Підземні школи стають одним із ключових елементів забезпечення безперервного освітнього процесу в умовах війни. В Україні вже облаштовано близько 150 таких просторів, а до кінця року їхня кількість має зрости до 200. Водночас головним викликом залишається не лише безпека дітей, а й адаптація освітньої системи до нових реалій, подолання освітніх втрат і психологічна підтримка учнів та педагогів.
Про це в етері телеканалу "Апостроф" розповіла співзасновниця громадських організацій "Батьківський контроль" і "Смарт освіта", радниця міністра освіти України у 2016–2020 роках Іванна Коберник.
Вона зазначила, що Київщина не є лідером у будівництві підземних шкіл, оскільки найбільше таких об'єктів з'явилося у прифронтових регіонах — Харківській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. За її словами, держава вже спрямувала значні ресурси на створення безпечних освітніх просторів, адже захист дітей під час війни залишається безумовним пріоритетом.
За словами експертки, від початку повномасштабного вторгнення на ремонт укриттів і будівництво підземних шкіл було виділено близько 20 млрд гривень. Частину проєктів також фінансують міжнародні партнери, серед яких особливо активно допомагає Литва.
"До кінця року має бути вже облаштовано 200 таких підземних просторів. На це виділяється державна субвенція. Загалом з початку повномасштабного вторгнення близько 20 млрд було виділено саме на ремонт та облаштування укриттів у школах і підземних шкіл", — зазначила Коберник.
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
Вона наголосила, що вибір між відбудовою пошкоджених шкіл і спорудженням нових підземних об'єктів залежить від багатьох чинників. Важливу роль відіграють технічний стан будівлі, площа земельної ділянки, наявність укриттів та особливості місцевості. Водночас сучасні підземні школи мають відповідати посиленим вимогам безпеки, бути оснащеними автономними джерелами живлення та залишатися функціональними навіть після завершення війни.
"Дуже важливо, щоб ці підземні простори проектувалися таким чином, щоб вони могли виконувати свою основну функцію, а саме забезпечувати безпеку, де діти можуть продовжувати навчання під час повітряних атак. Але також вони мають бути обладнані альтернативним джерелом енергоживлення на випадок відключень", — підкреслила вона.
Коберник також наголосила, що місцеві громади повинні планувати розвиток освітньої мережі з урахуванням демографічних прогнозів, але водночас не повторювати помилок минулого, коли через скорочення народжуваності масово закривали дитячі садки, а згодом зіткнулися з їхнім дефіцитом.
Говорячи про особливості навчання в підземних школах, експертка зазначила, що головною умовою залишається створення безпечного середовища для дітей. За її словами, після тривалого дистанційного навчання багато школярів потребують адаптації до очного формату та додаткової уваги через накопичені освітні втрати.
"Безпечний простір — це перша необхідна умова, але недостатня. Тобто нам потрібно, щоб програма адаптувалася до того, що освітні втрати — це вже не просто якийсь термін, а те, що є денною реальністю", — пояснила Коберник.
Вона також підкреслила важливість психосоціальної підтримки дітей і вчителів. За її словами, сучасні педагоги дедалі частіше стикаються з наслідками травматичного досвіду учнів, тому потребують спеціальної підготовки для роботи в таких умовах.
На думку Коберник, сучасні підземні школи можуть суттєво полегшити роботу педагогів, адже забезпечують належні умови для навчання навіть під час повітряних тривог. Наявність вентиляції, водопостачання, евакуаційних виходів і спеціально облаштованих класів дозволяє не лише гарантувати безпеку дітей, а й підтримувати повноцінний освітній процес в умовах війни.
"Апостроф" повідомляв, що у Києві зменшується кількість дітей, які підуть до перших класів та дитячих садочків.
