Російським військам не вдається закріпитися на лівому березі Херсонщини. Фактично 20-ти кілометрова зона по той бік Дніпра є нейтральною, так як туди дістається українська артилерія. Також на тому березі вже працюють українські групи військових, які кошмарять окупантів на лівобережжі. І, скоріше за все, саме з цим пов'язано повідомлення про те, що з Каховки вивозять місцевих колаборантів.
Яка ситуація на Херсонщині, що відбувається зі звільненням Кінбурнської коси та звідки ЗСУ підуть у наступ, щоб вибити орків з лівого берега - про це в ефірі Апостроф TV розповів громадський активіст, екс-командир взводу батальйону "Айдар", голова Національного антарктичного наукового центру ЄВГЕН ДИКИЙ.
– З'явилися повідомлення, що з окупованої Каховки виїжджають колаборанти, що вам відомо про це?
– Що відбувається на правому та лівому берегах Херсонщини? У Херсоні це добре видно, бо правий берег вищий, з нього хороший огляд на лівий. У мене була можливість подивитись із самого міста, з позицій деяких наших частин. Картина наступна: правий берег повністю наш, а лівий – вже не повністю їх. Це так по картах видається, що тепер лінія фронту проходить по дніпровських плавнях, по фарватеру. Але насправді ще наші давні предки козаки почувались у цих плавнях як вдома. ЗСУ й зараз почуваються там як вдома, і через плавні постійно переправляються на лівий берег. Крім того, лівий берег непогано прострілюється з правого.
Читайте: Постійні обстріли та затримання колаборантів: як живе Херсон зараз
Херсон потерпає від ворожих обстрілів, але можна помітити, що він потерпає не так, як потерпав Миколаїв. Миколаїв зрештою передав естафету Херсону, бо від нього відтіснились доволі далеко. Але Миколаїв обстрілювали фактично кожного дня. Херсон – постріляли і втекли. Це тому, що наша артилерія на лівому березі не дає їм закріпитись на певних стаціонарних позиціях, з яких можна дістати по місту. Наша артилерія ідеально використовує те, що правий берег вищий.
Фактично 15-20 кілометрів по лівому берегу – це не ворожа, а більш як нейтральна частина. Це сіра зона, в якій наша артилерія не дає ворогу жодних стаціонарних позицій. Тобто вони не можуть стати й методично працювати по місту, як вони це люблять. Вони змушені туди швиденько під’їхати, відстрілятись і бігом тікати, поки не встигла прилетіти "відповідь". На цій смузі ми не можемо висадитись із важкою технікою, не можемо закріпитись, як на плацдармі, бо ворожу артилерію теж ніхто не скасовував. Але відповідно й вони її вже не контролюють так, як це було раніше, а фактично пересуваються мобільними групами й почувають себе дуже некомфортно. Бо з правого берега прилітає артилерія, а з плавнів виходять групи ЗСУ, дуже серйозно їх кошмарять і зникають – розчиняються в дніпровських туманах. Там зараз іде дуже велика робота сил спецоперацій. В інтернеті були помилкові повідомлення, що звільнили Олешки, Каховку. Насправді немає диму без вогню. Так, їх ще не звільнили. Але наших бійців там дійсно бачили. Просто не завжди, коли ти бачиш нашого бійця, потрібно кричати про це в інтернеті.
Дивіться: "Ми ніколи не здамося": патріоти знову нагадали про себе в окупованому Криму, фото
Насправді спецоперації нікуди звідти не ділись – вони й зараз там рейдують. Але саме рейдують. Орки огризаються, але жодної лінії Дніпра їм там облаштувати не дали. Питання в тому, де більше їхніх, а де більше наших. Але наші – це рейдові групи без техніки, які кошмарять ворожі тили. Швидше за все, саме цим пояснюється, що саме з Каховки вже почали вивозити колаборантів. Вони настільки непевно вже там почувають, що, якщо вони не ухвалили рішення здавати ці міста, то, як мінімум, припускають, що таке може статися.
Ще один доказ того, що вони подумки прощаються із Каховкою, Олешками – вони почали рити окопи на Чонгарі. Те, що, на жаль, ми не зробили на початку цієї війни. Вони копають потужну оборонну лінію на вході на півострів. Тобто вони цілком реально допускають, що все, що до лінії півострова, ми можемо скоро звільнити.
– Чи можливо захистити Херсон від обстрілів – хай таких хаотичних, непостійних, точкових? І яка перспектива просування в районі східної частини Херсонщини, а також Кінбурнської коси?
– Кінбурнська коса взагалі має стратегічне розташування. Це остання точка, що лишилась, з якої орки можуть діставати Очаків і Миколаїв. Якщо остаточно вибити їх з Кінбурна, то Очаків та Миколаїв стають безпечною зоною, як зараз Одеса. Тобто туди вже долітатимуть тільки ракети, які кругом долітають - все інше не дотягуватиме.
Тому за Кінбурн вже зараз точаться важкі бої, але переважно це дуелі артилерії з берега на берег. Там же насправді в найвужчому місці лиману – кілометрів 7. Для артилерії це вже не відстань. Там ідуть важкі дуелі. Також на Кінбурнзі є вже давно наші, і у орків там дуже великі втрати. Але, оскільки для них стратегічно лишається кошмарити Очаків та Миколаїв – зокрема, щоб не дати Миколаєву приєднатись до зернового коридора, бо це одразу розширить наші можливості по вивантаженню зерна – то і вони відчайдушно чіпляються за цю косу. Їх звідти вистрілюють, а вони регулярно туди знов лізуть. Приблизно, як на Зміїному, тільки за винятком, що там не плавали диверсійні групи.
Швидше за все, з Кінбурнга їх остаточно витіснять найближчим часом. Бо там є гарне поєднання прострілу з берега артилерією і диверсійно-партизанської роботи.
Що стосується далі – я б не поділяв побоювання росіян, що ми почнемо висаджуватись на Кінбурнг важкою технікою, і звідти продовжувати наступ на лівобережну Херсонщину. Мені не зовсім зрозуміло, навіщо нам це робити. Це б мало сенс, якби весь фронт проходив по Дніпру. А в нас на лівому березі величезні наші території в Запорізькій області. Звичайно, нам логічніше наступати просто по твердій землі, аніж форсувати Дніпро з величезними втратами, наводити понтонні переправи, бо мостів немає. Я не думаю, що ми будемо це робити. Просто ті самі сили, що вже й так гуляють на лівий берег, як у себе вдома, зіграють певну роль в обвалі російських тилів тоді, коли наступ розпочнеться північніше з Запорізької області. Де саме і як це буде відбуватись – нам із вами наперед знати не варто. Але те, що це буде із Запоріжжя – достатньо просто подивитись на карту.
Перспектива цього доволі близька, але є нюанси. Нюанси – подивіться під ноги, коли виходимо на вулицю. Те, що зараз – і не зима, і не літо. Мерзенний момент осінньої каші під ногами, коли оце болото. Мало того, що в ньому людям некомфортно. Але головне, що по такому болоту не їде бронетехніка. Ми бачили на прикладі орків, що стається з армією, яка стає залежною повністю від доріг. Вони так до нас заходили навесні – суто по дорогах. Київщина і Чернігівщина пам’ятають, чим це їм обійшлося. Звісно, їх помилку ніхто не буде повторювати. Доведеться чекати, доки вдарять морози, і земля знов затвердіє.
– Що важче: коли не може їхати техніка, бо болото під ногами, чи коли через морози важко особовому складу, бо довго на вулиці не побудеш?
– З нашої точки зору, до морозів ми звикли. Ми 8 років воювали на Донбасі, зокрема 8 років там зимували. Ми добре знаємо, як опалювати бліндажі, і в нас є нормальне забезпечення термобілизною, зимовими формами. До того ж ми зараз у наступі. Тому для нас ключове завдання – щоб броня могла йти вперед.
А от як переживуть зиму орки? Здається, ми вперше побачимо, як їх головний союзник – "генерал мороз" - цього разу швидше працюватиме на нас, а не на них.
– Є повідомлення про те, що війська з Білорусі перекидають на тимчасово окуповані території, без конкретизації напрямку. Ви бачите такі зусилля? Гадаєте, вони небезпечні?
- Це я знаю так само, як і ви – зі зведень Генштабу. Одна справа – Херсон, інша Білорусь. Туди я не їзджу. Але це абсолютно логічно. Навіть до них мало дійти, що в них не вистачить сил повторити захід з півночі.
Ті постійні розмови про напад з Білорусі – немає ким там фізично нападати. А в такому разі в них на фронті вибиваються такі страшні дірки, що їм треба кимось їх латати. Абсолютно логічно зняти ці бездіяльні частини з Білорусі і використати їх там, де ще можна на щось сподіватись.
