Окремий загін спеціального призначення Національної Гвардії України "Азов" (в/ч 3057) на росії був визнаний "терористичною організацією". Вологі мрії послідовників секти російської пропаганди нарешті здійснилися. Навіщо рашисти пішли на це через тиждень після теракту в Оленівці, де загинули полонені азовці, і чи загальмує псевдоправовий фарс процес обміну захисників Маріуполя – з'ясовував "Апостроф".
Гівно та палиці
Насправді в росії ще більше двох місяців тому почалися перші засідання верховного суду рф, де генпрокуратура клопотала про визнання "Азову" терористами. Але рішення не приймалося, очевидно, в очікуванні вдалішого політичного моменту. 2 серпня цей момент настав. Навіщо це було зроблено?
Відповідь, яка напрошується насамперед – для того, щоб не було жодних передумов для діалогу щодо обміну азовців.
Нагадаємо, що в російському інформаційному міхурі пропаганди "Азову" відведено особливе місце. Нацгвардійцям приписували звинувачення у неонацизмі, етнічні чистки, розробку біологічної зброї, підготовку диверсій із масовими жертвами. А під час судового фарсу дійшло до того, що азовців звинуватили вже навіть у канібалізмі.
"У Росії "Азов" - це розкручений міф, - пояснює "Апострофу" політолог Володимир Фесенко. - Там чомусь вважають, що "Азов" - паралельна армія, яка навіть потужніша за ЗСУ. Як у 2014 році був міф про "Правий сектор", який явно перебільшував його значення в українській політиці. З "Азову" роблять терористичну страшилку".
Ненависть режиму до "Азову" зрозуміла: загін спецпризначення складається з мотивованих молодих українців, які з перших днів АТО були в авангарді національно-визвольного руху.
Пропагандисти перегріли громадську думку до того, що коли після виходу з "Азовсталі" в полон до рашистів потрапило близько 2,5 тисяч азовців, з правого флангу почали відразу вимагати стратити українських бійців (що потім фактично і сталося в Оленівці). А вже після червневого обміну 43 бійців "Азову" на орків, правих на росії і зовсім почало лихоманити: обмін був названий чи не плювком в обличчя так званих патріотів. Тому режимом і було прийнято рішення не просто не відпускати азовців, а й виключити теоретичну можливість їхнього обміну. Адже згідно з кримінальним кодексом рф, за участь у терористичній організації можна отримати довічний термін.
"Потрібно було створити будь-які нібито легальні аргументи, щоб щодо "Азову" не застосовувати закони, які стосуються звичаїв ведення війни. Це об'єднання бажання розправитись і створити певний юридичний аргумент, щоб зняти з російського керівництва відповідальність за військові злочини. Сказати, що це не військовополонені, а терористи, - пояснює "Апострофу" завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Іжак.- У Кремлі не хочуть обмінювати азовців. Не хочуть тому, що саме російське керівництво ненавидить патріотів України. По-друге, надто вже сильно було розігнано громадську думку в росії, що полк "Азов" - такі страшні люди для рф, і потрібно їх знищити. У таких умовах, звичайно, вже нібито складно виконувати якісь міжнародні зобов'язання щодо військовополонених".
Але ця юридична конструкція більше схожа на скульптури якутського народного умільця – також складається з гівна та палиць.
"Тут немає логіки. "Азов" - це полк Нацгвардії, а не окрема політична організація. У контексті міжнародного права, азовці - це військовополонені, які користуються всіма правами, які передбачає Женевська конвенція. Адже вони кадрові військові в структурі Нацгвардії", - пояснює "Апострофу" юрист Віталій Титич.
Тому з погляду міжнародного права фарс із визнанням "Азову" терористами не створює жодних реальних юридичних наслідків. Азовці як були військовополоненими в очах усього світу, так ними і залишаються, хоч би що там було прийнято на болотах.
Але коли росія звертала увагу на міжнародне право?
"Якщо там щось потрібно одній людині (Путіну), то це робиться у будь-який зручний спосіб без жодних законів", - додає Титич.
"Тим більше практика свідчить про те, що і реальних терористів обмінюють, коли потрібно", - зазначає Фесенко.
Тиск, шантаж, пропаганда
Тоді для чого цей фарс? Адже, щоб не міняти азовців, кремлю не треба прикидатися, створюючи псевдоюридичні прецеденти. Можна просто їх не міняти без жодних пояснень: репутації росії все одно вже нікуди падати. Товар "ми не міняємо азовців, тому що вони терористи" не продати нікому, окрім повних ідіотів. Але коли в росії був з ними дефіцит?
"Це спрямовано на внутрішню аудиторію, щоб показати, що росія воює не просто з нацистами, а ще й з терористами", - додає Фесенко.
По-друге, це можливість постійно тримати у напрузі Захід та Україну. Для цього терористи завжди і брали в полон заручників.
"Це загроза розправи над військовополоненими для того, щоб тиснути на Україну, на міжнародне співтовариство: Червоний Хрест, ООН, які давали гарантії безпеки військовополонених "Азову"", - зазначає Іжак.
А після теракту в Оленівці вже немає жодних сумнівів, що росія може розправлятися із заручниками.
Зрештою, по-третє, це спроба інформаційного впливу на Захід.
"Це рішення частково спрямоване і на західну аудиторію, щоб нейтралізувати звинувачення у тероризмі, які звучать у бік рф. Росіянам потрібно зіграти на випередження. Їх самих звинувачують у тероризмі не тільки в Україні, а й на Заході. Особливо після обстрілів Вінниці, Кременчука. Ще з 2014 року за сприяння деяких західних інтелектуалів і журналістів, росія наполегливо просувала наратив, що "Азов" — це праворадикальна расистська організація. Зараз цю тему піднімають знову. Вони хочуть показати, мовляв, всі українці — це терористи, тому використовується міф про "Азов". По суті, це пропагандистське рішення", - резюмував Володимир Фесенко.
Як не дати кремлю розіграти карту на Заході? Адже Захід уже потрапляв у капкан нав'язаних російських наративів, коли у 2019 році в США група конгресменів-демократів вимагала від Держдепу внести "Азов" до списку терористичних організацій. Тоді, нагадаємо, допомогла правда.
"Ініціатори, які керувалися образом, створеним ЗМІ, навіть не розуміли, що йдеться про загін державного органу, а не про неформальну парамілітарну групу. Після роз'яснення про цю ініціативу забули", - пояснив дослідник ультраправих рухів на пострадянському просторі В'ячеслав Ліхачов.
Тому очевидно, що чим більше правди про Україну з різних джерел отримуватиме Захід (масові акції українців у ЄС, іномовлення), тим складніше буде брехати росії.
