Будь-які події потрібно розглядати з точки зору стійкості України – збільшують вони стійкість чи зменшують. Розглянемо з цієї точки зору звільнення Єрмака.
Чи послаблює звільнення Єрмака нашу стійкість? Так, послаблює.
1. Президент втрачає свого надійного помічника, який був поруч всі роки повномасштабної війни, на якого він постійно розраховував, який організовував всю операційну діяльність (не забуваймо: Президент України не лише людина, а й інституція), який забирав на себе левову частку негативу.
2. З переговорного процесу виходить людина, яка давно в ньому перебуває й усе знає.
Чи посилює звільнення Єрмака нашу стійкість?
Так, посилює.
1. Україна демонструє Заходу свою відданість демократії та боротьбі з корупцією, доводить, що в нас немає недоторканих.
2. З'являється шанс на вихід із політичної кризи -- поки лише шанс. Має сформуватися дієздатна коаліція в парламенті. А це залежить від двох факторів: наявності здорового ядра у фракції Слуга Народу та конструктивності опозиції.
3. З'являється шанс очистити владу від членів злочинного угрупування -- поки лише шанс. Але це вже добре. Додамо до цього зменшення тиску Офісу президента на правоохоронців.
Не варто боятися конкуренції між органами -- це один із стовпів демократії, на відміну від тотального контролю з одного центру, що є основою автократії.
4. З'являється шанс на зміну системи управління -- невеликий, але шанс. Очевидно, система управління побудована під особисті уподобання президента: йому комфортніше працювати з невеликою кількістю довірених осіб, ніж з ширшими колами фахівців.
Така система управління не відповідає викликам нашого часу, але не факт, що її вдасться замінити. А без цього врешті отримаємо Єрмака 2.0.
Не думаю, що маємо шанс на прорив у переговорному процесі з західними партнерами, -- там все визначається не особистостями, а інтересами. Хоча напруга щодо Єрмака давно виливалася на шпальти медіа, але ми не знаємо, чи не було це частиною гри.
В будь-якому разі, Україна має чимало сильних переговорників, і я не можу погодитися, що мирний процес весь тримався на одній людині, яка нині звільнена.
Отже, ми бачимо, що позитивні наслідки звільнення набагато переважають негативні. Хоча особисто для президента Зеленського це важкий момент, але для країни позитивний.
Водночас хочу ствердити, що Зеленський має право обрати на посаду керівника власного офісу будь-яку людину, з якою йому буде комфортно. Це не конституційний, а допоміжний орган. Наші поради тут йому не потрібні. В мене немає інсайдів, але можу припустити, що новим керівником буде людина скоріше лояльна, ніж меритократична; така, що багато часу проводить разом із президентом; надійна й передбачувана. Логічно, щоб це був апаратник (операційник), а не візіонер, бо треба організувати процеси.
В ідеалі керівник офісу є взаємно доповнювальною парою до президента, закриваючи своїми сильними сторонами його слабкі сторони й водночас поступаючись президенту там, де той сильний. Іншими словами, ідеальний керівник – це А.Б.Єрмак.
Але він забрав на себе забагато рішень, занадто обмежив коло спілкування президента, розростив корупцію, зібрав на себе критичну масу негативу всередині країни та напруження з боку партнерів. Сподіваємося, що Єрмак 2.0 буде краще, принаймні попервах.
Повторю те, що писав багато разів: ключем до виходу з політичної кризи є формування парламентської коаліції. Придумав це не я, це написано в Конституції. Звільнення Єрмака не вирішує цієї проблеми, але створює шанс. Важливо його не змарнувати.
Джерело: facebook.com/valerii.pekar
