Російське керівництво всерйоз стурбоване інформацією про те, що Вашингтон веде діалог з Києвом щодо ураження далеких цілей, включаючи окупований Крим та територію самої РФ. Щоб перешкодити постачання Україні далекобійних озброєнь, Москва вже розпочала інформаційно-психологічні операції проти цього, повідомляється в нещодавньому звіті Інституту вивчення війни (ISW). Чим саме зумовлені страхи російського керівництва і чому навіть після передачі танків і ракет Україні слід тверезо оцінювати планування деокупації півострова, читайте в авторській колонці для "Апострофа" військово-політичного оглядача групи "Інформаційний спротив" Олександра Коваленка.
Передчасний оптимізм
Аналітики ISW у нещодавньому звіті звернули увагу на заяву кремлівської голови голови Дмитра Пєскова, зроблену ще минулого тижня. Тоді він вкотре тряс повітря висловлюваннями про те, що надання ЗСУ західної далекобійної зброї загрожує російським силам в окупованому Криму, і виведе "конфлікт на новий якісний рівень, який не піде на користь глобальній та загальноєвропейській безпеці".
Частота, з якою Пєсков та його "колеги" озвучують свої "глибокі стурбованості" щодо постачання зброї Україні, з одного боку, є підтвердженням ефективності ЗСУ та формату "Рамштайн", з іншого є зовнішнім проявом страху. Кожен епізод "бавовни" на окупованих територіях і на військових об'єктах у самій РФ знижує і без того вже пошарпаний кремлівський "військовий престиж". І явно не від хорошого життя їм довелося виставляти систему ППО вже на московських дахах.
З іншого боку, такі страхи окупантів незавжди правильно інтерпретуються в нас. У низці ЗМІ на тлі кремлівських провалів та страхів з головою вистачає оптимізму щодо планів деокупації Криму. Але те, що журналістам видається логічним обговоренням цих планів зараз, цим не є.
Насправді ситуація трохи інакша. Будь-яка тема, що стосується тимчасово окупованого півострова, яка може зараз обговорюватися, на жаль, не матиме конкретних обрисів.
Читайте: Війна закінчиться не раніше 2024-2025 років, і це оптимістична дата – захисник Бахмута "Мадьяр"
Реальний план звільнення Криму або хоча б явні його загальні риси обговорюватимуться тоді, коли наша армія дійде до адміністративного кордону з півостровом, а командування матиме уявлення про свої та ворожі потенціали. У тому числі й про ресурси сторін. Щоб мати таке уявлення, нам необхідно для початку звільнити територію Півдня – райони Херсонської та Запорізької областей, що залишилися.
Коли чекати на кульмінацію?
Звільнення Півдня і навіть південної частини Донбасу – саме собою серйозне завдання, що потребує значних ресурсів і коштів. Ніхто не може впевнено сказати, який потенціал ЗСУ буде на момент завершення цієї операції.
Аналогічно, ніхто поки що не здатний прогнозувати, як це звільнення відбуватиметься. Поетапно чи хвилеподібно? Чи залишаться на Півдні території на кшталт "сірих зон", які навіть після виходу до адміністративного кордону півострова не вдасться одразу звільнити. Відповідно, вони будуть відкладені як би "на потім".
Найголовніше питання, яким буде потенціал орків на момент виходу Сил оборони України до Криму, а також де буде сконцентровано відступаючий ресурс ворога? Він розсиплеться під час втечі між Кримом та східними областями, або здебільшого росіяни окопуватимуться саме на півострові.
У світлі цього будь-яке планування процесу деокупації Криму станом на сьогодні просто втрачає свій сенс. Зараз насамперед у Криму нам важливі військово-політичні гарантії підтримки з боку західних партнерів.
Вони визнають наше повне право повернення цієї території до складу України, що не могло бути інакше. Важливість цього факту говорить і про те, що сам процес повернення забезпечуватиметься технічною складовою повною мірою.
Хоча про Крим говорити поки що рано, але у нас як мінімум три плацдарми можуть розглядатися з дуже цікавою перспективою. На кожному з них можна реалізувати ті чи інші сценарії зі звільнення.
Як говорив вище, планування по Криму повністю залежатиме від того, як проходитиме звільнення Півдня. І тут питання, яке багатьох зараз турбує – коли чекати початку контрнаступу і чи не змушує воно на себе чекати?
У медіа доводиться чути запитання: якщо три плацдарми визначено, то чому ж військові зволікають? Після блискавичного звільнення Харківщини та вигнання окупантів із правобережної Херсонщини людям хотілося продовження у стилі "екшену", але його все немає і немає. Хоча насправді довгоочікуваний "екшен" не зовсім підпадає під терміни формування умов.
Справа в тому, що якщо об'єктивно оцінювати ситуацію, то контрнаступ ні на день не припинявся. Ми можемо спостерігати щодня, хоча не всі його сприймають правильно. Важливо мати на увазі, що контрнаступ це не лише раптовий прорив (як ми бачили у Харківській області), а ще й фази підготовки, формування умов. У Кремлі, незважаючи на військово-політичну "імпотентність" та тотальне головотяпство генералітету, це чудово розуміють.
Тому Пєсков та інші "балакучі голови" так нервово реагують на тему надання Україні далекобійної зброї та танків. Кожен цей компонент сковує їхні можливості на Півдні та в окупованому Криму, який з такою зброєю обстрілюватиметься щодня. А що таке російські ППО ми бачили не лише в окупованому півострові, а й на російській території – на тому самому "стратегічному аеродромі" в Енгельсі.
Ми й зараз бачимо, що знищення складів з боєприпасами та ПММ, ліквідація скупчень техніки та ремонтних баз, штабів, баз ППО, а також БТГр, що злетіла в Макіївці на повітря – все це елементи безперервного контрнаступу.
Коли всі умови будуть створені, ми зможемо з вами спостерігати активну фазу – кульмінацію з масованим розгромом і втечею орків. І до кульмінації з урахуванням різних факторів, як правило, минає кілька місяців, з моменту попереднього прориву. Нинішнє становище повною мірою відповідає цій фазі – підготовці.
У будь-якому разі, саме Генштабу ЗСУ краще знати, на якому напрямку і коли саме переходити від фази створення умов до активної фази. Тому, як і раніше, слід запастися терпінням та спостерігати. ЗСУ точно нас не підведуть.
