Днями між Україною та росією відбувся великий обмін полоненими. Додому повернулися 215 українських військових, що боронили Маріуполь. Понад сто з них – бійці полку "Азов". Більшість зі звільнених бійців потребує медичної допомоги, проте деякі вже питають, де видаватимуть нову форму.
Як відбувався обмін, в якому стані перебувають українські герої та навіщо росіянам Медведчук - в ефірі Апостроф TV розповів екс-командир полку "Азов" МАКСИМ ЖОРІН.
– Вітаю вас із тим, що частина ваших побратимів все ж повернулася на рідну українську землю. Чи ви мали вже можливість з ними поспілкуватися?
– Це реально дуже визначна подія. Для мене вся ця історія надзвичайно емоційна, незважаючи на те, що я все це знав трошки раніше. Але тим не менше, відчуття, що щось може не скластися, щось може піти не так, все одно постійно було, поки я реально не обійняв першого свого побратима, якого повернули.
Почуттів багато, емоцій багато. Хлопці і дівчата, яких ми забрали, – на даний момент їх розподіляють по різних медичних закладах, виходячи з того стану здоров'я, в якому вони знаходяться. Медична допомога потрібна абсолютно всім із тих, кого забрали.
Але найголовніше, незважаючи на те, що всі вони пережили жахливі часи, всі вони пережили тортури, декого навіть били під час переміщення до місця, де їх передавали… Але, незважаючи на все це, жодного з них не змогли зламати. В жодному з них не змогли зламати український дух, і абсолютно всі вони в надзвичайно високому морально-бойовому дусі.
Читайте також: Кремлівська шизофренія: як обмін "азовців" посварив Кадирова з Путіним
– Наскільки складною була ця операція? Який час все це проводилося?
– Я вам скажу так, що деякі деталі про цю операцію будуть відомі на загал трохи пізніше. Треба розуміти, що це в прямому сенсі слова операція. Це не просто обмін. Більше того, це не в звичайному розумінні обмін людей на людей. Це була комплексна операція з урахуванням багатьох факторів. Україна надзвичайно ефективно змогла використати ті умови, які склалися навколо, ті обставини, які були навколо.
На цей обмін вплинули не лише ті, кого міняли, а й, наприклад, ситуація на фронті, економічні аспекти. Через те, що Україна надзвичайно ефективно вибрала правильний час, вибрала правильну форму і використала це, ми бачимо, що більше 200 українських героїв змогли повернутися додому.
– Ви зазначили, що багатьом потрібне лікування, вочевидь, і домашнє тепло. Ви мали змогу з ними поспілкуватися, чи від багатьох ви чули, що підлікуємося і станемо з вами пліч-о-пліч?
– На жаль, багатьом з них в першу чергу потрібна саме медична допомога, тому що вони в дуже важкому фізичному стані. Але було й таке, що нам доводилося примусово відправляти відпочивати людей, тому що є навіть ті, хто питає, коли нам форму дадуть, куди нам їхати, щоб повернутися на фронт.
– Що стосується командирів, які стали обличчям "Азовсталі", і які зараз у Туреччині, чому було обрано саме цю країну і такий механізм? Росіяни боялися, що ці люди точно першими повернуться на фронт?
– Росіяни надзвичайно сильно бояться, тому що вони розуміють, що ці люди – це не просто професійні польові бойові командири - це вже символи для українців. Спостерігаючи за тим, як сиплеться їхній фронт, спостерігаючи за тим, як розбігається їхня армія, вони дуже сильно бояться, що в цей час в Україні ще й зʼявляться настільки сильні постаті, як, наприклад, командир полку "Азов" Денис Прокопенко. Саме тому дуже жорстка була позиція в тому плані, що це обов'язково має бути третя країна. Нею стала Туреччина.
Читайте також: "Я вже іншого знайшла": соцмережі вибухнули фотожабами на Марченко та Медведчука
Я можу сказати, що Туреччина сама це пропонувала раніше. Туреччина довгий час намагалася в цьому процесі принести хоч якийсь конструктив, запропонувала свою допомогу. Так сталося, що саме Туреччина і стала тією країною, яка деякий час буде піклуватися про моїх побратимів.
Але, знаєте, зважаючи на те, як розвиваються події на фронті, можу сказати, що може так бути, що навіть ці умови та зобов'язання буде можливість переглянути, коли росіяни знову почнуть тікати з чергових українських міст.
– Чи не шкода вам, що не продовжує сидіти в українській тюрмі Медведчук? Ви так довго проти нього боролися. Чи не вважаєте ви, що ця людина мала відповісти?
– Абсолютно не шкодую. Більше того, ми дійсно багато років казали, що цей покидьок є справжнім колаборантом, і що саме він несе біду в Україну, він фінансує за кошти ФСБ різні проекти всередині країни. Ми про це казали багато років. Дійсно, якби тоді нас почули, можливо, багато чого б і не сталося, але вже як є.
На сьогоднішній день це абсолютно безцінний відпрацьований матеріал, з якого вже вичавити майже нічого неможливо. Він злив абсолютно всіх своїх поплічників, він злив абсолютно всі схеми, як фінансувала ФСБ різні проекти. Він абсолютно все показав, і в принципі як кадр, як якийсь персонаж він більше абсолютно не цікавий Україні.
Моя особиста думка - він насправді і росії не дуже цікавий, і вони його поміняли не через те, що їм потрібен Медведчук, бо Медведчук вже взагалі нікому не потрібен. Це більше була спроба показати колаборантам, які поки що ще на свободі, що начебто росія буде когось захищати, намагатися рятувати та все інше. Українська армія досить швидко звільняє українські міста, і там залишається досить багато колаборантів, які не так швидко бігають, як російська армія. Вони залишаються один на один із відповідальністю перед Україною. Тому, щоб хоч якось показати, що начебто за них хтось буде переживати, росія може використати Медведчука.
– Щось він загубився. Пєсков каже, що не знає де він. Ердоган заявив, що він покинув Туреччину. Але Бог з ним, з тим Медведчуком.
– Я не здивуюся, якщо його якийсь ФСБшник застрелив прямо в аеропорту, де їх зустрічали. Це в них нормальна практика.
– Це за гроші?
– Я не думаю. Він просто відпрацював. В них же все надзвичайно просто, це тупа країна з абсолютно простими правилами: зробив справу – просто вбили, забули, взяли нового.
– Я про те, що вбили за ті гроші, які він отримував, а тут не відпрацював?
– На жаль, частину коштів він все ж таки тут відпрацював, і шкоди він багато приніс нашій країні.
– В російських пабліках після обміну можна було побачити шквал критики на адресу російської влади. "Азов" там демонізували в принципі. Кожен з вас – це тотальне зло, і те, що таку велику кількість "азовців" відпустили – це удар під дих путіну. Як ви вважаєте, це виключно вдала операція чи за лаштунками може бути певна домовленість, про яку ми дізнаємося пізніше?
– Я весь цей час казав і продовжую бути впевненим в тому, що найкращими умовами для перемовин є перемога на полі бою. Тим більше, коли це стосується російської федерації. Вони розуміють тільки мову сили, і тому зараз вони були змушені це зробити, незважаючи на те, що реально російське хворе суспільство не розуміє і не сприймає це рішення російської влади. Це так само, як вони до цього були змушені зробити декілька "жестів доброї волі". І таких "жестів доброї волі" стає дедалі більше і частіше.
Російська влада сама загнала себе в такий кут. Вони звели з розуму цілу країну, там просто недоумки ці бігають, які харчуються з телебачення. А тепер вони не розуміють свою ж владу. Вони себе загнали в безвихідну в певному сенсі ситуацію. Але це росія, не треба забувати. Вони знають, як цей скот ставити назад в стійло. Я впевнений, що кийки, поліціянти – і все буде норм.
– Не уточнюватиму, на якому напрямку ви, але про оперативну ситуацію в регіоні що ви можете розповісти? Чи активно ми просуваємося вперед? І наскільки вдало ми можемо скористатися тим люфтом, поки путін назбирає по всій росії своїх резервістів і зробить з них нові підрозділи, які відправить сюди ненадовго?
– Зараз дуже важливий процес продовжує відбуватися на Харківському напрямку, адже там після форсування річки Оскол буде продовжений, я думаю, приблизно в таких самих темпах наступ української армії. Єдине - там є певні природні перешкоди, які вносять свої конкретні корективи, але українська армія з цим теж з часом впорається. Так само можу сказати, що і на Донецькому напрямку в росіян дуже погані справи. В них там величезні втрати.
Щодо мобілізації, то можу сказати, що навряд чи українську армію вже злякаєш цією мобілізацією. Ми знищили найкращі підрозділи російської армії. А те, що вони зараз намагаються компенсувати за рахунок часткової мобілізації, це взагалі… Частина з них не доїде до фронту. Частина з них в перший день здасться в полон. А ті, хто не здадуться, залишаться назавжди в українській землі.
