Завершився візит Папи Лева XIV до Туреччини. Сказано і показано про цей візит дуже багато. Наголосимо лише на кількох принципових моментах, зокрема в українському контексті.
Це перший візит Папи після обрання. Але візит, який був запрограмований ще в часі понтифікату Папи Франциска. Візит не випадковий чи спонтанний – візит детермінований об’єктивною нагодою і навіть потребою відсвяткувати разом із чільним предстоятелем Православної ойкумени, Константинопольським Патріархом Варфоломієм, одну з головних дат християнської історії – 1700-річчя Першого Вселенського Собору у Нікеї. Тобто, у місці, яке знаходиться на території сучасної Туреччини.
Також це був візит, приурочений до дня молитовного згадування Апостола Андрія Первозванного, який, згідно з Переданням, проповідував на цих землях і є Патроном Константинопольського Патріархату, тобто Патроном всього східнохристиянського світу.
Але одночасно Апостола Андрія уважають своїх Патроном також і християни Київської традиції, які вірять, що в часі своєї північночорноморської подорожі Апостол Андрій піднявся Дніпром аж до місця, де згодом був заснований Київ.
Найважливіший підсумок візиту – підписання Папою і Патріархом Варфоломієм спільної Декларації, в якій є заклик до «сміливих кроків на шляху до єдності», тобто повернення до повного сопричастя між Східною і Західною частинами Церкви.
Об’єктивна присутність української проблематики була помітна кожного дня візиту: і 29 листопада, коли під час т.зв. доксології - подячної спільної молитви Папи і Патріарха у Соборі Св. Георгія на Фанарі диякон окремі частини озвучував українською мовою, і 30 листопада, коли під час літургії у цьому ж соборі з нагоди Свята Апостола Андрія знову були україномовні частини єктенії, а ім’я предстоятеля Православної Церкви України Митрополита Епіфанія звучало як рівне серед інших глав Церков (чого, до прикладу були позбавлені глави Церков Македонії чи т.зв. Православної Церкви Америки).
І головне – шквал емоцій у середовищі адептів «Рускаво Міра» і всіх ультраконсерваторів викликав той факт, що під час вже згаданої доксології ім’я Папи Лева було згадано першим, перед іменем Патріарха Варфоломія, а обидва глави церков стояли разом на солеї по два боки від Царських воріт – важливий знак єдності і порозуміння. Як при цьому не пам’ятати – якщо істерить «Рускій Мір», то це означає, що щось добре відбувається і для всього Християнського Світу, і для України зокрема.
Джерело: Андрій Юраш у Facebook
