Коли перший дивізіон берегових ракетних комплексів "Нептун" вступить на бойове чергування в Україні? Як реактивна система залпового вогню "Вільха-М" виходить на зовнішній ринок озброєнь? Чи зацікавилося Міністерство оборони України безпілотним авіаційним комплексом "Сокіл-300"? У програмі Security Talks велике інтерв'ю з генеральним конструктором, генеральним директором Державного київського конструкторського бюро "Луч" ОЛЕГОМ КОРОСТЕЛЬОВИМ.
– Як у нас триває хід розробок ракетних комплексів "Нептун "?
– Ми закінчуємо перший дивізіон, і я думаю, що у першому кварталі наступного року ми замовнику здамо цю техніку. Хочу сказати, що замовник зацікавлений у цій роботі, вона рухається відповідно до прийнятого календарного графіка. Більше того, вже є плани на замовлення ще одного дивізіону.
– Тобто у 2022 році буде замовлення на ще один дивізіон?
– Так.
– Чи буде це оформлено у держоборонзамовленні цього року?
– Я б не уточнював це питання, бо все залежить від грошей. Навіть якщо ми, приміром, не отримаємо кошти цього року, а отримаємо на початку наступного, але договір ми повинні укласти цього року.
– Ви задоволені кооперацією? І можете сказати, скільки підприємств у цьому проекті беруть участь? Скільки з них приватні?
– У цьому проекті близько півтора десятка підприємств – це підприємства, які виготовляють основні вузли, основні агрегати для пускових платформ, для систем зв'язку, для забезпечення перевантаження, завантаження ракет, їх переміщення у процесі експлуатації, а також їх ремонту та супроводження у процесі експлуатації.
Таке замовлення промисловість України отримала вперше, і ми пишаємося тим, що замовники таки зосередилися на тому, щоби мати вітчизняний комплекс та його потихеньку впроваджувати у наші війська.
Приватних підприємств небагато – близько 10% від загальної кількості. Але ми працюємо лише з надійними підприємствами, які чітко виконують завдання.
– Раніше ви говорили, що зв'язок забезпечує одеське підприємство "Телекарт-Прилад". Доводилося чути, що є бажання, щоби зв'язком займалася американська компанія Harris.
– Це не зовсім відповідає дійсності. Насправді "Телекарт-Прилад" бере складові у Harris. Ця система і так американська, просто комбінується, і конфігурація її робиться під наші конкретні завдання. А так, переважно, обладнання американське.
– Доводилося чути, що українські підприємства можуть за рік підготувати три такі дивізіони і все залежить від бажання та можливостей Міністерства оборони, яке є замовником. Це так?
- Так, наш розрахунок показує, що ми можемо десь три дивізіони за рік випускати. Тим більше, зараз у нас склалися і кооперація, і взаємодія. І це треба було організувати певні площі під це виготовлення, ми фактично зараз це виштовхуємо і після цього кількість серійних зразків може збільшитися.
– Це означає, що у випадку зовнішнього замовлення ви можете паралельно виконувати зовнішні контракти?
– Так звичайно. Ми хочемо, щоби у нас був зовнішній замовник, бо це говорить про рівень України. Я зараз не говорю про рівень розробки, це говорить про рівень промисловості та технологічний рівень самої країни.
– ЗМІ розповсюдили повідомлення, що першим замовником може стати Індонезія. Чи можна про це щось сказати чи ще зарано?
– Ситуація змінюється як у калейдоскопі. Була Індонезія, потім випливли ще дві країни, які достатньо забезпечені фінансуванням. І, можливо, Індонезія буде навіть першою. Я б не хотів називати які саме, але такі переговори йдуть із чотирма країнами.
– Безпосередньо "Луч" розробив цей ракетний комплекс "Нептун", а у самому виробництві ви якось задіяні?
– Дуже цікаве питання, бо якщо говорити про частку інтелектуальної участі, то вона, мабуть, найбільша – понад 50%, бо сама крилата ракета розроблена КБ "Луч". Водночас і комплекс розроблений КБ "Луч". Але якщо подивимося на фінансування, то КБ "Луч" далеко не на першому місці. Але ми точно знаємо, що без наших інженерів його розробити, виготовити та пустити в експлуатацію – неможливо. Тобто будь-який агрегат, будь-яка стиковка всередині ракети – це КБ "Луч".
РК-360МЦ «Нептун» на базі Tatra
Так, ми виготовляємо електроніку, ми самі виготовляємо багато складових частин ракети. Але хто може оцінити, як усі ці частини з'єднати, щоб вони правильно працювали — ось тут наша основна інтелектуальна частина. Вона неоціненна.
– Хотілося б дізнатися, на якому етапі випробування зараз "Вільха-М"?
– Випробування перебувають на завершальному етапі. Я думаю, що в першому кварталі наступного року ми поставимо на озброєння ракету, яка літає майже вдвічі далі. І сподіваємося, що надалі наш вітчизняний замовник замовлятиме саме цю ракету підвищеної дальності. Пускова установка "Смерч", яку ми доопрацювали, здатна пускати всі три ракети.
"Смерч", "Вільха" та "Вільха-М" пускаються з однієї і тієї ж платформи, в якій є відповідне програмне забезпечення, що забезпечують роботу з усіма видами ракет.
– Тобто родзинка саме у ракеті? Що зможе "Вільха-М"? На якій відстані вона зможе працювати?
– Ми вважаємо, що це близько 110 кілометрів, і вона має забезпечувати надійне влучення, що ми неодноразово показували на прикладах.
– Доводилося чути, що ця РСЗВ мала бути прийнятою на озброєння ще в середині цього року, але збільшили кількість ракет для випробувань. Чи так це?
– Так, замовник захотів переконатися у надійності та правильності прийнятих технічних рішень. Я думаю, що наприкінці цього року всі рішення буде ухвалено і державна комісія підпише фінішні документи, які дозволять розпочати серійне виробництво.
– "Вільха-М" вже замовлена іноземцями. Це велике досягнення. Але чи встигнемо ми прийняти РСЗВ на озброєння до ЗСУ ще до постачання іноземному замовнику?
– Так, я думаю, ми встигнемо, тому що тут є певний парадокс, хоча насправді його немає, тому що іноземний замовник був присутній під час стрільби, і він чудово розуміє, що система пуску відпрацьована. Він пройшовся багатьма ключовими заводами, знає, що вона справді виготовляється в Україні і тому ризик для нього мінімальний, як і для нас.
– БПЛА "Сокіл-300" - яка з ним ситуація?
– Мені здається, наші переговори з Міноборони практично мали успіх, і Міністерство замовить нам цю роботу.
Ви знаєте, коли необхідно стрибком підвищити можливості армії, то рішення про закупівлю "Байрактарів" - це правильне рішення, бо з нуля стартувати та отримати такий безпілотник досить складно. Тобто потрібен час, відпрацювання і так далі. Армія замовила вже готовий комплекс, і я наголошую, що це не просто літаки, це комплекс, це наземна система управління, це літаки, боєприпаси.
Bayraktar TB2
Але не замовляти у своїй промисловості, і не порівнювати за ціною та можливостями — це, напевно, було б неправильно. Тобто правильно проводити роботу, тим більше, вона не така дорога як вартість закупівлі. І за результатами цієї роботи, тактика технічних завдань виписана таким чином, що в принципі вона перекриває тактичні можливості "Байрактара". Літак повинен вийти не гірше. Те, що він буде дешевшим, ніж закупівельна ціна в іноземного постачальника, — це однозначно.
Тому я вважаю таке рішення з боку нашого державного замовника правильним. Тобто паралельно здійснити розробку, і зрештою можна перейти на свій літак.
– Міноборони має вам замовити дослідно-конструкторську роботу. За який термін ви плануєте її виконати?
– Ми її плануємо виконати досить швидко – менш як рік до перших польотів, а на озброєння прийняти за півтора роки. І, як мінімум, через два роки, а то й раніше, розпочати серійне виробництво.
– Коли ви презентували "Сокіл-300", ви наголошували, що це розвідувально-ударний комплекс. У цьому контексті питання, як замовник бачить цей комплекс? Він потрапить до військово-морських сил чи він буде в сухопутних військах?
– Відповідь на це запитання має давати замовник, але я скажу, що спочатку ініціатором були військово-морські сили, бо їм треба дивитися далеко за межі радіолокаційного виявлення надводних цілей.
Ініціаторами виступив і КБ "Луч", коли закінчив "Нептун". Тому що ми зрозуміли, що ми маємо всі складові частини для безпілотного комплексу. Але те, що автоматично такий літак можна застосовувати на сухопутті - це само собою.
– Чи зможе "Сокіл-300" працювати автономно, чи він працюватиме з якимись іншими озброєннями? Наприклад, з тим самим "Нептуном" як розвідувальна система?
– Це знову ж таки питання до замовника. Тому що ми даємо можливості передачі інформації для зв'язку з іншими системами. А яким чином організує це замовник, чи отримуватиме відомості з безпілотного літака, який попереду на 200 км перебуватиме в морі, а потім якимось чином виводитиме "Нептун", або це над землею літатиме такий літак і передаватиме інформацію для якихось інших родів військ – це обов'язок замовника організувати такий комплекс.
– Під час презентації йшлося про те, що "Сокіл-300" може бути різних рівнів, зокрема, за дальністю роботи залежно від двигуна. Чи передбачається використання нашого запорізького двигуна чи іноземного?
– Питання йде у технічну площину, бо на певні ваги безпілотних літаків є певна потужність двигунів. Вони оптимальні з погляду витрати пального, ваги тощо.
"Сокіл-300"
Тобто півторатонні – це клас двигунів, що дають 150-200 кінських сил. Дві з половиною-три тонни – це вже двигуни, які мають від 200 до 300 кінських сил. Коли ми говоримо про п'ятитонник, яким є Akincі – той же турецький двомоторний літак, який має наші українські двигуни, то ми говоримо про іншу потужність. Тому наше підприємство не випускає двигунів у 150 кінських сил, а від 250 і вище. Тому, що саме стоятиме і в якій технічній конфігурації — це питання проектування. Все залежить від вантажопідйомності літака та його ваги.
– Ви зацікавлені у збільшенні власних виробничих потужностей?
– Звичайно. Одна з основних проблем КБ "Луч" - це площі. Як не дивно, за наявності величезних площ, я звертаюся до "Укроборонпрому". Чого вартує зробити постанову Кабміну про передачу такої державної нерухомості на інше підприємство? І ми вказували на це, але питання важке, бо тут розпочинаються погодження з керівництвом підприємств. Починаються питання, а ось навіщо вам у центрі чи не в центрі, воно вже старе і не підходить. І десь правда у цих словах є. Я згоден, воно вже старе, отже, треба побудувати нове, і в нас такий проект є. Ми його представляли "Укроборонпрому", це може бути на базі якогось підприємства.
У нас є на прикметі таке підприємство, яке не використовує своїх площ. Ми б змогли закупити та розставити своє обладнання за ті гроші, які нам дозволено витрачати на технологічне обладнання. Але, поки що нам не дають можливість це реалізувати.
– Вам вдалося підійти до теми розробки зенітних ракетних комплексів. Наразі якось вирішено це питання? Чи є замовлення?
– Я нещодавно розмовляв із новим міністром оборони і мені сподобався його новий, свіжий погляд на ці речі. Я думаю, мені вдалося його переконати, що роботу над якимось із трьох видів зенітних комплексів – ближнього, середнього чи дальнього – необхідно розпочинати.
– До плану закупівель держоборонзамовлення 2022 року цей проект потрапить?
– Я сподіваюсь, що потрапить. Але коли і з якого часу його почнуть, де він буде прописаний в держоборонзамовленні, цього я сказати не можу.
На це потрібно приблизно два-два з половиною роки, це час, за який ми розробили "Нептун" та "Вільху".
– Розкажіть про комплекс керованого озброєння 524-Р з ракетами РК-2В для вертольота МІ-8.
– "Мотор Січ" для МІ-8МСБ, та КБ "Промінь" з іншими змінниками, робимо цей комплекс на оборотні кошти. Тобто робота у принципі закінчується. Але ми вважаємо, що її необхідно організувати для МІ-24 як справжнього бойового вертольота. Тим більше, тут є макет виробу.
Ми збільшуємо дальність до 10 км і передбачаємо його випускати саме з цих рам. Це ракета йде "по лазерній стежці" чи по відбитому лазерному сигналу, тобто маємо два варіанта. Я вважаю, що ця робота може бути спокійно зроблена підприємствами України і вона затребувана також за кордоном. Оскільки дуже багато вертольотів МІ-24, і ті ж МІ-17 та МІ-8 знаходяться за кордоном. Ми в цьому потихеньку набираємо досвід, але набираємо досвід за рахунок власних оборотних засобів.
– Міноборони тут не бере участі?
– Воно бере участь, вона контролює, але вона не фінансує.
– Перспектива ухвалення на озброєння цієї системи у 2022 році можлива?
– Так, ми розраховуємо, що приймемо її на озброєння у першому-другому кварталі 2022 року.
– Хочеться запитати про протитанкові комплекси "Скіф" та "Корсар", наскільки вони зараз замовляються Міністерством оборони?
– На жаль, наша армія поки що не замовляє. Чому - я не знаю. Але ми досить багато поставили комплексів і ракет у свою армію, і "Корсари", і "Стугну".
Але ми продовжуємо працювати на межі виробничих можливостей, нас замовляють іноземці. Я не хотів би називати ці країни, але ми маємо п'ять поточних договорів, а загалом їх ще більше.
– З'явилося рішення РНБО про те, що ми матимемо ракетну програму. Понад те, профільний віце-прем'єр Олег Уруський говорив, що така програма розробляється Кабміном. Як ви вважаєте, якою вона має бути?
– У принципі, основні напрямки обрані там вірно. Стратегічно - це вироби та комплекси, які відіграють роль зупиняючої дії. Тобто там є все, і малі та великі ракети, які забезпечують стратегічний паритет. Але чи на все вистачить грошей?
Тому повідомити, який основний напрямок зараз обрано, я не можу.
– Тобто потрібно буде визначатися з пріоритетами?
– Так.
