтів, куди і як переносяться такі планові, навіть необхідні для життя та підтримання здоров’я заходи. Якщо цього не робити, то ми отримаємо значну частку пацієнтів, які потраплять до лікарні в ургентному стані й матимуть реальне погіршення здоров’я.
— Чи може це спровокувати корупцію, коли планові операції будуть робити під виглядом невідкладних?
— Насправді йде мова про те, що місцева влада й лікарні сьогодні отримали значну кількість свободи для ухвалення рішень. Але це і відповідальність. На жаль, на сьогодні директори лікарень та місцева влада не розуміють цієї відповідальності й не завжди можуть належним чином реалізовувати свої обов’язки. І ми бачимо багато проблем, тому в перше завдання для місцевої влади - приділяти більше уваги, а директорам лікарень - більше включатися.
Коли я очолювала Міністерство, ми постійно пропонували підтримку, де вона необхідна. Звертайтеся – ми допоможемо. Десь методично, десь, можливо, нормативно підтримати, якісь рішення прийняти. Але це має бути командна робота. На жаль, сьогодні кожен грається в якусь індивідуальність, особливо знизу.
