Росіяни, разом з великою кількістю мобілізованих, стягують в Україну старі танки Т-62, зняті з консервації. Навіщо окупантам така велика кількість старих машин, "Апострофу" розповів експерт з озброєнь, головний редактор видання Defence Express ОЛЕГ КАТКОВ.
- В чому полягає основна відмінність танка Т-62 від умовно сучасного Т-72, наприклад?
- Танки Т-62, які росіяни масово звозять на фронт, відрізняються тим, що в них немає автоматичної системи подачі снарядів та заряджання гармати. Тому для старих танків потрібен такий член екіпажу, як "заряджаючий". Умовно кажучи, потрібен маленький, але сильний бурят, який засовуватиме снаряди в казенник гармати.
- Ця "посада" потребує додаткового навчання, яке мають проходити "новобранці"? Де їх набрати?
- Власне кажучи, це не така й сильна військова наука. Немає складності підготувати заряджаючого. Тобто вимоги до заряджаючого лише дві: він має бути маленьким та сильним. Такий собі бойовий гном, який тягає 30-кілограмові снаряди.
- Але ж ці танки стояли роками на консервації… До речі, скільки їх хоч приблизно у росіян?
- В них великі запаси Т-62. Їх неможливо реально порахувати. Але із тих танкових запасів, що у росіян є "на папері", максимум 30% можна в принципі "підняти" й поставити в стрій. Це за даними нашої розвідки. Технічно, у росіян окрім Т-62 є ще й Т-55 в достатній кількості. Але знову ж таки: скільки з них можна і чи можливо хоча б підняти з консервації? Україна проходила етап підняття танків з консервації. Є лише один дієвий спосіб це зробити. Беруть корпус танка і ставлять на нього те, що забрали в інших танків. Така собі канібалізація, коли розбирають 3-4 машини, щоб укомплектувати одну. Танк розбирається до гвинтика, потім збирається заново з кількох танків. І це саме те, що зараз роблять росіяни.
- Є інформація, що ці старі танки, які поставляють на фронт в Україну, використовують не за призначенням. Наприклад, як артилерію для обстрілу позицій ЗСУ.
- Так. Вони саме це і роблять здебільшого. Але треба розуміти, що переведення танку у розряд замінника самохідної артилерійської установки – це знищення танку, як самостійної бойової одиниці. Ресурс гладкоствольної танкової 125-мм гармати, у разі використання для стрільби із закритих позицій, "вилітає в нуль" дуже швидко. Якщо порівнювати з артилерійськими системами, стволи яких можуть витримати понад 4 тисячі пострілів, то танкові стволи розраховані максимум до 2 тисяч пострілів. І це якщо ці стволи нові. А ми ж розуміємо, що у тих танків, які стоять на консервації, стволи далеко не нові. І як тільки закінчується ресурс танкового ствола, то це призводить до того, що з нього неможливо вести прицільний вогонь або ж взагалі стріляти, бо це небезпечно.
Трофейний танк Т-62
- Тобто коли ці стволи стають непридатними для стрільби, танк перетворюється на гору металу з мотором?
- Ну, фактично так. Адже застосовувати танк з використаним ресурсом гармати у танковому бою не можна. Бо поцілити кудись з такої гармати просто нереально. Умовний танковий бій зі стрільбою прямою наводкою – це вже не для такого танка.
Читайте: Потоплена "Москва" та інші досягнення ЗСУ: десять унікальних операцій у 2022 році
- Але чи можуть бути такі старі танки, які росіяни завозять на фронт, небезпечними, як "замінники" САУ?
- Танк не є замінником САУ в принципі. Головним чином тому, що в нього дуже малий кут вертикального наведення. Другий аспект – осколочно-фугасна дія снаряду 125-мм танкової гармати, а тим більше 115-мм менша, ніж у 152-мм осколочно-фугасного артилерійського снаряду. Третій – максимальна дальність стрільби танкової гармати – до 10 км. Це говорить про те, що застосовувати танк як повноцінний замінник САУ неможливо.
- Якщо не повноцінний "замінник САУ", і не танковий бій, то навіщо ж тоді вони?
- Росіяни використовують ці танки як замінник БМП-3. Така собі піхотна гармата, яка має виїхати, "відпрацювати" прямою наводкою й повернутися. Фактично як штурмова бронетехніка. Особливо для вуличних боїв в містах, щоб "розібрати" якийсь будинок снаряд за снарядом. Так вони роблять у Бахмуті, в Опитному. Такий собі замінник мобільної польової артилерії – "штурмовий танк".
- З огляду на це, чи можна вважати, що росіяни готуються до наступу, якщо вони масово завозять старі танки, аби використовувати їх як штурмову польову артилерію?
- Навряд чи. Треба враховувати те, що окупанти щодня втрачають велику кількість танків. І не лише через те, що ЗСУ знищують їх. Багато танків йде на ремонт. В них дуже малий запас міцності ходової частини, тому вони постійно вимагають ремонту, особливо після того, як були в боях. Навіть пошкодження прицільного приладу, який посікло осколками – вже робить танк небойовою одиницею. Бо його треба ремонтувати. Тому ми й спостерігаємо постійний процес перекидання техніки окупантів. Треба поповнювати запаси. А з іншого боку – треба укомплектовувати підрозділи "мобіків", яких нагнали на фронт росіяни. Адже вони задекларували створення якихось додаткових мотострілецьких дивізій. А їх треба озброювати бронетехнікою. Мова йде про сотні одиниць техніки. І якщо навіть згадати про той 200-тисячний резерв мобілізованих росіян, з якого вони хочуть формувати принаймні "бюджетні" мотострілецькі полки, то самих лише танків треба близько 3 тисяч одиниць. А де їх взяти? От вочевидь вони й намагаються підняти з консервації те, що є.
- Їм це вдасться?
- Навряд чи. Бо для того, щоб поставити ту техніку, яка потрібна по штату, навіть враховуючи "прискорення", потрібні навіть не місяці - роки. А взагалі головна техніка, яка є в підрозділах - це не танк, БТР чи БМП. Це вантажівки. І на один мотострілецький полк зс рф, а це 2100 осіб, треба 733 одиниці автотранспорту. І тому велике питання полягає навіть не в кількості танків, а де росіяни наберуть для 200 тисяч "мобіків" 70 тисяч автомобілів, щоб возити особовий склад.
