Після початку повномасштабного вторгнення росії Михайло Добкін вступив у тероборону. Такий вчинок одіозного політика здивував багатьох. Проте вже через деякий час з'ясувалися нові деталі: виявилося, Михайло Добкін - батюшка. Саноположення здійснив священик Московського патріархату, природно. Така епатажна непослідовність є характерною рисою для Добкіна. Чого чекати від персони, яка створює власну партію під абсурдною назвою "проект Християнські соціалісти". Не дивно, що генерує Михайло Добкін компромат швидше, аніж про це встигають писати журналісти. Проте залишається загадкою, як йому вдається весь цей час залишатися на волі, хоча він відкрито пов'язаний із терористами з "ЛНР", а сам неодноразово ставив під сумнів суверенітет України. "Апостроф" розбирався, що говорив Михайло Добкін про війну та країну.
Михайло Добкін: антиукраїнська риторика
Ще після перемоги Євромайдану Михайло Добкін та Геннадій Кернес запам'яталися спробами просувати ідеї "федералізації", якими прикривали фактичний сепаратизм. Далі ситуація лише прогресувала. Виступаючи на телебаченні, Михайло Добкін називав Україну територією, яку населяють рагулі, оцінював ймовірність розпаду країни понад 50%. Навіть більше: на ток-шоу нині закритого телеканалу "НАШ" Михайло Маркович Добкін відкрито говорив, що "України як держави не існує. Ми маємо територію, де немає закону, а лише правила". При цьому він коренем зла бачив не просто політичних конкурентів - набагато гірше - Михайло Добкін відкрито звинувачував у кримінальних злочинах учасників бойових дій. Саме ветерани, за словами політика, принесли війну до всіх куточків України.
Щодо політичних опонентів у Добкіна були свої плани - в ефірі телеканалів він закликав вішати та страчувати всіх, хто заважає йому реалізовувати свої фантазії. А мріяв Михайло Добкін, зрозуміло, щоб Революція гідності ніколи не відбулася і зберігався авторитарний режим Януковича. Про це він теж регулярно нагадував ЗМІ, наголошуючи, що навіть недемократичний розгін українців, які справедливо вийшли на вулиці, був би кращим за зміни, що відбулися в країні.
Тоді ж у 2014 році, вже після перемоги Революції гідності, Михайло Добкін літав до москви, мабуть, за консультаціями зі своїми кураторами-покровителями. Наприклад, примітний епізод стався у березні 2014 року в аеропорту Харкова. Нагадаємо, що на той момент росія вже окупувала Крим, а буквально за місяць почалися заворушення у Донецькій та Луганській областях. Так ось напередодні цих подій Добкін повернувся з москви, а коли український прикордонник попросив його зачекати на хвилину для уточнення даних, кинув у нього своїми документами, прорвався через турнікет і втік із пункту прикордонного контролю. Ситуація сама по собі заслуговує на юридичний розгляд. Але ще більше питань викликає сама реакція на перевірку документів: мабуть, Добкін отримав певні рекомендації у російській федерації, а потім злякався арешту - адже було за що.
Взагалі Михайло Добкін новини може провокувати навіть без своїх висловлювань. Іноді йому достатньо зробити спільну фотографію з Рамзаном Кадировим та публічно хвалитися знімком із персонажем, який публічно закликає вбивати українців, відправляючи для цього натовп озброєних злочинців. Буває, Михайло Добкін приміряє амплуа актора - так він брав участь у зйомках скандального проекту російського режисера Іллі Хржанівського "ДАУ", де виконав роль секретаря міськкому. Такий вибір ролі не дивний для політика, який ностальгує за СРСР. Ще одна улюблена тема Добкіна – наркотики. Ще у 2007–2008 роках Михайло Добкін та Геннадій Кернес проходили у справах, пов'язаних із вживанням наркотиків. Наприклад, за однією з таких судових справ слідством було встановлено якогось Ігоря Гаврилова - імовірного постачальника наркотичних засобів - кокаїну. З тих самих матеріалів випливає, що клієнтами Гаврилова були мер міста Харкова Михайло Добкін та його брат, депутат обласної ради Харкова Дмитро Добкін. Ідеальний додаток до портрета любителя "русского мира".
Відзначився Михайло Маркович Добкін навіть згадкою від військового злочинця Ігоря Стрєлкова-Гіркіна. Влітку 2022 року під час своїх ефірів той назвав саме Добкіна ймовірним кандидатом на посаду голови окупованої росією Харківщини. За словами злочинця Гіркіна, російські спецслужби вели переговори з Добкіним ще за довго до початку так званої "спецоперації", пропонували йому стати головою харківської народної республіки. При цьому сам Стрєлков-Гіркін явно зневажливо ставиться до такої кандидатури та розповідає, що йому інформацію про переговори передали для того, щоб надати її розголосу та зірвати таке призначення. Як видно, навіть російським терористам такий персонаж як Михайло Добкін виявився непотрібним.
Мабуть після цього, Михайло Добкін вирішив різко змінити політичне забарвлення. Після початку вторгнення російських військ він вибухнув емоційним постом, де закликав "рвати цих тварин", а також висловлював упевненість, що це в майбутньому робитимуть наступні покоління українців. Тут правда він промовчав, що саме його політична позиція, а також партія, членом якої він був, багато в чому відповідальна за ситуацію, що склалася. Тобто людина, яка багато років створювала умови для вторгнення, тепер без краплі сумніву перекладає відповідальність на майбутні покоління, а себе просить вважати "українським націоналістом".
Нагадаємо, що в українських Telegram-каналах 8 жовтня на повну силу поширювалися дані, що нібито Кримський міст підірвав екс-мер Харкова Михайло Добкін як водій-смертник за кермом червоної фури.
Михайло Добкін кілька днів тому вже був головним ньюсмейкером після публікації його дочкою фотографій екс-мера Харкова у формі ЗСУ з передовою. Там він був зафіксований у танку, з мінами, та за спілкуванням з місцевими жителями.
Михайло Добкін зараз - політичний труп, який втратив хоч якісь електоральні шанси. Йому залишається ламати комедію, розраховуючи різко очистити свою репутацію. Тим не менш, слабо схоже, що йому це вдасться провернути. Втім, це не знімає питань, чому справи проти Добкіна так часто розвалювалися. Найприкріший для української правоохоронної системи приклад – лютий 2014 року. Тоді Служба безпеки України звинуватила Добкіна в сепаратизмі. Дещо пізніше його допитали слідчі Генеральної прокуратури України і навіть заарештували. З невідомих причин справу закрили, Михайло Добкін вийшов на волю.
Серед інших спроб притягти його до відповідальності – справи щодо розтрати держкоштів (2008 рік) та махінації з отриманням земельних ділянок (2017). Примітно, що останній кейс був пов'язаний із позбавленням Добкіна депутатської недоторканності. Суть справи: ухиляння від сплати податків при роботі із земельними ділянками - близько 200 млн грн. Однак, навіть ця справа так і не дійшла до обвинувального вироку.
Віджим птахофабрики
Однак, якщо слова Добкіна ще можна списати на наслідки вживання наркотиків, то зі справами таке виправдання вже не підійде. Хто такий Михайло Добкін стає остаточно зрозумілим з його ставлення до війни в Україні, тим більше йдеться про фінансування терористів та окупантів. Суть справи - історія однієї харківської птахофабрики, яку з успішного бізнесу Михайло Добкін перетворив на спонсора тероризму. Про все по порядку.
Історія інтересів Добкіна на території виробництва курятини бере початок ще 20 років тому. Тоді його батько Марк Добкін зацікавився продажем американської курятини через вільні економічні зони Донбасу. Схема була простою - продукція завозиться через території, звільнені від сплати податків, а потім продається через мережу своїх магазинів за цілком ринковою ціною. Бізнес приносив добрі гроші, але споживачі поступово втомилися від низькоякісної продукції.
Тоді з'явився бізнесмен Олексій Коваленко – він запропонував Добкіну-старшому запустити власне виробництво української курятини. Так виникла птахофабрика "Володимир-Волинська". Олексій Коваленко отримав частку 34%, а Марк Добкін – 76%. Коваленко повністю займався управлінням виробництва, організацією всіх процесів, впровадженням міжнародних стандартів якості, запуском бренду "Епікур", який завоював популярність завдяки відмові від застосування антибіотиків. Бізнес розвивався, приносив прибуток власникам. Все змінилося після смерті Марка Добкіна.
Його спадкоємці - брати Михайло Добкін та Дмитро Добкін претендували на частку. Тут правда є ще важлива деталь Михайло Добкін присвоїв собі частку ще одного спадкоємця - свого брата Анатолія. Це син Марка Добкіна та громадянської дружини Марії Щоки. Після смерті Марка, Михайло Добкін домігся позбавлення Щоки батьківських прав, визнання її недієздатною та поміщення до психіатричної клініки. Дитину він усиновив, давши йому нове ім'я - Давид. Історія виглядає кінематографічною, але меж неадекватності Добкіна немає. У мережі досі можна знайти фотографії нещасної Марії Щоки, яку привозили на судові засідання із психіатричної клініки під впливом препаратів, на що звертав увагу її адвокат. Однак корупція допомогла Добкіну добитися свого знову. Марію Щеку піддали каральній психіатрії, а Михайло Добкін виграв справу №638/11349/18, став опікуном дитини. Як це допустили, знаючи про наркозалежність Михайла - питання відкрите. Але повернемось до питань бізнесу.
Акції птахофабрики перерозподілили. Наразі брати отримали по 29,5%. Проблеми почалися, коли Михайло Добкін почав лізти до бізнес-процесів. Олексій Коваленко запропонував викупити частку Добкіна, але той відмовив. Набагато цікавіше йому було запустити власний бренд низької якості "Чебатурочка", а також налагодити схему постачання курячого м'яса до "ЛНР", закуповуючи там же комбікорм. Для Олексія Коваленка це стало останньою краплею. Підприємець публічно заявив, що це червона лінія – проросійські висловлювання ще можна було терпіти, але фактичну економічну підтримку терористів та військових злочинців – ні. Тоді бізнесмен Коваленко відкликав ліцензію фабрики, а в соціальних мережах опублікував пост про повне зупинення свого дітища - бренду "Епікур". Тим не менш, Михайло Добкін проігнорував законні дії Коваленка, продовжуючи порушувати закони та постачати продукцію до "ЛНР".
Схема злочинної групи, яку організував Михайло Добкін, була такою. Дії велися від імені ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика", члени правління якої займалися розграбуванням готової продукції, яку тіньовим способом постачали на територію тимчасово окупованих районів Луганської області. Організатори схеми: сам Михайло Добкін та його адвокат Станіслав Нестеренко. Злочинна група змовилася приховувати від Олексія Коваленка реальні обсяги виробленої продукції, а самі факти постачання до ЛНР стали відомі Коваленко вже зі ЗМІ.
Михайло Добкін та Станіслав Нестеренко систематично формували на складах запаси курятини, називаючи їх залишками продукції через проблеми системи продажу. Частина такої продукції існувала лише на папері - її продавали співробітникам підприємства за готівку, яка вже самостійно реалізовувала продукцію через свої канали, одержуючи прибуток. Примітно, що серед іншого отримані таким чином кошти йшли на передвиборчі кампанії Добкіна, коли той планував стати міським головою Харкова.
Важливий ресурс, який використав Михайло Добкін – родина. Для відмивання отриманої готівки він використав схему конвертації через компанію родички - ТОВ "Компанія з управління активами "Ореола", де директором вважається Каріна Іванова. Каріна - пов'язана з братом Добкіна - Дмитром, вона сестра його дружини.
Безготівкові кошти "Ореола" Іванова отримувала від продажу "фіктивних" цінних паперів, за які нібито платили готівку - саме ті гроші, які треба було відмити Добкіну. З рахунків "Ореолу" кошти надходили частково на рахунки ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" під виглядом зворотних позик, а частково йшли на рахунки Добкіна та компанії, щоб потім перекочувати за кордон в іноземні банки, як правило, на території країн-офшорів. Проте вписані фіктивні позики нікуди не поділися, а надмірні апетити організаторів злочинної схеми призвели до того, що на рахунках організації сформувалася заборгованість понад 300 млн грн. Злякавшись потенційного розкриття схеми Михайло Добкін та Станіслав Нестеренко терміново розробили план порятунку ситуації.
27 травня 2019 року за даними журналістів було проведено збори акціонерів ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика", в яких брали участь 62% акціонерів (нагадаємо, що на двох братів припадало 59% акцій і ще невелика кількість була якраз у їхніх родичів). На цих зборах протоколом №2 зафіксовано створення АТ "Володимир-Волинська торгова компанія" та затверджено її статут. Пізніше подібними зборами акціонерів на баланс нової організації було передано майно ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика". На цьому злочинна група не зупинилася.
8 серпня того ж 2019 року було проведено фіктивну реструктуризацію ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика", результатом якої стала передача готової продукції та виробничих запасів на 296,85 млн грн АТ "Володимир-Волинська торгова компанія". Передані були всі фонди, що у виробничому процесі. Далі відбулося фактично захоплення компанії. Лояльна Добкіну директор Аліна Сич передала готову продукцію АТ "Володимир-Волинська торгова компанія". Щоправда, є нюанс – остання жодних операцій не проводила, а у її власності немає навіть потужностей для зберігання одержаних 15 млн кг курятини на суму 750 млн грн. Тут, правда, варто врахувати, що Михайло Добкін і тут зумів провернути схему - вартість курятини була сильно занижена. Але обсяги залишилися, а це за найскромнішими підрахунками 300 залізничних вагонів. Де їх зберігати? Все там-таки, на Володимир-Волинській птахофабриці, яку Михайло Добкін де-факто привласнив.
Михайло Добкін: торгівля з "ЛНР" та росією
Найцікавіше в цій історії, що й обурило найбільше Коваленка, починається згодом. Заволодівши бізнесом, Михайло Добкін вирішив призначити нового керівника – головою АТ "Володимир-Волинська торгова компанія" стала Іванова Єлизавета Володимирівна. Її біографія примітна - мешкає на території "ЛНР", має громадянство російської федерації.
Сім'я теж підтримує окупацію України - батько відкрито говорить про відокремлення регіону, у своїх соціальних мережах публікує матеріали, що закликають до порушення територіальної цілісності та повалення конституційного ладу країни. Іронічно, звуть його Володимир Володимирович і разом із чоловіком Єлизавети Іванової – Тухтасіновим Абдуллатифом Маххаджоном огли – вони прямо зараз воюють проти України у складі військ країни-агресора, якщо, звичайно, ще живі.
Однак для Добкіна зв'язок з "ЛНР" не обмежується лише сімейними зв'язками призначеного ним директора. Так само як і її місце прописки – Лутугіно – у цій історії виникає не випадково. Влітку 2021 року продукцію Володимир-Волинської птахофабрики за розпорядженням Михайла Добкіна було доставлено на територію непідконтрольних районів Луганської області. Звідти ж постачався комбікорм для птахофабрики у Харкові. Обидві операції порушували закони України. Зрозуміло, що будь-яка економічна діяльність з "ЛНР" зміцнює терористичний режим, а тому має бути припинена.
Дізнавшись, що відбувається, підприємець Олексій Коваленко зібрав необхідні документи та звернувся до правоохоронних органів. Досудове розслідування за звинуваченням у фінансуванні сепаратизму проводилося під керівництвом Подільської окружної прокуратури Києва, оперативний супровід забезпечило Управління стратегічних розслідувань Києва.
Слідство вилучило понад 16 млн грн "чорної каси" та бухгалтерські документи, які підтвердили незаконні постачання. Михайло Добкін, який злякався, вдався до корупційних методів, став тиснути на слідство, яке вкотре затягувалося. Про відновлення заговорили лише 2022 року після початку повномасштабного вторгнення. Михайло Добкін відреагував нетривіально, вирішивши сховатись від правосуддя у церкві - як відомо, Михайло Добкін став дияконом. Натомість невідомо перед цим Михайло Добкін покаявся чи ні. Ще один невеликий факт про АТ "Володимир-Волинська торгова компанія" - у 2021 році компанія змінила юридичну адресу, "переїхавши" на вулицю Букова, 26 у місті Харків. Місцеві жителі знають, що за цією адресою знаходяться руїни промислових підприємств. Сьогодні Харків перетворюють на руїни щоденними обстрілами і один із винних у цьому, на наш погляд – Михайло Маркович Добкін. Саме його дії та висловлювання сприяли ослабленню України.
Той факт, що персонажі на зразок Добкіна все ще перебувають на волі, можна списати тільки на зайнятість правоохоронних органів бойовими діями. Проте зволікати з цим не варто – Михайло Добкін, як нам здається, становить загрозу країні, її громадянам, територіальній цілісності та, найголовніше, нашому майбутньому. Для сучасної України дуже важливо, щоб Михайло Добкін зараз поніс відповідальність за всі свої дії. Вкрай несправедливо, що такі персонажі рік у рік ховаються від правосуддя, залишаються на волі і сміють розмірковувати про майбутнє країни, звинувачуючи ветеранів, доки справжні герої захищають країну.
Крім політики, вирішення цієї проблеми також необхідне українському бізнесу. Історія підприємця Коваленка показує, що, створивши з нуля успішний бренд, можна втратити його через недобросовісність партнерів, які використовують його у своїх цілях, постачаючи продукцію терористам. Михайло Добкін має відповісти перед судом, а потім, якщо він буде комусь потрібен, то варто його поміняти на полонених українців, відправивши за Медведчуком у країну, інтереси якої він завжди захищав.
