Українські сили протиповітряної оборони показують надзвичайні результати, збиваючи більшість російських ракет. Та й самих ракет у росії залишилося не так багато, відповідно масових обстрілів має бути менше.
Що стоїть за російськими обстрілами українських міст, скільки ще потрібно Україні систем ППО та чого нам очікувати в найближчі місяці на фронті - в ефірі Апостроф TV розповів громадський діяч, активіст і військовослужбовець ЄВГЕН КАРАСЬ.
– Як ви оцінюєте вчорашній масований обстріл території України?
– Це вже близько до провалу. Якщо не помиляюся, в небі над Україною було збито 44 ракети з 50. Це якраз та номенклатура ракет, яких в них залишається не так і багато. Тому, в принципі, ще дві-три таких атаки і, ймовірно, вони втратять спроможність робити подібні ракетні обстріли.
Ця атака мабуть була відповіддю за те, що ми перевели частину Чорноморського флоту РФ в статус підводного, такий собі "зерновий підводний флот" (насправді, рашисти цілеспрямовано завдають ударів по об'єктах енергетичної інфраструктури і тут суто холодний розрахунок, а не помста, - "Апостроф"). Мабуть, ніколи ще так не був принижений Чорноморський флот, які після цієї "бавовни" у Севастополі.
Читайте: Українська ППО буде як "зоопарк" - експерт з озброєнь
Це ж вони там заявляли, що пошкодили кораблі, які стерегли зерно для голодних дітей з Африки, а злі "укропи" все підірвали за допомогою британського спецназу. А що вони можуть зробити? Обстрілювати мирні міста залпом ракет, більшість з яких вже не долітає, а кожна з них коштує чимало. Фактично ці удари працюють на внутрішню аудиторію росії - "ми їх розбомбили".
Я не думаю, що через ці обстріли Україна замерзне, чи це якимось чином поставить нашу енергетичну систему на коліна. Якщо б у росії була можливість запускати по 100 ракет на день, вони б це зробили за чотири дні та добилися б якихось результатів. А ми знаємо, що у них ракет типу Х-101, Х-555 та "калібрів" залишилося небагато. Та й кількість "іскандерів" підходить до критичного рівня, тобто вони вже не можуть їх далі використовувати, тому що там є стратегічний запас для власної безпеки.
Тому такими темпами не довго нам залишилося терпіти такі масові ракетні обстріли. Можливо щось прийде з Ірану. Але що там прийде, як воно буде літати, як вони навчаться їх запускати – ми це побачимо. Наразі наша трагедія лише підкреслює, наскільки у ворога кепські справи.
– Наскільки в України ще велика потреба у засобах ППО, зокрема, у новітніх зразках? Знаємо, що останні місяці нам постачають такі системи, але як багато ще треба, щоб захистити небо над Україною?
– Ми вже бачимо досить хороші результати, великий досвід наших сил протиповітряної оборони. Ми вже навчились дуже добре збивати крилаті ракети, тому що залп у 50 штук - це нетривіальний залп, він коштує дуже великих грошей. Тобто так не можуть гатити навіть дуже забезпечені держави, а росія поготів.
А якщо будуть невеликі залпи по 10 штук, то їх ми збиваємо. Є ще іранські "мопеди", але й тут ми бачимо, що вже немає таких масових атак, і з ними краще навчилася працювати наша зенітна оборона. І в цьому сенсі я ще хочу порекомендувати, є такий додаток єППО, завдяки якому збивали ракети на Миколаївському напрямку, тому раджу всім встановлювати.
– Чого можна очікувати на фронті у найближчі декілька місяців? Експерти кажуть, що путін чекає зими, а зима для війни – це якась пауза, це час для перегляду планів та тактики. Що означає зима для наших Збройних сил, нам буде легше чи важче?
– Взимку бойові дії не припиняться, та можливо будуть не на всіх ділянках. Тут важливо, як себе покаже наше оснащення, та яким буде оснащення у російських військ. Само собою, за рахунок того, що зимою все буде видно, ускладнюються наступальні операції, що нам може створити певні проблеми.
З іншого боку, низька якісь речового та матеріально-технічного забезпечення російський військ, чого ми добиваємося на правобережній Херсонщині. У росіян може бути і холод, і голод, і обмороження, що сприятиме низькому моральному духу і стане хорошим фактором для нашого наступу.
Чого нам чекати? Є різні прогнози. Досить обережним прогнозом є повернення Херсону до нового року. Більш оптимістичний, що це станеться в листопаді. Хоча мені самому це складно уявити, але такі оцінки чути від керівника ГУР МО. Можливо, цьому посприяє те, що Кримський міст зараз погано функціонує і росіяни не можуть через нього перевозити забезпечення для свого угрупування на Херсонщині, і вони намагаються розтягнути це сполучення через залізничну гілку під Волновахою. Зокрема через це почалися бої під Вугледаром, тому що росіяни намагаються відтіснити звідти наші сили ціною великих втрат серед своїх військових, щоб ми не просунилися далі і залізниця не опинилася під нашим повним вогневим контролем. Зараз туди HIMARS дістає, а коли ще й діставатиме ствольна артилерія і тоді їм будуть гайки, тому що тоді російське угрупування Крим-Херсон потенційно буде знесилене за кілька місяців.
Оці фактори закладають великі оптимістичні прогнози, що може бути взимку. Я не здивуюся успіхам в операції Сватове-Кремінна, хоча Сватове вже, судячи з усього, скоро скасує результати референдуму про приєднання до рф. Але попри можливу певну паузу взимку в масових наступах, все одно ЗСУ покроково звільнятимуть наші міста у міру того, як десь російські війська будуть мерзнути, відступати, мати слабку оборону. Я не думаю, що зима стане сезоном, коли всі засядуть в окопах і чекатимуть на весну.
Є ще оцінки, що колись, можливо, за півроку буде якийсь наступ на Київ, але я так розумію, що це буде якийсь "бомжовий" похід і цим наступом увінчається капітуляція росії. Тому що вони зараз на нинішньому плацдармі не можуть нічого заподіяти, вони стягнули на Херсон все що в них було боєздатного і там нічого не можуть вдіяти. Тому про які великі наступи з боку росії можна говорити, я не знаю. Справи у них дуже кепські і, я думаю, що за зиму вони стануть ще гіршими.
– Кажуть, що ті угрупування, які евакуюють з правого на лівий берег Херсонщини, потім можуть опинитися на інших ділянках східного фронту, або ж у Білорусі та становити загрозу для Києва. Та хотілося б розуміти якісну характеристику цих військ, адже ми знаємо, що мобілізованих відправляють на фронт або без зброї, або з автоматами 50-х років. Чи все так погано в російській армії?
– Справа в тому, що якщо вони знову підуть на Київський напрямок, це буде як в лютому, але в нас вже значно краща оборона. Коли вони 24 лютого пішли на Київ, це навіть зіграло нам на руку, тому що вони розтягли лінію фронту, понесли втрати, зазнали важкого морального удару, втратили елітні війська та мотивували всю Україну.
Так, атаки несуть для нас горе, але це горе людське. З точки зору холоднокровності військових подій, такі сирі та непродумані авантюри більше завдають проблем противнику. Тому цей наступ зі сторони Білорусі буде трагедією, але це лише прискорить їхню військову поразку.
Щодо забезпечення, я називаю російських солдатів "бомжовими" військами. Чому? Тому що у них немає українців, у них немає такого волонтерського руху, тому вони "бомжові". Це просто об'єктивний факт, вони значно гірше забезпечені, хоча грошей у них більше, але їх крадуть. Це, до речі, приклад, щоб і ми не стали "бомжовими" військами, тому я закликаю підтримувати наші Збройні сили. Це наша велика перевага над росіянами, що у нас тотальна народна війна, і цю перевагу треба використовувати. Нам треба перемагати, щоб вже займатися не повітряними тривогами, а розподілом репарацій від зруйнованої рашки.
