В України зародився новий жарт про швидкість боротьби з корупцією. Мовляв, от-от завершиться конкурс із обрання нового директора Національного антикорупційного бюро той прийде гляне: а у владі і навколо неї все прибрано, «як перед Паскою». Підозри високопосадовцям і депутатам вручаються, в.о. міністра затримали за хабар у 400 тисяч доларів, справа по "Роттердам+" рухається, Ігор Коломойський обшуканий, весь керівний склад митниці звільнений, обшуки та затримання проводяться, а потенційні топ-корупціонери навіть думати бояться про якісь нечесні схеми. Подивиться новий директор НАБУ на це все і скаже: "Нема чого мені робити у цій країні, тут немає корупції". Це, звісно, жарт. А от що відбувається в реальності, читайте в матеріалі "Апострофа".
У реальності від швидкості та ефективності боротьби з корупцією нині прямо залежить добробут кожного українця та, без перебільшення, майбутнє держави як такої. Попередньо відомо, що на першому післявоєнному етапі країни-партнери готові підтримати Україну на 1 трильйон доларів. Але їм потрібні чіткі гарантії, що ці кошти матимуть належний антикорупційний контроль.
Приведення до ладу роботи антикорупційних органів – ключова умова з тих, які Україна має виконати на шляху до вступу в ЄС. «Керівників САП та НАБУ має бути призначено у найкоротші терміни», – прямо сказала президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн під час промови у Верховній Раді України 1 липня.
Із Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, яка обезголовленою проіснувала два роки, питання вдалося закрити ще в липні. Після довгих зволікань та дискусій керівником САП нарешті був призначений Олександр Клименко.
Читайте також: Біг граблями: чи змінять відставки в митниці ситуацію з корупцією
Тепер черга – за тим, аби знайти достойну кандидатуру на голову Національного антикорупційного бюро. У меморандумі з Міжнародним валютним фондом йдеться, що директор НАБУ має бути призначений до кінця березня, а ЄС вимагає призначення до кінця другого кварталу 2023 року. Призначення голови НАБУ чітко прописане у рекомендаціях Єврокомісії щодо вступу України до Євросоюзу.
НАБУ не має повноцінного керівника уже майже рік. У квітні 2022 року закінчився передбачений законом 7-річний термін перебування на цій посаді Артема Ситника. Через низку формальних приводів, а також через активні воєнні дії обрання нового керівника НАБУ не стояло в пріоритеті.
Зараз же воно одне з основних.
Історія з обранням директора Бюро чимось нагадує своєрідний американський серіал, коли кожна серія тягнеться довго і нецікаво, а від останньої очей не відірвати, бо в ній події відбуваються швидко, динамічно та цікаво.
Україна нині на етапі цієї останньої серії.
Як забезпечити і швидкість, і якість?
Президент Володимир Зеленський та прем’єр Денис Шмигаль мали необережність публічно заявити, що конкурс на нового директора НАБУ завершиться на початку лютого. Фізично це майже нереально. Бо, крім швидкості, має бути і якісне оцінювання кожного з кандидатів.
Член Комісії з проведення конкурсу Олексій Савчук наприкінці січня описав стандартний день роботи з кандидатами на момент, коли їх залишилося 22. Так, за один день кандидатам треба було вирішити одразу три завдання: практичне, завдання на лідерські якості і тест для визначення якостей особистості. "На це пішов цілий день", – каже Савчук.
Далі Комісія очікує інформацію по кожному кандидату від СБУ, НАБУ, НАЗК та громадських організацій, паралельно аналізує загальні результати і далі призначає співбесіди з кожним кандидатом, пояснив член Комісії.
"Розумію, що багатьом хочеться поскоріше вже завершити конкурс і отримати працюючого директора. Це дуже важлива посада. Будемо працювати максимально швидко і при тому потрібно провести роботу максимально якісно", – зазначив він.
Конкурс має формальних сім етапів, і станом на початок лютого Комісії залишилось реалізувати два останні з них – співбесіди щодо доброчесності та визначення трьох переможців.
Остаточне слово належатиме Кабміну. Відповідно до закону про НАБУ, конкурсна комісія вносить подання щодо трьох відібраних кандидатів прем’єр-міністру, який зобов’язаний упродовж п’яти днів внести на розгляд до Кабінету Міністрів подання про призначення одного з відібраних. Кабмін протягом ще десяти днів має призначити (або не призначити) переможця.
Із усіх етапів конкурсу ключовим критерієм є перевірка на доброчесність. Кандидати і конкурсна комісія зараз посилено готуються саме до цього етапу конкурсу.
Аби все-таки прискоритись, але не втратити у якості, Комісія з проведення конкурсу на засіданні 6 лютого ухвалила рішення змінити методику оцінки кандидатів. Попередня процедура передбачала відправку запитальників кандидатам, щодо доброчесності яких є сумніви, та надання цим кандидатам 5 днів для підготовки відповіді.
Запропоновані зміни дозволять одразу запросити усіх кандидатів на співбесіду щодо доброчесності, одночасно з відправкою запитальників кандидатам. "Попередній підхід до організації співбесід передбачав перерву як мінімум у 5 днів між співбесідами щодо доброчесності і професійної компетентності кандидатів. Пропоновані зміни дозволять нам затверджувати графіки двох співбесід одночасно, без перерви між ними. Таким чином, процедура конкурсу стає більш інтенсивною та оперативною, без впливу на якість процесу", – йдеться в офіційному повідомленні Комісії.
Кого обрати?
У довгій процедурі обрання нового директора НАБУ найбільше запитань виникає до етапу, на якому прем’єр-міністр має із трьох запропонованих Комісією кандидатів обрати одного. Парадокс у тому, що закон про НАБУ не прописує чітких критеріїв, за якими Шмигаль робитиме свій остаточний вибір.
На підставі чого він викреслить двох кандидатів? Чим керуватиметься, коли обиратиме одного?
І тут Україна знову повертається до своєї одвічної проблеми, коли функціонування держави залежить не від сталих інституцій, а від конкретної особи. У нашому випадку нагадаємо: йдеться про особу, яка очолить НАБУ на наступні довгих сім років і від якої залежатиме вступ України до Європейського Союзу.
Отож, процедури процедурами, формальності формальностями, але хто ті люди, які мають найбільше шансів очолити НАБУ?
Якщо проаналізувати список кандидатів, то там простежується цікава картина. Про неї буде трохи нижче, а перед тим нагадаємо, як виглядає вся антикорупційна система України.
Структура спеціалізованих антикорупційних органів сформована у трикутнику НАБУ – САП – ВАКС. Національне антикорупційне бюро – як спеціалізований слідчий орган. Спеціалізована антикорупційна прокуратура – як спеціалізований орган прокуратури. Вищий антикорупційний суд – як спеціалізований судовий орган. Така система виглядає надзвичайно потужною незалежною антикорупційною машиною. Фактично утворилася нова юридична правова екосистема, що має поглинати вуглекислий газ корупції і видавати чистий кисень прозорих справедливих рішень щодо ТОП-корупціонерів.
Але, оскільки в Україні, як не крути, усе залежить від персоналій, то саме від конкретних людей залежатиме ступінь прозорості антикорупційних рішень.
Аналіз списку кандидатів свідчить про те, що у змаганні за Бюро зіткнулися три концепції.
Перша полягає у тому, що очолити НАБУ прагнуть ті, хто вже працює у цій закритій антикорупційній машині. Так, із 21 кандидата – 10 є чинними працівниками Бюро.
Друга концепція пов’язана із "зазіханням" на НАБУ з боку інших правоохоронних відомств. Шість кандидатів у списку працюють в прокуратурі, один в ДБР і один в МВС.
"Офіс Генпрокурора фактично виставив своїх зіркових кандидатів на керівництво НАБУ й тому, що йому підпорядковується САП, через яку прокурори хочуть і можуть впливати на хід всіх антикорупційних розслідувань. Тому своя прокурорська людина на чолі НАБУ може розглядатися як важіль впливу", – вважає політолог Олексій Голобуцький. Іншими словами, існує ризик, що Національне антикорупційне бюро може втратити свою суб’єктність у випадку, якщо його очолить людина з прокуратури.
Кандидати від ДБР та Генпрокуратури викликають сумніви і в представників антикорупційних органів та нардепів антикорупційного комітету. "Владі буде з ними легше домовитися", – розповів нардеп з антикорупційного комітету на правах анонімності.
А третя концепція – це незалежні кандидати, які можуть дивитися на роботу свіжим поглядом, бо є людьми не з цієї системи. Їх серед кандидатів всього троє і вони працюють у Державній інспекції архітектури та містобудування, ОВА та в адвокатурі.
Оскільки на фінальному етапі прем’єр-міністр Шмигаль не матиме чітких критеріїв для відбору одного із трьох фіналістів, то найлогічнішим варіантом для нього може бути відповідь на два запитання.
1.Чи не втратить НАБУ незалежність та незаангажованість, якщо на рівні керівництва отримає людину з іншої правоохоронної системи?
2.Чи не замкнеться НАБУ в самому собі, якщо ключові посади в екосистемі займуть співробітники самого Бюро?
Кандидатів від самого НАБУ днями дискредитував Руслан Габрієлян. Конкурсна комісія прискіпливо перевірила документи і виявила, що його кандидатура не відповідає вимогам закону. Габрієлян подав неправдиві відомості щодо свого перебування на керівних посадах. Комісія зняла його кандидатуру.
Ця історія якраз дуже добре демонструє потенційну загрозу у випадку, якщо НАБУ очолить представник того ж НАБУ. До речі, новопризначений керівник САП Олександр Клименко теж є вихідцем із НАБУ.
Небезпека у тому, що вся величезна антикорупційна машина може перетворитися на замкнену в собі систему, закритий клуб, систему своїх.
Українці мріють про ефективну роботу антикорупційної трійці НАБУ–САП–ВАКС. Але точно не мріють виростити триголового монстра, який закриватиме очі на власні огріхи, а при виході у зовнішній світ затопче навіть ні в чому невинних людей.
Зважаючи на потенційні ризики, збалансувати систему міг би якраз позасистемний кандидат. Тобто незалежна людина ззовні.
Антикорупційна машина України конструюється у тяжких муках і вже от-от видніються її ідеальні обриси. А далі важливо, щоб ця машина впевнено їхала прямо, не перехиляючись то в один, то в інший бік.
