Чи буде продовження публікацій розслідування "Вагнергейту? Які документи опинилися в розпорядженні української журналістки Яніни Соколової? Чому не були названі імена тих, хто злив спецоперацію по "вагнерівцям", а також інші подробиці гучного розслідування - в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів журналіст-розслідувач Bellingcat ХРІСТО ГРОЗЄВ.
— Розслідування щодо "вагнерівців", яке з’явилося 17 листопада — це вже повний цикл чи нам чекати продовження?
— Ми працюємо над окремим аналізом важливості, цінності інформації, яка була накопичена за ці два роки, бо це були окремі операції, які проводилися у 2019 та 2020 роках.
Ми публікуємо звіт, який розглядає окремо "вагнерівців", а також ГРУшників, ФСБшників, які були частиною цього набору людей, а також з'ясовуємо, яку цінність вони представляють.
Ми також намагаємося аналізувати різні наративи, які з’явилися за ці півтора роки. Деякі з них були інформаційними вкиданнями з Росії, інші стали просто частиною внутрішньополітичної боротьби в Україні. Це ми ще збираємось доробити.
— А як ви прокоментуєте випадкову появу документів у журналістки Яніни Соколової, які проливають світло на те, що відбувалося із цією спецоперацією. Чи будете ви вивчати ці документи та перевіряти їхню справжність для свого розслідування?
— Я вчора побачив уперше цей документ, він доволі засекречений і нам не передавався. І я радий, що не передавався, бо ми робили наш аналіз із максимально відкритих джерел, слів, раніше зроблених публікацій.
Те, що я прочитав, підтверджує наше розуміння хронології операції. Я дуже щасливий, що з’являються такі документи, які розкривають внутрішню кухню. Як журналіст, я, звичайно ж, щасливий, що ми це подивилися. Але, з погляду безпеки, вся ця історія зі скандалами, з різними внутрішньополітичними дезінформаціями на цю тему не йде на користь Україні.
Ми зробили цю доповідь, бо вона кидає світло на геополітичний конфлікт, який був між Україною та Росією. Вона показує, як розвідка, невеликої в порівнянні з Росією держави, може щось зробити і що це взагалі можливо.
— А ви передбачали, що ваше розслідування може так "увірватися" в політичне життя нашої країни та стане предметом певних спекуляцій? Тому що багато хто очікував, що ваше розслідування назве винних у зливі операції.
— Це дуже правильне питання, ми підозрювали та знали, що це стане інструментарієм внутрішньополітичної боротьби. Це одна з причин, чому ми так довго робили це. Кожне слово ми дуже ретельно перевіряли, бо знали — усе, що ми скажемо й не скажемо, буде важливим.
Я впевнений, що зараз незадоволені обидві сторони. Ми бачимо, що в наших соціальних мережах нас атакують й провладні, й опозиційні боти. Одні незадоволені тим, що ми не знайшли "зливу" інформації, тому що в об’єктивних даних ми реально його не знайшли. Інші незадоволені, оскільки ми сказали, що найімовірніша причина "зливу" — це відкладення операції.
Коли всі незадоволені — це означає, що доповідь хороша й журналістика правильна.
— Тобто, ви задоволені результатом, який отримали? Бо ще до публікації всі говорили про те, що це спецоперація не лише українських спецслужб, а й спецслужб інших країн. Називали США, Британію, Туреччину. Чи вдалося довести, що вони також були тут?
— Одна з дезінформаційних тез Росії про те, що це була операція ЦРУ, у якій Україна відігравала другорядну роль. Ми довели, що це точно не так. Тому що ми побачили, як це готувалось, що це було органічним результатом роботи, яка була зроблена всередині України. Чи були консультації з іншими розвідувальними організаціями? Скоріше за все так. Просто тому, що це є частиною роботи розвідки, існують партнерські служби, з якими це обговорюється (операція — "Апостроф"). Чи залишились якісь документи? Скоріш за все ні. Тож ми їх не знайдемо.
Ще раз, те, що ми знайшли, вказує на те, що це була органічно українська спецоперація.
— Увійде до історії, я сподіваюся.
— Увійде до історії. Ще раз хочу сказати, що це не провал. Так, остання фаза все ж таки не відбулася, але те, що накопичено — це величезний матеріал доказової вартості.
Я шкодую, що український уряд не скористався цим, а вирішив заперечувати існування цього матеріалу. Інакше багато інших країн Європи були б дуже задоволені тим, що вони можуть долучити ці документи до своїх розслідувань. Наприклад, у Голландії в справі МН17.
— Тобто ми маємо два рівні: рівень збору інформації та рівень, коли хотіли "вагнерівців" реально затримати?
— Так, перше — це точно успіх. Друге — не встигли. Потрібно розуміти, що такі спецоперації дуже складні, вони начебто робляться за рецептом і кожна хвилина є дуже важливою. Тому суттєвою може будь-яка зміна внаслідок непередбачених подій, а в цьому випадку події були дуже непередбачувані, бо раптом Лукашенко став підозрювати росіян у саботуванні свого майбутнього. І це сталося не в останню хвилину, а вже за місяць до цієї операції — це не було передбачено.
Додамо до цієї обставини запізнення на 4–5 днів. Той факт, що вони зареєструвалися в готелі, вже був незапланованим. Одразу з’явилася докладна інформація в КДБ, що ці люди з якихось причин будуть там перебувати. Це все ускладнює завершення такої операції.
— Ваша доповідь вийшла 17 листопада, а до цього, 15 листопада, була доповідь парламентської ТСК щодо "Вагнергейту", де голова комісії Мар’яна Безугла називала прізвища організаторів операції. Два питання: чи співпрацювали ви з ТСК? Давали якісь документи чи, може, до вас зверталися, наприклад, з Офісу президента? Та чи є правдою те, що після озвучення прізвищ організаторів операції, їхнє життя може перебувати в небезпеці.
— Ми співпрацювали в обмеженій мірі в останній тиждень до випуску доповіді ТСК. До нас надійшли кілька документів із проханням ідентифікувати їх, чи є вони правдивими або фальшивками. Ми це зробили. Це була частина великих секретних документів, які ТСК змогла декласифікувати для перевірки нами. Ми їх перевірили, і частина з них виявилася правдивими, а інша, швидше за все, сфальшована. Те, що ми бачимо в остаточній доповіді свідчить про те, що ТСК погодилася з нашими рекомендаціями.
Якщо чесно, то так, ми дочекалися публікації ТСК, а потім опублікували нашу, бо якби ми, можливо, знайшли в їхній доповіді неправильні докази — ми могли включити їх та зробити аналіз про це в нашій доповіді. У їхній доповіді, звичайно, не все розказано до кінця, але те, що розказано - відповідає правилам.
Щодо другого питання я не фахівець. Але якщо імена були озвучені, то держава має забезпечити безпеку цих людей.
