В Україні вирішили не посилювати карантинні обмеження на Великдень та травневі свята. У МОЗ пішли на такий крок навіть попри те, що саме такі дні стають поштовхом до нового спалаху захворюваності на коронавірус. На жаль, це не єдине не до кінця продумане рішення міністра Степанова. Проблеми в українців виникають і під час вакцинації, тому що кампанія імунізації побудована занадто складно. Якими будуть наслідки відсутності жорстких обмежень на Великдень? Чому в Україні провалюється вакцинація і якою має бути кампанія щеплень? Про це в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів співзасновник Українського центру охорони здоров’я, заступник міністра охорони здоров’я у 2016–2019 роках ПАВЛО КОВТОНЮК.
— Міністр охорони здоров’я Максим Степанов заявив, що жорсткого карантину на Великдень не буде. Чи є в людей розуміння, що ці дні та богослужіння можуть бути небезпечними для здоров'я?
— Практика показує, що покладатися лише на розуміння людей — це стратегія, яка нікуди нас не веде. Якби люди розуміли, і лише вони могли б вирішувати цю ситуацію, то всі би просто носили маски. У нас би давно вже не було коронавірусу, тому що носіння масок та дотримання дистанції всіма людьми просто елімінує його з популяції.
Тому для цього нам потрібен уряд, який вводить ті чи інші обмеження згідно з оцінкою ситуації та поставленими цілями. Якщо дивитися на епідеміологію, то травневі свята, Великдень — це, безумовно та подія, яка знову призведе до прискорення поширення хвороби. Ми його одразу не відчуємо. Хвиля буде очевидною десь через місяць, як було з зимовими святами, коли працювали гірськолижні курорти. Десь через місяць після того в західних областях почалася нова хвиля. Після 8 березня теж був спалах. Ми аналізували дані: дуже чітко видно спалах захворюваності майже по всіх областях. Те саме буде після Великодня.
Тут усе залежить від уряду — яку він вибере стратегію. Якщо він вибере за мету стримувати поширення на ранніх етапах, то треба вводити обмеження на Великдень. Якщо уряд вирішить, що нехай люди йдуть на Великдень до церков, а ми потім будемо намагатися через виявлення та додаткові ліжкомісця боротися з наслідками цих спалахів, тоді він цих обмежень вводити не буде.
— Тобто все це має йти від уряду, це відповідальність виконавчої гілки влади?
— Так. З погляду епідеміології, спалах почнеться безумовно. Це та подія, яка сприяє поширенню вірусу. Це безумовно станеться.
— У нас кульгає і процес вакцинації. Так, ми не топ-країна, щоб отримати необхідну кількість вакцин, але ще одним недоліком є провальна інформаційна кампанія. На вашу думку, коли варто було б починати? Чи є ще час донести до населення, що карантин — це не просто так, ковід — це не просто кашель, і що вакцина — це не чіпування Біллом Гейтсом?
— Низький рівень доходів нашої країни — це не виправдання. Є багато країн, які мають такий самий рівень доходу, як і наша країна або нижчий. І вони вакцинують набагато краще й мають вакцини в більшій кількості по відношенню до свого населення.
Якщо брати Європу, то можна згадати Молдову, Сербію. Сербія зараз — один із лідерів у Європі за швидкістю вакцинації, хоча вона не є членом ЄС і є не дуже багатою країною. Ще можна згадати приклади Албанії, Північної Македонії та низки інших країн.
— Але ж і населення там менше.
— А це ще гірше. Для них це ускладнює задачу, тому що коли в тебе маленьке населення, купити достатню кількість вакцин на ринку дуже важко. Виробники продають більше вакцин туди, де велике замовлення. Чим більша країна, тим тобі легше. Україна тут має певну перевагу перед цими країнами, яку, на жаль, не використовує. Стосовно комунікаційної кампанії: вона мала би початися раніше. Україна мала би зустріти кампанію з вакцинації в набагато вищій готовності.
Це важливо тому, що зараз уряду доводиться вести таку собі оборонну комунікацію. Тобто спочатку в інформаційне поле потрапляють негативні меседжі, сумніви та дезінформація. Наприклад, знамениті історії про індійську вакцину, ці меми, які накопичуються. Уряд вже обороняється. Він пояснює, що вакцина індійська, але хороша. Оборонна комунікація, як правило, мети досягає дуже погано. Проґавили правильний момент для початку кампанії, а зараз ми надолужуємо втричі більшими зусиллями.
Я би також сказав, що велика проблема з нашою кампанією, яка найгірша у Європі — ми зараз на останньому місці за темпами вакцинації, це об’єктивний факт — це проблема організаційна. Ми організовуємо кампанію занадто складно для країни, де населення не дуже готове вакцинуватися. Занадто багато черг, занадто багато умовностей, занадто незручна інфраструктура як для населення, яке не горить бажанням бігти й робити собі вакцину.
— Але ж це та система, у якій і ви працювали. Це Міністерство — ціла система охорони здоров’я, яка мала б реагувати на такі виклики набагато швидше. Якби був не ковід, а кір, наприклад? У чому проблема в тому, щоби реформувати нашу систему, щоби можна було швидко та динамічно реагувати на такі проблеми?
— Заскорузлість системи — це те, що отримує кожен уряд у спадок. Він із цим мало що може зробити. Звичайно, треба робити крок уперед за свою каденцію, але глобально це змінити дуже важко. Але власні рішення цього уряду мають бути такими, щоби ця заскорузлість не підвищувалася, а зменшувалася.
Я вважаю, що система вакцинації, яку ми маємо, дуже складна. Наприклад, у нас вакцинація відбувається за етапами, коли різні вікові групи знаходяться на різних етапах. Спочатку 80-річні вакцинуються, потім 70+, потім 60+, потім 50+. Зважаючи на те, що система в принципі у нас не дуже гнучка та немає спроможності організувати таку чергу, ми маємо ситуацію, що реально найбільше людей зараз провакциновано в категорії від 20 до 30 років. Вони взагалі не передбачені планом вакцинації. Чому? Тому що 80-річних дуже важко виділити з населення та організувати їм таку кампанію, щоби вони постійно приходили в центри вакцинації та масово вакцинувалися. Вони просто не приходять. При цьому 70-літніх не записують взагалі. І виходить, що дози або взагалі списують, або залишать будь-кому.
Тому я вважаю, що кампанія мала би бути набагато простішою. Треба просто спрощувати ці категорії людей: вакцинувати людей 60+ і все. Без цих зайвих черг, щоби люди, які бажають вакцинуватися, могли зробити щеплення якомога легше. Я вважаю, що це навіть більша проблема, ніж те, що вакцин не так багато в Україні.
