Космічна приналежність України завжди була приводом для того, щоб пишатися нашою державою. Зокрема, в Дніпрі були розроблені 12 з 20 найбільших балістичних ракет часів холодної війни. Серед них і непереможна "Сатана". Потужно виглядає й міжнародне співробітництво. Космічна промисловість бере участь у виробництві сучасних ракет-носіїв, наприклад, американського "Антареса". З іншого боку, збройний напад Росії та недостатня увага з боку держави ведуть до занепаду галузі. Зараз чиновники визнають ганебним той факт, що Україна не має навіть свого сучасного супутника. Про те, як вирішується ця проблема, йдеться в програмі Security Talks на Апостроф TV з ВАЛЕНТИНОМ БАДРАКОМ.
Супутники оптичного спостереження або, як їх ще називають, дистанційного зондування Землі, зокрема, американські, допомагають Україні з початку війни на Донбасі. Частину такої інформації ми отримуємо безкоштовно. За решту - платимо. Такі космічні апарати дозволяють бачити ситуацію на фронті з просторовою розрізненістю менше 1 метра. З такою картинкою ворог - як на долоні.
Оскільки ці космічні апарати - не наші, про доступ в режимі реального часу мова поки не йде. Інша справа, якби Україна мала на орбіті власні супутники оптичного спостереження. Однак зараз навколо нашої планети кружляє тільки один робочий український космічний апарат. Це наносупутник Київського політеху - PolyITAN-1. Нано - це тому що він невеликих розмірів. При цьому, він не несе корисного навантаження. Лише передавач, який дає знати, чи досі супутник "живий". Від іншого, трохи більшого за розмірами апарату PolyITAN-2, вже була б користь.
Супутник PolyITAN-2
"Перший супутник маленький, це просто тест-платформа. Вона потрібна, щоб довести, що Україна може щось таке збирати і що воно досить-таки нормально працюватиме. Другий супутник - це вже частина міжнародного проекту QB-50 з дослідження верхніх шарів атмосфери. У верхніх шарах атмосфери є атомарний кисень, який, врізаючись на швидкості 8 км/год в супутник, доволі серйозно руйнує йому обшивку. Мати карту розподілу цього атомарного кисню дуже корисно, оскільки тоді можна планувати пуски та й взагалі перебування низькоорбітальних космічних апаратів таким чином, щоб їх обшивка та сам апарат деградували значно повільніше", - роз'яснив учасник команди розробників наносупутників КПІ ім. Сікорського Євген Коваленко.
Втім, цей апарат - PolyITAN-2 - хоч і за планом, але два роки тому все ж згорів в щільних шарах атмосфери. Тому зараз космічна Україна не має на орбіті Землі жодного повноцінного супутника - ні оптичного, ні наукового. Не кажучи вже про значно більш цінний апарат - телекомунікаційний. Попри те, що виготовити супутник зв'язку Україна самостійно поки що не може, оскільки не має технологій, але оптичні та наукові космічні апарати за часи незалежності наша країна виготовила близько десятка. І вони успішно працювали на земній орбіті:
● 1995 рік - "Січ-1"
● 1999 рік - "Океан О"
● 2004 рік - "Січ-1М" і "Мікрон"
● 2007 рік - супутник на замовлення Єгипту Egyptsat-1
● 2011 рік - "Січ-2"
● 2014 рік - PolyITAN-1
● 2017 рік - PolyITAN-2
Відновлення славних традицій космічної держави вже стало справою честі для чинної влади. Зокрема, в кінці поточного року на орбіту має бути виведений перший за останні 10 років супутник - "Січ-2-1".
Наносупутник PolyITAN-1
Супутник - "Січ-2-1"
"Супутник виготовлений на державному підприємстві КБ "Південне" частково за рахунок бюджетних коштів, а частково - за рахунок власних коштів конструкторського бюро. Принциповим моментом для нас зараз є узгодження супутника з потенційною ракетою-носієм, на якій ми його можемо запустити. У нас не такий вже й широкий вибір ракет-носіїв для запуску цього супутника", - зазначив в ефірі Апостроф TV віце-прем'єр-міністр України - міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олег Уруський.
Варіантів небагато. Це або індійське національне космічне агентство, або американська компанія Space-X Ілона Маска з ракетою-носієм Falcon-9. Втім, виготовлення та запуск супутника - це ще не все. Щоби все було добре на орбіті, має чітко працювати обладнання на землі. За це відповідає Національний центр управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ), який входить до складу Державного космічного агентства України. Він був створений в 1996 році указом президента України на базі відповідних профільних військових частин Міністерства оборони. Спочатку центр розташовувався в місті Євпаторія. Однак після збройного нападу Росії та захоплення Криму він був переведений до Києва.
Після переселення з окупованого Криму в столицю, Центр не має власного будинку. Він частково розташований на території Державного космічного агентства.
"У Національний центр потрапляє та обробляється інформація, яка надходить від різних споживачів, які використовують наші дані. Тут же планується діяльність структур Національного центру, його філій та підрозділів", - розповів Андрій Жилков - перший заступник начальника НЦУВКЗ.
Національний центр управління та випробувань космічних засобів має шість регіональних підрозділів: в Житомирі, Харкові, Львові, Одесі та в Київській області. Також до складу Національного центру входять шість філій, які розташовані по всій території України:
● Центр прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля - розташований поблизу міста Дунаївці Хмельницької області;
● Західний центр радіотехнічного спостереження - в Мукачево Закарпатської області;
● Дніпрокосмос - в місті Дніпро;
● Центр космічних досліджень та зв'язку - в місті Золочів Львівської області;
● Головний центр спеціального контролю - в смт. Городок Житомирської області;
● Регіональний центр спеціального контролю - в селі Ластівці Хмельницької області.
Команда Security Talks відбуває в Хмельницьку область. Нас цікавить Центр прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля. Тут розташовані, зокрема, центр управління польотами і станції управління космічними апаратами. Звідси й керуватимуть супутником "Січ-2-1", який планують запустити до кінця цього року. Тут же розташовані станції, які беруть із супутників корисну інформацію, зокрема, фотознімки.
За радянських часів всі ці об'єкти входили до складу ракетних військ стратегічного призначення. Після оголошення незалежності України і до 1996 року - до Міністерства оборони нашої країни. Зараз в Центрі прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля працюють близько двохсот людей. Серед них і цивільні, і військові фахівці. Частина з них в 2014 році вийшли з окупованого Криму. Втім, на жаль, більшість працівників тодішнього Національного центру так і залишилися на окупованому півострові. Як і унікальне обладнання.
"З окупацією Криму Національний центр втратив дуже багато технічних засобів, територію та підготовлений персонал. Така складова, як наземний комплекс управління - основна його частина була в Євпаторії, і центр управління польотами, і наземні станції управління, які здійснюють управління апаратами, "Січ-1","Січ-2" також залишилися там. Національний центр був передислокований до Києва. Я вдячний тим офіцерам і підготовленим співробітникам, котрі вийшли на материкову частину. Це дозволило в досить короткий час відтворити те, що було втрачено в Криму. За ці 5-6 років ми фактично відновили і центр управління польотами, і наземні станції управління. Ми подолали всі ці негативні моменти", - пояснив Жилков.
Читайте також: Без космічних військ Україна буде беззахисною - бойовий офіцер Петро Недзельський
Наземне обладнання поки що лише готують до управління вітчизняним супутником "Січ-2-1" і для отримання з нього інформації. Але центр не стоїть просто так, адже саме тут приймають та обробляють сигнал з іноземних супутників.
"Ми зараз працюємо з низкою іноземних компаній-власників космічних апаратів надвисокої просторової розрізненості, приймаємо дані безпосередньо з цих апаратів на наші діючі станції, які знаходяться на території цього центру, а потім передаємо їх споживачам на замовлення", - підкреслив Андрій Жилков.
Знімки з космосу замовляють, зокрема, установи сектора нацбезпеки та оборони, Державна служба з надзвичайних ситуацій, Міністерство охорони навколишнього середовища, Мінагрополітики, а також різні наукові заклади.
"У 2019 році Державне космічне агентство уклало угоду з Європейською комісією щодо використання даних програми "Копернікус"- це європейська програма спостереження за поверхнею Землі. Сьогодні ми отримуємо з високошвидкісної лінії передачі інформації всі дані, які знімаються з території України. Зберігаються вони на нашому сервері . Використовуючи інтерфейс програми "Копернікус", ми забезпечуємо споживачів, яким потрібні ці дані, з будь-якої точки світу. Тобто, всі дані, які знімаються за допомогою супутника програми "Копернікус" по території України, потрапляють до нас. Зараз ми плануємо розширення. В центрі вже збираються створювати резервний ресивер ", - додав Жилков.
Коли український супутник оптичного спостереження "Січ-2-1" запустять на орбіту, він також приєднається до програми "Копернікус". Тобто, безкоштовно передаватиме партнерам знімки поверхні Землі. Все для науки і розвитку міжнародного співробітництва. У самому ж центрі вміють працювати із супутниками не тільки оптичного спостереження, а й з такими космічними апаратами, які можуть розгледіти поверхню Землі навіть через хмари. А чим же можуть бути корисні такі супутники для українських військових?
Супутник "Січ-2-1"
Користь для армії
Супутник "Січ-2-1" був розроблений та виготовлений на держпідприємстві "Конструкторське бюро "Південне" ім. Янгеля" в Дніпрі. У минулому тут тільки проектували і розробляли космічні апарати. А виготовленням займалося інше державне підприємство - "Південмаш", яке, до речі, розташоване на цій же території. Однак в 2018 році на КБ "Південне" завершили будівництво власного цеху складання космічних апаратів. Зараз тут проводять тестування супутника "Січ-2-1". Це модифікація апарату "Січ-2", який запустили у 2011 році. Але через проблеми з російськими акумуляторами він пропрацював на орбіті Землі трохи більше року.
"Це вже відпрацьована конструкція супутника. Ми зробили два ідентичних супутники - один для Єгипту, а інший для України. Він був запущений в 2011 році. Тому цей апарат повинен замінити супутник "Січ-2", який раніше був виведений на орбіту. Він повністю зібраний, зараз проводяться електричні випробування. Це перевірки систем на їхнє функціонування і на можливість вирішення завдань. Я можу приблизно сказати, що більше половини цих випробувань ми вже виконали. Виникають різні проблеми, які необхідно вирішувати кожен день. Але у нас є затверджений генеральний мережевий графік робіт. Ми працюємо згідно з цим графіком. Поки ми не маємо ніякого відставання", - пояснив головний конструктор космічних апаратів, комплексів та систем ДП" КБ "Південне" ім. Янгеля" Костянтин Білоусов.
Цей супутник, коли його виведуть на орбіту, зможуть, зокрема, використовувати і Збройні сили України. Звичайно, його просторова роз'єднаність - близько восьми метрів - не дозволить помітити людину, а ось скупчення ворожих військ - цілком ймовірно. Крім того, такий супутник може використовуватися як оглядовий, адже він здатний охоплювати на Землі смугу в 46 км. А вже для більш детального спостереження можуть підключатися апарати з кращою роздільною здатністю. Наприклад, перспективні українські супутники дистанційного зондування Землі - "Січ-2М" і "Січ-3-О". Вони вже мають високу та надвисоку просторову розрізненість. В "Січ-3-О" вона має бути до півметра. З такою просторовою розрізненістю з орбіти Землі можна спостерігати вже за автомобілем або скупченням людей. Зараз цей космічний апарат спроектований. Однак виготовити та вивести його на орбіту зможуть орієнтовно в 2025-2026 роках.
"Всі наші пропозиції враховані в проекті космічної програми України, який зараз перебуває на розгляді у відповідних державних установах. Ми вважаємо, якщо в стислі терміни ця космічна програма буде ухвалена, то вона обов'язково повинна бути реалізована нашою космічною галуззю. Не тільки КБ "Південне", але й нашими співвиконавцями", - сказав Білоусов.
А поки українські військові користуються супутниками інших країн. Або на партнерських умовах, або за гроші.
Планування нової космічної програми України
У січні цього року уряд затвердив концепцію нової космічної програми до 2025 року. Загальний обсяг її фінансування складає до 30 млрд гривень, з яких 15 мають надійти з державного бюджету. Фахівці називають це кроком до порятунку галузі, оскільки в 2019 та 2020 роках космічні програми не фінансувалися взагалі.
У концепції космічної програми на 2021-2025 роки, серед іншого, йдеться про створення цілого угруповання супутників оптичного спостереження. А ось на власний телекомунікаційний супутник, тобто супутник зв'язку, який став би в нагоді й нашим військовим, Україна поки що розраховувати не може. Хоча в минулому держава бралася за такий проект й навіть витратила кошти, проте він провалився на всіх фронтах. Йдеться про проект "Либідь". Як розповів на Апостроф TV Олег Уруський, для реалізації проекту, під гарантії уряду України, канадське експортно-кредитне агентство видало кредит. Субпідрядником з української сторони виступало державне підприємство "Укркосмос", яке найняло головним підрядником з виконання робіт канадську компанію MDA. Вона відповідала за розробку та виготовлення транспондерів. "Було замовлено виготовлення платформи у російської компанії, що пізніше викликало у мене багато запитань, відповіді на які я так до кінця і не отримав", - уточнив Уруський.
Так міг би виглядати український супутник "Либідь"
"Кошти не дійшли до виконавця робіт - Південного машинобудівного заводу ім. Макарова для виготовлення ракети-носія. Сам проект передбачав не тільки створення супутника, а й ракети-носія "Зеніт-3", яка повинна була стартувати з космодрому "Байконур" з нашим супутником та вивести його на орбіту. Будівництво ракети не було завершене, оскільки утворилася фінансова діра в розмірі 18 млн доларів. Це не дозволило заводу своєчасно завершити роботу. Наскільки я знаю, відкрито кримінальне провадження в Генеральній прокуратурі. Його розпочали кілька років тому", - пояснив Уруський.
Після того, як почалася військова агресія РФ, апарат залишився в Красноярському краї на підприємстві РФ в готовності до запуску. Що з ним відбувається, ніхто контролювати не може. Більше того, російська сторона виставляє рахунки за його зберігання. Канадці вийшли з проекту з форс-мажором. Йде судовий процес за кордоном.
Читайте також: Наші друзі та партнери неохоче продають Україні боєприпаси, у них інші інтереси - Олег Уруський
"Ми поки нічого не платимо, тому що принципово треба вирішити питання з цим супутником. Його можна продати якийсь третій стороні - вони здійснять запуск, а нам компенсують якусь частину коштів. Говорити про його запуск в інтересах України не можна. Але, наскільки мені відомо, протилежна сторона зараз висуває нові вимоги про те, що він може бути запущений тільки їхньою ракетою-носієм - "Ангарой" чи "Протоном". Зараз створена робоча група для того, щоб запропонувати шляхи вирішення цього питання, щоб хоч якісь кошти ми могли повернути в бюджет", - розповів Олег Уруський.
Зараз Україна може виготовити платформу для телекомунікаційного супутника силами КБ "Південне", в новому цеху для збірки космічних апаратів. Однак, де знайти на це гроші - велике питання. Крім того, це буде лише платформа, яку потрібно ще оснастити високотехнологічною начинкою, а також підготувати наземне обладнання для управління цим супутником зв'язку. Підняти космос насправді нелегко. Багато в чому ця справа залежить від здатності держави залучити приватних інвесторів. Не виключено, що Україні доведеться звернутися до досвіду Франції та США, де на космічному ринку вільно працюють комерційні оператори.
