Настрої мешканців Криму змінюються, оскільки вони бачать наслідки розв'язаної путіним війни проти України. Величезні затори на виїзд з окупованого півострову після "бавовни" у Новофедорівці є яскравим тому підтвердженням. Крім того, у Криму набирає силу рух опору, роботу якого ми бачимо протягом останніх місяців на окупованому півдні України. Через спротив населення на захоплених територіях, рашисти не довіряють людям, і не можуть остаточно призначити "референдум". Утім протидія, на жаль, є не скрізь. В окупованих районах Донеччини та Луганщини за 8 років забули про права та свободи людей, а чоловіків загрібають на війну просто на вулицях.
Про те, що відбувається в окупованому Криму, як росіяни лякають світ обстрілами ЗАЕС та як рашисти чинять геноцид українців в ОРДЛО, відправляючи чоловіків на війну проти своєї країни, в ефірі Апостроф TV розповів представник прес-служби ГУР МО України АНДРІЙ ЮСОВ.
– Як на території окупованого Криму реагують на "хлопки" на аеродромі?
– Поки що тут нема чого особливо коментувати. Тим більше, сама держава-агресор та рашисти говорять про порушення правил пожежної безпеки. Що ж, треба всім дотримуватися правил пожежної безпеки і не палити в непотрібних місцях.
Якщо серйозно, то зміни справді відчуваються і є інформація про зміни настроїв у населення в Криму. Це декілька категорій людей. Є ті, хто розуміють, що це несправедлива війна, це загарбницька війна, що путін – це Гітлер ХХІ століття. Це одна категорія громадян. А є інша категорія громадян, яка не те щоб сильно вболіває за Україну чи демократію, але просто бачить на власні очі, а не з екранів російського телебачення, що відбувається. Бачить кримські шпиталі, переповнені пораненими й понівеченими кримськими солдатами, бачить переповнені морги, бачить "бавовну", яка час від часу трапляється, а також зіпсований день ВМФ. Тобто це все відбувається на очах у людей і приховати це неможливо.
Так, війна йде. Путін привів війну, в тому числі, і до Криму. Тому, безумовно, захвату від дій російського агресора стає все менше й менше. Ті черги й затори на мосту – яскраве свідчення цьому. Можемо сказати, що далі буде більше, з точки зору як прозріння мешканців Криму, так і активізації проукраїнського опору на півострові, який уже набирає обертів.
– Зараз багато говорять про "референдуми". Як окупанти можуть діяти на Херсонщині та Запоріжжі?
– Ми бачимо, що вони вже діють, тобто процес запущений. Умовно кажучи, політичне рішення оголошене. Але стосовно остаточної дати в самого агресора є ще сумніви. Так, є багато інформації про 11 вересня, як об'єднаний день голосування на території так званої російської федерації. Але можуть бути й інші дати, враховуючи, що вони не контролюють ситуацію. Війна триває, агресор не почувається у безпеці, як і колаборанти в окупаційних адміністраціях не почуваються у безпеці на українській землі. Тому з'являються такі системи поквартирного голосування, онлайн-голосування, а насправді – псевдоголосування.
Є дві головні причини, які не дозволяють навіть імітувати так звані референдуми. Власне, це Збройні сили України та наша військова операція по звільненню українських територій, і настрої місцевого населення. Українці на тимчасово окупованих територіях тотально не хочуть легітимізувати будь-які дії рашистів і ніхто там не хоче не просто підтримувати чи не підтримувати, а й навіть іти на ці референдуми. В труні вони і в білих капцях бачили і путіна, і всі його референдуми разом з військовими.
Сама ідея псевдореферендуму настільки безглузда і смішна, що неможливо її втілити в життя. Інструмент псевдореферендуму потрібен для того, щоб пояснити світу, мовляв, мешканці цих територій хочуть бути частиною "русского міра". Але весь світ бачить, що мешканці цього не хочуть, що це українське населення, яке знаходиться в умовах жорсткої окупації, права якого придушуються і порушуються. На цих територіях в буквальному сенсі триває геноцид. Тому завідомо референдум як інструмент легітимізації війни путіна в Україні вже провалився. Ну і в організаційному плані на нього так само чекає фіаско.
– Багато хто говорить про те, що після деокупації Херсонщини, ми там побачимо ситуацію у багато разів гіршу, аніж була у Бучі. Чи є якась інформація про те, як там поводяться з людьми? Чи є випадки мародерства, чи є випадки катування й викрадення людей?
– Є інформація про масове порушення прав і свобод людини в абсолютно різних сферах. Останнім часом ставлення окупантів до місцевого населення стає більш жорстким. Це пов'язано із активними діями української армії, зі спротивом – і активним, і пасивним – який чинить українське населення на окупованих територіях, і нездатністю контролювати ситуацію. Знаємо про примусову паспортизацію, і це інформація добре відома, коли росіяни буквально змушують оформлювати російський паспорт в обмін на їжу, ліки, на якісь соціальні права і гарантії, в обмін на перереєстрацію автомобіля, наприклад, або земельної ділянки. Це один із прикладів.
Так, на території окупованих територій створені незаконні місця утримання українських громадян. Мова йде не лише про військовополонених, а й про цивільних осіб. Ця інформація збирається і фіксується. Україна не даремно говорить про геноцид. Це не фігура мови, це буквально те, що відбувається, те, що робить сьогодні путін і вся росія на території України. В першу чергу, на тимчасово окупованих територіях. Від заборони мови й культури, від заборони і примусової зміни ідентичності, а це один із показників політики геноциду, до фізичної розправи. Такі випадки, на жаль, нам теж відомі.
– Тут не можна не згадати про звірства окупантів на ЗАЕС. За останніми даними, вбито одну людину, а доля ще п'ятьох працівників станції наразі невідома. Окупанти викрали вже більше сотні людей на ЗАЕС. Ми бачимо також ядерний шантаж. З якою метою він відбувається?
– Налякати весь світ. Налякати не лише і не стільки Україну, тому що вже очевидно, що Україну не злякати, налякати весь світ, мовляв, або прийміть нас як таких, хто контролює ядерні об'єкти, або ми візьмемо до рук ядерну дубинку і всім буде погано. Так, це загроза всьому світу, це ядерний тероризм. Тобто це не лише шантаж, це вже ядерні теракти, які втілює путін за допомогою як регулярних військ, так і найманців, а точніше такої терористичної організації, якою є так звана ПВК "Вагнер". Вона, звичайно, ніяка не приватна і не військова, тому що функціонує на замовлення і за ресурсної підтримки терористичної держави російська федерація, виконує особисті вказівки військово-політичного керівництва росії.
Тобто Пригожин – це не людина, яка займається бізнесом. Він обслуговує путіна та кремлівську верхівку. І сьогодні ПВК “Вагнер” знаходиться в тому числі й на території Запорізької АЕС та бере безпосередню участь в тому терорі і злочинах. Зокрема, мінує територію станції.
Мета цього – залякати світ. Але я думаю, що тут може бути й зворотній ефект. Світ має зрозуміти, що іншої альтернативи, окрім повного звільнення станції, деокупації всієї території України для того, щоб відновити екологічну та ядерну безпеку, повернути контроль МАГАТЕ над ядерними об'єктами, просто немає. Тому Україна обов'язково поверне свої території та свою інфраструктуру.
– Тобто ці "вагнерівці" і мінували енергоблоки?
– Так, у нас є така інформація. І в цьому є своя жахлива логіка, тому що якою б не була армія рашистів, все ж таки це регулярна структура. Частині регулярних військ просто не довіряють подібні завдання, частина відмовляється, а частина каже: "Раз є наказ, то давайте його у письмовому вигляді". А на такі терористичні акти наказів не дають. Натомість нічого з цього не потрібно членам терористичного угруповання "Вагнер". Це не просто найманці, серед них в останній хвилі рекрутингу є велика кількість в’язнів. У них альтернатива одна: або робити те, що кажуть, або повертатися досиджувати в російській тюрмі довгий термін ув’язнення. Відтак для таких брудних справ використовується ця так звана ПВК, а насправді терористична організація, яка фінансується державою-спонсором тероризму, якою є сьогодні так звана російська федерація.
– Одна справа закладати вибухівку, а інша – підривати енергоблок. Чи зможуть вони змусити тих самих "вагнерівців" це зробити?
– Ви знаєте, ми ж з вами не гадаємо і не тримаємо магічні кулі в руках. Ми розуміємо, що путін здатний віддавати найбільш безглузді накази. Я думаю, ще до лютого в багатьох у світі стояло питання, чи здатен буде путін на повномасштабне вторгнення до України. Після цього – чи здатен він буде на якісь масові злочини проти мирного населення в Бучі чи в Ірпені, або чи здатен бити по торговельних центрах, школах, лікарнях чи пологових будинках. Сьогодні всі ці питання відпали. Путін здатен вбивати, здатен до масових злочинів, масових терористичних актів та масових вбивств. І останні жахливі події в Оленівці, в тому числі, це яскраво засвідчили. Держава-терорист здатна вбивати, а вільний світ має бути здатен захистити себе. Україна може себе захистити.
– Ви згадали про Оленівку. Була інформація про те, що на місце злочину приїхав Слуцький. Із собою він привіз делегацію, там нібито були представники Нікарагуа та КНДР. Щось відомо вам про це? Наскільки я пам’ятаю, туди не допустили місію ООН та Червоного Хреста.
– Це все театр, але театр поганий. По-перше, він на кістках і на крові. По-друге, в театрі дуже важливо, щоб глядачі вірили в те, що відбувається. Російська пропаганда останнім часом втратила свій магічний вплив. Принаймні на весь світ, росіяни в неї ще вірять. Повірити в те, що відбувається, не просто без скепсису, а подиву й огиди неможливо. Це імітація якоїсь правозахисної діяльності, імітація перевірки. З таким же успіхом він міг взяти Філіпа Кіркорова на цю перевірку або когось іще з пропагандистів.
Але є дуже простий факт: якщо вам нема чого приховувати, чому досі Червоний Хрест, Міжнародний комітет Червоного Хреста не допущений до Оленівки? Відповідь одна – є що приховувати. Всі інші танці з бубнами, участь в делегаціях правозахисників із Північної Кореї або якихось екзотичних племен, які досі практикують канібалізм, нічого не змінюють. Міжнародний комітет Червоного Хреста має бути допущений, і має бути проведене міжнародне розслідування. Зокрема, в рамках міжнародних судів, які займаються подібними злочинами. Представники ООН мають бути, і Україна, безумовно, має право отримати доступ до Оленівки, до нашої території, для того, щоб перевірити всі обставини загибелі та долю поранених наших громадян і захисників. Нічого з цього зроблено не було. Все інше – це імітація і дуже поганий театр, у який ніхто в світі вже не вірить.
– Наразі йде примусова мобілізація чоловіків в окупованих містах Донбасу. Люди скаржаться на жахливе ставлення та зазначають, що росіянам видають якісні бронежилети й каски, а місцевим – амуніцію зразка німецько-радянської війни. Що відбувається в ОРДЛО зараз та навіщо росіяни мобілізують місцевих?
– Ми яскраво бачимо політику ставлення росіян і російської федерації до мешканців ОРДЛО як до людей нижчого ґатунку. Поки в росії триває прихована мобілізація, де намагаються когось мотивувати грошима, стимулювати якимись примарними виплатами чи агітувати з ідейною метою, через пропагандистські канали, то в ОРДЛО все просто. Там немає ніякої агітації, там просто людей на вулицях загрібають. Є інформація, що, наприклад, в Луганську нещодавно відбулася нарада представників окупаційної адміністрації з підприємствами, де було доведено, що найближчим часом необхідно мобілізувати ще 8 тисяч чоловіків віком до 60 років. Безумовно, це колосальна цифра.
Для чого це робиться? Для того, щоб поповнити втрати, відновити боєздатність частин. В першу чергу, мова йде про так званий 2-й армійський корпус. Тому так, це гарматне м’ясо. Від самого початку мешканців ОРДЛО – навіть тих, хто має російські паспорти – використовували як гарматне м’ясо для розвідки боєм. Погано навчених і з поганою амуніцією їх кидали на важкі ділянки фронту. Натомість із росіянами обходилися зовсім по-іншому.
Тому це великий сигнал для всіх, хто, можливо, ще тішить себе, що "русский мір" це щось добре. Давайте подивимося, що відбувається на території ОРДЛО. Власне, можливості якоїсь громадської думки чи громадського спротиву там, безумовно, немає. Її ще менше, ніж на території самої російської федерації. Хоча були випадки протестів і звернень, але самих людей там ніхто не чує. Тому так, це примусова мобілізація в найгіршій і найогиднішій своїй формі. Люди намагаються чинити тихий опір. Підприємства буквально ховають кваліфікованих співробітників, без яких не можуть працювати. Матері ховають своїх дітей і чоловіків, розуміючи, що на них чекає вірна смерть в цій путінській війні проти України. Тим не менше, каральна путінська окупаційна машина працює, і людей силоміць забирають, навіть зупиняючи на перехрестях та витягуючи з власних авто. Це сьогодні факт, і це черговий військовий злочин, який обов’язково буде розслідуваний, і якому буде дана належна оцінка.
– Така ситуація склалася лише на Донбасі чи на окупованому півдні також?
– Наразі ми говоримо про територію ОРДЛО, але розуміємо, і не вперше виникає питання про можливе повторення подібних заходів на тимчасово окупованих територіях, зокрема, на півдні. Саме з цією метою, зокрема, зараз іде примусова паспортизація. Кожен, хто змушений брати паспорт, має розуміти, що, на жаль, рано чи пізно примусова мобілізація може до нього постукати.
Інша справа, що на півдні є тотальна недовіра самих окупантів до місцевого населення і до тих самих псевдореферендумів або якоїсь іншої спроби легітимізації присутності там адміністрацій. Навряд чи в масовому плані можлива мобілізація, але я думаю, що зупинятися перед нею вони не будуть. Втрати поповнювати, безумовно, путіну потрібно, і найкраще йому це робити не за рахунок росіян. Принаймні, точно не за рахунок москвичів та пітерців, судячи з того, що переважно гинуть буряти і представники інших народів російської федерації.
– Чи є інформація про те, чому активізувалися з мобілізацією в ОРДЛО зараз?
– Великі втрати особового складу 2-го армійського корпусу і в цілому окупаційної армії в Україні. Ці втрати треба чимось закривати. Мобілізаційна кампанія на території самої росії незадовільна. Незадовільна вона так само і в окупованому Криму. Тобто плани не виконуються. Єдине місце, де вони можуть швидко, без будь-яких побоювань, без будь-яких озирань на громадську думку поповнювати живою силою особовий склад, – це, власне, ОРДЛО. Жодних громадянських прав і свобод там немає, жодні закони там не діють. Тому найбільш брутальна мобілізаційна кампанія відбувається саме там. Це навіть не мобілізація, це просто рабство. Людей відправляють в прямому сенсі на забій. Це - геноцид.
– Щодо замаху, який планувався на міністра оборони Олексія Резнікова, голову ГУР Кирила Буданова та екс-командира розвідроти полку "Азов". Чому саме вони? А також, наскільки масовим явищем є вербування українців для виконання подібних планів ворога, адже ми бачимо, що один із затриманих зрадив Україну ще в 2014 році, а інший - виявився киянином.
– Я думаю, що детальну інформацію по цій справі надасть СБУ. Це вже не перший замах на Кирила Буданова. Цей замах, як і всі попередні, був невдалим. Я думаю, що й інші кілери та найманці мають розуміти, що їм нічого не світить. Вважаю, що для міністра оборони та для очільника Головного управління розвідки МО це високий показник і оцінка ефективної роботи, якщо агресор намагається у такий спосіб їх усунути. Значить, добре працюють.
З іншого боку, ми повинні розуміти, що росія веде безчесну війну в Україні. В тому числі, війну проти цивільного населення, проти жінок і дітей. Очевидно, що в цій безчесній війні використовуються і такі інструменти як наймані вбивці та кілери. Україна до цього має бути готова. Судячи з ефективної роботи спецслужб, така готовність є.
