Перемога України у війни проти росії не буде швидкою, ми не будемо гуляти по Червоній площі вже влітку цього року, але коли ми туди зайдемо, від Кремля нічого не залишиться. І всі українці мають докласти зусиль для цього.
Коли росія стане безпечною для України? Чи здатні росіяни усвідомити, що зробили помилку? Якою має бути відповідь України на геноцид з боку рф та коли закінчиться війна? На ці та інші питання у програмі "Руно.Війна" на Апостроф TV відповів військовослужбовець ЗСУ (заступник командира роти), ветеран російсько-української війни і бізнесмен ОЛЕКСАНДР МАТЯШ з позивним "Мадяр".
– Різного роду аналітики виходять в ефір і кажуть, що "вагнерівських" зеків на Донбасі сотнями кладуть. Тоді постає питання, а хто ж наступає на Соледар та Бахмут?
– Тут не лише зеки, проти нас стоять десантники, кадрові частини зс рф, тут працює "Вимпел" та спецпідрозділи. У них змішана тактика. Просто зеки – це більш кваліфіковане та вмотивоване "м'ясо", ніж звичайні мобілізовані.
Ніхто не відміняє того, що в них ще є достатньо людей, яких ще можна доправити до фронту і які вміють робити свою справу. Тут працює регулярна російська армія, яка у складних чи небезпечних операціях використовує той непотріб, від якого можна відмовитися, а саме зеків та мобіків.
Читайте: Для оборони ми забезпечені, але для атаки нам потрібна броня - "Відьма"
– Ви зараз воюєте у Бахмуті, нещодавно були в селі Кліщіївка Бахмутського району. Що там відбувається?
– Нічого хорошого. Росіяни наступають, потихеньку просуваються, на жаль, мають певні тактичні успіхи, але я б не сказав, що є якась критична ситуація. Десь вони просуваються, ми їх відбиваємо. Звичайна позиційна війна, з якимись успіхами та невдачами. Це все непросто і в таку погоду сидіти в окопі – так собі задоволення. Людям необхідно трохи відпочити, потрібна ротація.
– Чого найбільше не вистачає, в чому є потреби?
– У підтримці. У нас немає проблем з хорошою якісною їжею, у нас є якісна зброя та БК, але люди залишаються людьми. Тому якщо у вас є рідні та знайомі на фронті – напишіть їм, напишіть, що ви їх любите, це дуже важливо, тому що вони мають пам'ятати заради чого вони тут. Це особисто моя думка, бо в кожного різні потреби. Мені кожного дня пише донька і дуже мене підтримує - це дуже крута допомога.
– Чому ви пішли на війну?
– А як по іншому? Це ж моя країна, мій дім. Я був у першій кампанії у 2015-2016 роках і знав, що буде продовження. Більше того, я за два роки до цієї війни пішов вчитися у військовий університет, щоб отримати вищу військову освіту. Я розумів, що війна буде продовжуватися і необхідно більше кваліфікації та знань, щоб протистояти навалі. І я не помилився.
– Чому ви були впевнені, що війна продовжиться?
– Тому що війна закінчиться тоді, коли хоча б одна зі сторін досягає своєї мети. Це політичне визначення. Я вивчав міжнародні відносини і там є визначення, що є кінцем війни. Росія своєї мети – знищення незалежної України – не досягла. В їхній парадигмі Україна має бути частиною російської імперії.
– Кордони 1991 року – це перемога для України?
– Ні, це фіксація визволених земель. Перемога для України буде тоді, коли росія відшкодує всі збитки, які вона нанесла. Німеччина, якщо не помиляюся, до 1991 чи 1992 року платила репарації країнам за Другу світову війну. Тому перемогою для мене буде те, що ми відбудуємо нашу країну, росія перестане існувати у тому вигляді, в якому вона є. Російські злочинці, їхня влада понесуть покарання, отримають довічне ув'язнення, вони стануть вигнанцями і платитимуть ту ціну, яку мають.
Тоді це буде перемога, коли Україна стане повноцінною європейською державою, з сильною економікою, яка задаватиме тренди у світі, а не бовтатися на других ролях. І росіяни нам у цьому дуже допоможуть. Я думаю, ми довгий час будемо користуватися їх природними ресурсами для того, щоб перекрити ту біду, якої вони накоїли.
– В якому вигляді росія буде безпечною для України?
– Росія не має змоги контролювати свої території, якої у неї до біса, і я не розумію, навіщо їм нові. Природніх ресурсів у них до біса, населення у них вчетверо більше, ніж у нас. І на мій погляд, росія має виглядати таким чином: вони мають повернути всі землі, які захопили за останні 100 років, повернути Калінінград Німеччині, повернути землі Фінляндії, Японії, Китаю. Вони мають дати можливість отримати суверенітет республікам, які цього хочуть.
От коли вони повернуть всі землі, коли залишиться царство московське від Калуги до Дубської, коли вони зайдуть у свої нові кордони, виплатять усі репарації, коли вони зрозуміють, що накоїли і їх буде притягнуто до відповідальності - от тоді, можливо, ми зможемо відновити дипломатичні відносини з росією у контексті того, що якось ми як сусіди будемо жити. Вони мають бути повністю позбавлені ядерної зброї, а все їхнє озброєння буде підконтрольним світові. Тоді будемо говорити про те, що вони стали безпечними.
– Ви заходили в Бучу після деокупації одним із перших, ви бачили ті звірства, які коїли росіяни на нашій землі, і ви думаєте, що вони можуть ще щось усвідомити?
– Саме ці люди, які зараз там живуть, ні. Я думаю, десь ще два покоління, коли вся правда вийде на поверхню, як було у 1991 році, коли відкрили архіви, коли стало відомо про репресії та доноси, коли тоді ще були демократичні росіяни і бачили це. Тоді, можливо, щось з цього буде.
А ці вже нічого не зрозуміють, вони мають страждати і платити, працювати задарма задля того, щоб віддати свої борги не лише Україні, а й Білорусі, наприклад. Просто там зараз вусатий узурпатор сидить, а там є люди, які отримали реальні терміни ув'язнення за те, що прагнули свободи.
І все це має російський слід. Ічкерії вони мають виплатити, а чеченці мають своїми руками знищити цього васала "дон-дона". А росіяни мають страждати, років 50 вони мають їсти гімно.
– Що вас вразило з побаченого в деокупованих містах?
– Немотивоване вбивство. Коли ці істоти з людськими ознаками зайшли до Бучі, вони знищували людей тільки тому, що ті не хотіли пускати їх у свої домівки. Вони це робили просто тому, що можуть. Це право сили. Тоді потрібно переглядати світовий порядок і кожна країна може влупити ядерною зброєю по росії і сказати, вибачайте хлопці, але Сибір наш. В цьому просто немає жодної логіки.
Ми живемо в різних парадигмах, вони – раби, у них прийнято, коли сильніший приходить і каже: виходь з дому, а інший підбирає, що встигне, та валить. У нас такого бути не може, тому що це мій дім, чого ти сюди прийшов? Якими ми б відсталими не виглядали на фоні інших держав, але все ж у нас є верховенство права. Ти можеш звернутися до суду і заявити, що твої права порушено. А вони цього не розуміють - це просто звірі.
Я бачив вбитих дорослих, дітей, яких просто розстріляли та спалили. Я намагаюся про це не згадувати, тому що ці картинки не дають мотивації, а лише злість. А злості в мене і так достатньо.
– У Бахмуті, Мар'їнці, Маріуполі та інших містах, які зараз окуповані, або де точаться важкі бої, ми побачимо жахливішу картину?
– Про Бахмут я б не говорив, він, на щастя, не окупований. Але якщо говорити про Маріуполь, то я думаю, там злочинів з боку російської окупаційної влади буде в рази більше, аніж в Київській області. Просто ми про них дізнаємося частково, коли звільнимо міста.
Мар'їнку та Бахмут постійно обстрілюють, але поки тримаємося, Бахмут тримається. Не знаю, як там вирішить наше командування, але ми тут, і робимо все задля того, щоб їх тут не було.
– Тактика росіян – геноцид українського населення?
– Для того, щоб зрозуміти мотивацію дій рф, треба звернутися до історичних фактів. Наприклад, візьмемо XIX століття. Рф скасувала кріпосне право лише у 1861 році. Всі їхні дії, декабристів, наприклад, були направлені на те, що зберегти за собою та урядом директивне керування своїми територіями, тобто вертикальне керування. Для них люди завжди були ресурсом. Там ніколи - ні в часи імперії, ні СРСР, ні сучасної росії - не було діалогу низів з верхами. І до всього світу вони відносяться так само.
Чому "нових русскіх" ніколи не любили? Тому що вони приїжджали в країну, де не важливо, скільки у тебе грошей, ти маєш спілкуватися з іншою людиною, як з людиною, а вони цього не розуміють, вони живуть в іншій парадигмі. Вони вважають, якщо в тебе є гроші та влада, отже ти бог. І це все вони переносять на оточуючих. Тому вони не сприймають свої дії в Україні, як теракт, для них це нормальна історія. Вони так можуть у своїй країні зробити і їм за це нічого не буде, а нас вони розглядають, як частину своєї імперії . "Ми ж браття", "українці – брати навіки", їхня риторика дуже проста, ми для них є частиною їхньої власності, а з власністю ти можеш робити, що хочеш.
– Якою має бути наша відповідь?
– Ми маємо їх знищити, ми маємо знищити всю їхню верхівку. Я вважаю, що наш колишній президент Петро Порошенко припустився великої помилки, коли у свій час не створив агентства по типу Симона Візенталя. Це людина, яка зробила спецпідрозділ, який вишукував та карав нацистів, які скоювали злочини проти євреїв, по всьому світу. І Порошенко мав це зробити. Всі ці Захарченки, Януковичі та інші люди - мали бути знищені. Всі зрадники мають знати, що до них дотягнуться.
Я вважаю, що прийшов час нам зробити таке агентство та збирати дані на усіх тих, хто скоював злочини на нашій території. Наприклад, є усі дані про пілота, який випустив ракету по Дніпру, і він має бути знищений.
– Багатьох нацистів вони шукали десятиліттями, ви готові до того, що справедливість буде, але через якийсь час?
– Звісно, я навіть готовий брати безпосередню участь у цьому, і таких як я, тут багато. У мене дуже великий прайс до них за моїх загиблих друзів.
В росії немає мирного населення, є люди, які підтримують свій уряд, який скоює злочини на території іншої держави та вбиває мирне населення. Пам'ятаєте, коли в Мюнхені у 1972 році вбили 11 єврейських спортсменів, "Моссад" покарав усіх, навіть тих, хто просто поруч стояв. Я вважаю, що і у нас це має бути зроблено максимально швидко та ефективно. Цей пілот, який завдав удару по будинку у Дніпрі, має бути знищений, його родина має бути знищена, жодної толерантності. Тому що, якщо він сів у літак і полетів вбивати мирне населення іншої країни, вагітних жінок та дітей, його жінка його відпустила.
Коли вони будуть знати, що до них дотягнуться будь-де та за будь-яких умов, коли вони будуть боятися відповідальності більше, ніж сатрапів з уряду, тільки тоді ми зможемо їх приборкати.
– Скільки окупантів треба знищити, щоб вони зупинилися?
– Я б до цього не прив'язувався. Є цифра у мільйон, начебто, коли ми знищимо мільйон росіян, щось зміниться. Не зміниться. У них мобілізаційний резерв порядку 15 мільйонів. Це люди, яких вони умовно можуть притягнути до війни з Україною. Це дуже багато. Їх треба знищувати рівно настільки, щоб в кожному населеному пунктів, на кожній вулиці у росії, хтось з них загинув. І коли повістка прийде іншому мешканцю того чи іншого населеного пункту, щоб він замислився, а чи хоче він бути наступним. Скільки для цього потрібно знищити росіян, я не знаю. Але це має бути комплекс заходів, разом з економічними, вони мають жити погано, в них має закінчитися туалетний папір, макарони, електрика та інше.
– Завдання офіцера – вбити якомога більше ворогів та залишитися живим. Як ви працюєте над цією стратегією?
– Ви забули сказати дуже важливу річ, чим ми тут відрізняємося від росіян, завдання офіцера не лише вбити велику кількість ворогів та досягнути свої військової мети, а ще й зберегти свій особовий склад. Оце завдання офіцера, він має бути думаючим, офіцер – це менеджер, але ціна його помилки дуже висока.
Я можу сказати лише за себе, є двоє 300-х у нашому великому підрозділі, а в нашій групі до сьогодні немає 200-х та 300-х, на щастя, тому що наше командування робить все для того, щоб виконати завдання та вберегти своїх людей.
– Вам часто страшно?
– Кожен день.
– Тут у тилу ми постійно кажемо, що на передовій герої. Ви вважаєте себе героєм?
– Місце геройству виникає там, де є чиясь помилка. Героєм бути круто, але якщо все робити заздалегідь плануючи та правильно розраховуючи сили та засоби, то місця для геройства не буде. Для кожного герої різні. Для мене герої – це піхотинці, які сидять добу в окопах на "нулі", а ворог намагається їх знищити всіма силами. Я просто знаю, що таке добу просидіти в мокрому окопі, це дуже тяжко. Навіть не фізично, просто емоційно.
– Ви казали, що перед війною ви заощадили більше 70 тис доларів на купівлю квартири, а як почалася війна ви все вклали у своє оснащення?
– Так а нащо гроші, якщо тебе можуть вбити кожного дня? От я куплю цю квартиру, що я буду з нею робити, якщо росіяни дійдуть до Києва? Я ще зароблю на квартиру, але якщо в мене не буде зброї, машини, якщо не буде чим її заправляти, то як я виживу у цій війні? У мене якісний одяг, якісне захисне спорядження, я в безпеці. Ці кошти я інвестував у себе та своїх друзів. У нас розбили дев'ять машин, декілька з цих машин я купив за власний рахунок. Але люди залишилися живими, це ж важливо.
– Є люди, які витрачають шалені кошти, щоб виїхати за кордон, як ви до них ставитеся?
– Це їх справи. Нащо мені такий боєць, який не хоче перемоги. Наприклад, мобілізували мені чувака, а він воювати не хоче, він боїться. І у мене такі навіть в підрозділі є. От прийшов до мене 29-річний дядько і розплакався, каже, що не піде воювати. Я питаю, а чого? Він каже, що страшно. Я кажу, що всім страшно. Питаю: а ти розумієш, що ти відмовник, що поїдеш в тюрму? Він відповів, що краще в тюрму. Кажу, добре, відбудеш ротацію, а там господарством будеш займатися. От навіщо мені такі люди? Дадуть такого бійця, який хоче звалити, що з ним робити?
– На вашу думку, коли війна закінчиться?
– Війна закінчиться, коли до неї будуть дотичні всі українці. Коли люди зрозуміють, що від вкладу кожного, залежить наша перемога. Людям, які знаходяться на фронті, потрібно купувати машини. От в мене тут нормальна зарплатня, а я на пальне за два місяці витратив більше 100 тис гривень. Нам видають паливо, але воно не дуже підходить для цих авто, летить паливна система. І мені дешевше заправлятися за свої кошти, щоб потім не ремонтувати машину. Три дні тому у нас збили останній дрон. Добре, що люди купили ще два. Нам потрібно купувати гуму. От коли всі, хто не воює, будуть підтримувати армію, то перемога пришвидшиться.
За моїми припущеннями, ця війна закінчиться не раніше 2024-2025 років. Це оптимістична дата. Логістичний маршрут іноземної допомоги дуже довгий, час на навчання наших солдат доволі довгий. Щоб підготувати якісний особовий склад, двох тижнів недостатньо. Солдат – це не просто солдат, як і сержант. Це професіонали своєї справи. Люди мають вміти робити те, що вони роблять. А якщо мені дають ненавчену людину, я маю витратити певний час для того, щоб вона мене не підвела і сама не загинула.
Це буде не швидко. І якщо хтось думає, що ми влітку вже будемо на Червоній площі гуляти – цього не буде.
– Але ж будемо згодом?
– Ні, якщо ми туди дійдемо, там вже нічого не буде.
– А Крим, де ви виросли, буде вишенькою на торті?
– Це буде моєю сатисфакцією. Я буду всім друзями дитинства видавати квиток на пароплав в Краснодарський край. Поки ще можливо, я би радив усім зрадникам звідти тікати. Поки ще є можливість вийти з Криму, краще їм виходити. Я не думаю, що ми там будемо влаштовувати геноцид, але я думаю, це буде те саме, що зробили чехи у 1945 з Судетською областю, коли вони виселили звідти німців за один день і на цьому вся історія закінчилася. Нехай і ці їдуть додому в Краснодарський край.
