Україна має переносити бойові дії на територію росії, нищити системи запуску ворожих ракет та місця дислокації рашистів на їхній землі. "Бавовна" в Енгельсі показала, що ми можемо дістати і до Москви та бити по об'єктам тилового забезпечення їхніх військ. Війна не завершиться виходом на кордони 1991 року, нам потрібні більші гарантії безпеки, якими можуть стати вступ до НАТО, або ж повний розвал російської імперії.
Що Україні потрібно для перемоги та коли українці видихнуть з полегшенням – в ефірі Апостроф TV розповів спецпризначенець та офіцер ЗСУ ІГОР ЛАПІН.
– Як ви оцінюєте професійність тих кадрів, які залишились в російській армії? В росії планують другу хвилю мобілізації, чи буде кому командувати цими мобілізованими?
– У них є недостача в командирах молодшої та середньої ланки і це спричиняє для них певні незручності. Другий момент – це відсутність авторитету у цих командирів у тих же мобілізованих та "вагнерівців". Відсутність командирів молодшої та середньої ланки призводить до відсутності керованості підрозділів на землі. Генерали та полковники не знаходяться безпосередньо на лінії зіткнення, вони керують військами на відстані. Чим вище звання, тим далі від фронту. Тому потреба в таких офіцерах у них є, і дуже добре, що ми вражаємо командні пункти. Це один з таких моментів, який нам грає на руку.
Читайте: Потоплена "Москва" та інші досягнення ЗСУ: десять унікальних операцій у 2022 році
– Після випадків ліквідації ворожих командирів, вони вже стали більш обережними та намагаються не селитися в готелях, де був останній "приліт", а обирають квартири у житлових будинках. Вони вчаться на своїх помилках?
– Звичайно. Справа в тому, що будь-які готельні комплекси чи бази відпочинку, тобто будь-які комплекси, де можна розмістити багато людей – це місця дислокації противника. Вони це чудово знають, вони використовують приватний сектор, в Херсоні вони перевдягалися у цивільний одяг, там керівникам від певної ланки було заборонено ходити у місті у воєнній формі. Тобто вони вчаться і ховаються.
Відповідно до розвідданих, які я маю, рашисти використовують різні лікувальні заклади для свого проживання, вивішують дитячий одяг, білизну, тобто всілякими дитячи речами прикриваються, щоб туди не прилетів HIMARS. Але ми все одно їх дістаємо, хоча, краще, щоб це був ATACMS, але поки працюємо тим, що є.
– Кулєба повідомив, що за певних умов на фронті нам таки передадуть ATACMS. А якими ці умови мають бути?
– Я би сказав, що в заяві Кулєби було два меседжі. Один такий святковий, а інший більш серйозний. Святковим є те, що українці себе гарно вели і Святий Миколай просить у свого союзника Санта Клауса, щоб вони дали дяді Валері те, що йому треба. Мається на увазі, Залужному. Щоб вони йому дали 300 танків, 600 БМП та іншого.
Щодо передумов передачі, то я вважаю, що вони давно вже є, якщо говорити про ситуацію на землі, але бракує політичної волі. Якщо наші західні партнери зрозуміють, що швидше закінчити війну можна лише тоді, коли нам дадуть більше наступальної зброї, в той момент і буде пришвидшена наша перемога.
Що стосується заяви Кулєби, я б хотів ще сказати, що наступного року в США мають бути вибори. Президент Байден може увійти в історію переможцем разом з нами, або миротворцем, якщо ми після перемоги сядемо з росією за стіл переговорів, але аж ніяк у такому підвішеному стані війни, яка триває. І ми знаємо, що в Америці є категорія жорстких "трампістів", які не хочуть допомагати Україні та відстоюють зовсім інші інтереси. Тому, по мірі наближення дати виборів буде посилюватися допомога Україні.
Але й зараз ми маємо двопалатну підтримку у Конгресі і нам виділяють дуже велику допомогу. Навіть з новим новим Конгресом у президента ніхто не відбирав права "ленд-лізу". Тому допомога зростатиме на тлі необхідності доводити, що демократичні цінності є в більшому пріоритеті, ніж дати тоталітарному режиму перемогти з позиції сили. Тому що у такому разі ми прокинемося у зовсім іншому світі, і це буде хаос.
– Низка дивних смертей пішла серед російських чиновників, особливо наближених до ВПК. Це випадковість чи спланована операція по ліквідації?
– Якщо ми говоримо про російський ВПК, то це боротьба за кошти. Там немає нічого святого, окрім грошей. Якщо ми говоримо в контексті Рогозіна та Донбасу – це спланована успішна операція з українського боку.
В росії почалися невідворотні процеси розвалу імперії, я б хотів, щоб цей процес пройшов якомога швидше. Але коли розвал почнеться, там почнеться війна всіх проти всіх. І перші ластівки початку такого процесу є, тому що на росії вже дозволили мати якісь добровольчі воєнізовані підрозділи в регіонах. Це ж не для захисту путіна, а для захисту регіональних керманичів, коли почнуться розбірки за ділянки, сфери впливу, розміри тих ділянок тощо.
Процеси запущені. Так, вони не відбудуться сьогодні-завтра, але Україна ще на один день ближче до перемоги та до можливості купити попкорн з кока-колою та спостерігати за цими процесами по телебаченню.
– Тобто там бояться не того, що ЗСУ можуть зайти в прикордонні області, а розбірок після того, як путіна не стане?
– Боротьба за трон – це національна російська гра. З приводу ЗСУ, то наш президент вже заявив, що нас цікавить лише вихід на кордони 1991 року. Нас не цікавить український прапор над Кремлем. Тому ми поки говоримо з тієї точки зору, що ми не заходимо на чужу територію. Хоча я як військова людина розумію, що однієї бавовни на якихось російських аеродромах для перемоги над росією недостатньо.
Уявімо, що в 44-му році союзні війська дійшли до кордонів Німеччини та зупинилися. І що, тоді б закінчилася Друга світова війна? Ні. Тому Карфаген має бути розвалений. При чому я вважаю, що виправданою була б позиція США по відношенню до Японії, союзниці гітлерівської Німеччини, я не кажу зараз про застосування ядерної зброї, але ж вони воювали разом з Гітлером.
Я не розумію сьогоднішньої напівімпотентної позиції щодо Білорусі, тим паче, що з білоруської території заходили війська, звідти летіли ракети, звідти літають літаки. Білоруські збройні сили заходили в Україну, це вже непоодинокі випадки, яким знаходиться підтвердження. Білоруси передають росіянам патрони, нещодавно передали сотню танків на Донбас. А якщо на білоруському танку перемалювали прапорець, то у мене також є фломастер, давайте перемалюємо прапорці на підрозділі ім. Калиновського, це ж білоруси. Хто їм заважає навести лад у своїй країні?
Тому я наголошую, що не можна інтелігентно в білих рукавичках воювати на фронтах проти диктаторських режимів. Не вийде, демократій тут не працює. Тут треба воювати більш хитро, агресор не має знати куди, коли і звідки до них щось прилетить. А Мозирський нафтопереробний завод знаходиться досить близько до наших кордонів, ніхто не забороняє нам вдарити по ньому. Тому що він заправляє російські танки, які потім їдуть та вбивають наших людей.
– З Білорусі вилетів розвідувальний літак, який використовували, зокрема, для наведення ракет по нашій території. Ми тепер можемо спати спокійно, чи це незначна передислокація?
– Вони не лише за допомогою цього одного літака можуть наводити ракети. У росії є багато озброєнь різних категорій, і якщо той літак полетів, можливо, щоб ми розслабилися.
На сьогоднішній день українські системи ППО дають раду дуже добре. Навіть збиття більше 50% ракет – це майстер спорту міжнародного класу. А наші хлопці збивають іноді і більше 80% ракет. Але насиченості нашої ППО ще недостатньо.
– Є інформація, що під час останнього масованого обстрілу України, росіяни хотіли бити не лише по енергетичним об'єктам, а й знищити наші системи ППО. Це новий підхід у російських атаках і чому вони ще вночі змушені були запускати "шахеди", щоб добивати Київ?
– Робота по нашим система ППО зараз в росії – це прерогатива №1. Тому що наше ППО заважає їм досягати успіхів у нищенні цивільної інфраструктури. Вони бачили успіх у тому, що українці ходять в темряві з ліхтариками та працюють на генераторах.
Не треба нам рахувати, скільки в них ще залишилося ракет, тому що виробництво у них є, у них ще є ті ракети, які їм передала Україна у 1999 році разом зі стратегічними бомбардувальниками, тому що хтось за Заході вирішив, що менш небезпечно, якщо це все буде в росії, а не в Україні. Тому атаки будуть продовжуватися. Нам треба дивитися, як ми будемо нищити системи запуску цих ракет. Тому що вони будуть виготовляти ракети, ми їх будемо збивати, але вічно ми ж це не можемо робити. Я вважаю, що нам потрібно переводити бойові дії на територію супротивника.
– Ми всі бачили, що відбулося в Енгельсі вже двічі.
– Енгельс показав хороший результат, що можна зіграти на випередження і на декілька літаків менше підніметься у повітря. Нам треба працювати в цьому напрямку. Якщо ще порахувати кілометраж, то ми ще й до Москви дістаємо. А хто сказав, що енергетична інфраструктура рф не може бути нашою законною ціллю?
Наше завдання – перемогти, а для цього потрібно знищувати військові сили супротивника та знищувати елементи його тилового забезпечення. Але головне, що військові сили супротивника бажано знищувати у момент його збору, а не коли вони вже розгорнулися. Найбільшою нашою помилкою є те, що ми до 24 лютого слухали про шашлики і що ударні групи росія не збирає, а в результаті вони розгорнулися і пішли на нас.
А я собі уявляю залпи по місцях дислокації до розгортання в бойові порядки - як би це спрацювало. Добре, що ті олені пішли колонами по дорогах з півночі на Київ, а не йшли в розгорнутих порядках. Сьогодні вони таких помилок вже не повторюють і також вчаться воювати.
Тому не можна недооцінювати супротивника, але ще раз наголошую, без знищення загрози, ми не зможемо перемогти у цій війні. Вихід на кордони не прибирає загрозу. Гарантія 5 статті НАТО – це є гарантія української безпеки. Є ще й інша гарантія – розвал рф, з її денацифікацією, демілітаризацією і головне – контроль за ядерним озброєнням росії має бути не в російського імператора, а, наприклад, в ООН чи у наших західних партнерів.
