Припинення громадянства Геннадія Корбана та його недопуск на територію України - головний політичний скандал за останні тижні. Закономірно, у багатьох оглядачів і просто громадян, які цікавляться політикою, ця справа викликала асоціації з кейсом Саакашвілі, коли у 2017 році тодішній президент Петро Порошенко позбавив громадянства свого політичного опонента, що викликало обурення в суспільстві та масові протести.
Цього разу багато людей також висловлюють обурення через рішення президента. Здавалося б, це цілком справедливо: таємний указ підписано без публічного обговорення та без чіткого роз’яснення його мотивації для суспільства. Також закономірно симпатії стороннього спостерігача - на боці “критика влади”, чиї права державний апарат в особі президента брутально “обмежив”.
Окремі оглядачі пов’язують дії Володимира Зеленського зі скандалом навколо заяв конґресвумен Вікторії Спартц. Нібито президент “помстився” Корбану за “вплив” на американську парламентарку. Деякі коментатори навіть висловлюють побоювання, що Україна може втратити підтримку Заходу, який нібито дуже занепокоєний таким жестом, який демонструє концентрацію влади в руках Офісу президента.
Насправді ситуація може бути діаметрально протилежною. Підстави так вважати мені дало спілкування з іноземними партнерами.
По-перше, впадає в вічі відсутність будь-якої реакції на скандал з Корбаном з боку західних партнерів. Зрозуміло, що в умовах війни європейці та американці намагаються утримуватися від різкої критики української влади, щоб не грати на руку російських пропагандистів. Водночас, наші партнери вміють натякати. Пригадаймо, до прикладу, заяви посольства США та послів G7 на вручення підозри у держзраді Петру Порошенку. Західні інституції негайно дали сигнал, що за цією справою “уважно слідкують”, не даючи прямих оцінок діям влади. У ситуації з Корбаном - повна тиша.
По-друге, указ президента про припинення громадянства десятьох осіб явно вписується у ланцюжок дій, спрямованих на очищення державних органів від імовірної російської агентури. Затримання екскерівника СБУ в Автономній Республіці Крим Кулініча, кадрові чистки у Службі Безпеки та Офісі генерального прокурора, звільнення Руслана Демченка - одного з батьків одіозних “Харківських угод” і підозри ексміністрам у справі цих самих угод - усі ці акти за явними та неявними ознаками є результатом тиску на українську владу з боку західних партнерів. Хронологічно вони збігаються із занепокоєнням на Заході щодо того, що західна допомога, в тому числі військова, потрапляє в “надійні руки”. Тиск Заходу на Україну з вимогою вичистити російську агентуру збігається також з підготовкою контрнаступу на фронті, для чого нам необхідні нові партії західного озброєння.
Включення Ігоря Коломойського до списку на припинення громадянства - це, за інформацією вітчизняних інсайдерів, - пряме побажання Сполучених Штатів. У правоохоронних органів США давні питання до українського олігарха і тепер розв’язати їх буде набагато легше. Є в указі Володимира Зеленського - і відкриті агенти Кремля, такі як Вадим Рабінович. З усієї цієї компанії нібито вибивається тільки Геннадій Корбан - людина, яка серед широкого загалу має репутацію “патріота”, “захисника” Дніпра від російської окупації.
Те, що цей імідж принаймні частково фейковий - з’ясувалось напередодні, коли Збройні сили України офіційно заявили, що Геннадій Корбан не посідає жодних керівних посад у структурі Сил територіальної оборони. Політик виявився самопроголошеним “керівником Штабу тероборони Дніпра”. Насправді Корбан згідно з рішенням Дніпровської міської ради очолює комітет сприяння територіальній обороні. “Штаб” і “комітет сприяння” - це дві великі різниці, як кажуть в Одесі.
Також ніхто чомусь не згадує, що стосовно Геннадія Корбана у наших західних партнерів були питання, так само як і стосовно Коломойського.
У листопаді торік аналітичний центр Atlantic Council (близький до Білого Дому та Демократичної партії США) опублікував статтю, у якій висловлювалися занепокоєння через “місцеві олігархічні мережі”, на діяльність яких влада заплющує очі. Йшлося конкретно про мера Дніпра Бориса Філатова та Геннадія Корбана, які, за оцінкою американських аналітиків, “перетворили регіон на персональну вотчину впродовж останніх шести років”.
У статті йшлося і про бандитські дії підконтрольної Філатову та Корбану Муніципальної варти, через що “Дніпро стало одним із найнебезпечніших місць для українських журналістів”.
Майже одночасно, у жовтні 2021 року, британський журналіст Тім Вайт оприлюднив фільм-розслідування “Росія повертається в Україну: олігархи, криміналітет і місцеві еліти”. У ньому висловлюється припущення, що Філатова та Корбана “втягують у свою гру” росіяни. Один із фактів - діяльність вже згаданої Муніципальної варти, яку, як вважають, курує Михайло Кошляк - близький соратник Корбана, депутат облради від проросійської партії “ОПЗЖ”, власник охоронного бізнесу.
Британський журналіст також звернув увагу, що радником Бориса Філатова тривалий час був Валерій Чорнобук - скандальний ексголова Апеляційного суду АР Крим, що під час анексії півострова росіянами активно змушував колег до співпраці з окупаційною адміністрацією. Насторожують і зв’язки мера Дніпра з Російською православною церквою, якій міський голова надавав преференції, натомість, блокуючи розвиток громад ПЦУ.
Це лише ті факти, які винесли у публічну площину. Вочевидь, західні партнери знають набагато більше про “тіньову” діяльність місцевих еліт, які за кілька місяців до повномасштабного російського вторгнення де-факто вивели ключовий регіон з-під контролю центральної влади (про це також йдеться у розслідуванні Тіма Вайта). “Зачистка” регіональних еліт від російською агентури може бути однією з непублічних вимог Заходу для української влади. Позбавлення Корбана громадянства може бути складовою цієї “зачистки”. Відсутність публічної комунікації, у цьому випадку, може бути зайвим свідченням масштабів зловживань, які шокували американських аналітиків.
Тому від здатності президента довести розпочату справу до кінця залежить обороноздатність країни. Це стосується як чисток у СБУ, так і чисток “на місцях”.
