Днями в українському суспільстві розгорівся резонансний скандал. У Воловецькому районі, що на Закарпатті, місцевий суд ухвалив вкрай неоднозначне рішення: суддя приговорила трьох насильників 14-річної дівчинки, які зафільмували свої знущання над жертвою та виклали це в мережу, до 2 років умовного терміну. Така районна "справедливість" збурила всю країну, однак в самому суді запевняють, що діяли згідно з законом. Що не так з українською системою правосуддя, яка дає насильникам можливість залишатися на свободі, коли їх провина доведена, з’ясовував "Апостроф".
Юридична метаморфоза
Цей злочин стався в серпні 2021 року у селі Верхні Ворота на Закарпатті. Двоє 15-річних підлітків братів, та їх 14-річний спільник заманили свою 14-річну знайому до підвалу та вчинили насильницькі сексуальні дії. Крім того, весь свій злочин підлітки зняли на відео і виклали в соціальних мережах.
16 березня цього року Воловецький районний суд Закарпатської області прийняв рішення і визначив покарання за цей злочин – два роки умовно. Вирок суду викликав неабиякий резонанс в суспільстві і ЗМІ, адже умовне покарання за доведене сексуальне насильство навіть звучить дико. Але як такий вирок в принципі відбувся, адже частина 3 статті 152 КК України чітко визначає: "зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої особи - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років". Як від 7 до 12 перетворилися на 2 роки умовно? Слідкуйте уважно.
У суді запевняють, що дійсно отримали справу до розгляду за кваліфікацією статті 152 "Зґвалтування". Однак потім Закарпатська обласна прокуратура змінила кваліфікацію на частину 3 статті 153 "Сексуальне насильство" (насильницькі дії без проникнення в тіло жертви). Це сталося через недоведеність самого зґвалтування. А стаття за "Сексуальне насильство" передбачає вже від 5 до 10 років позбавлення волі, а не від 7 до 12 як за зґвалтування. Але від 5 до 10 років це все одно не 2 роки умовно.
Читайте: "В мене тут батьки поховані, і я тут ляжу": чому не виїжджають жителі прифронтових міст
А далі сталося наступне: Воловецький райсуд усіх трьох обвинувачуваних визнав винними та призначив їм по 5 років позбавлення волі, але замінив відбування покарання двома роками умовного терміну. Це називається "звільнення від відбування покарання з випробуванням". Вчинити так судді дозволяє стаття 104 КК України, адже обвинувачені неповнолітні, а також стаття 75, яка передбачає, що "якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням".
"Суд застосовує покарання нижче нижчої межі. А це йому дозволяє зробити 69 стаття, де написано, що за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості, з урахуванням особи винного, суд може призначити покарання нижче нижчої межі. І закон не каже наскільки нижче. Якби було написано на 2 роки нижче, або на 3, а там нічого не написано. Таким чином суд з урахуванням пом’якшувальних обставин знизив покарання на кілька років, а потім застосував 75 статтю", - пояснює "Апострофу" правник, професор Києво-Могилянської академії Микола Хавронюк.
Такими пом’якшувальними обставинами на думку української Феміди, згідно зі статтею 66 КК України, є "щире каяття", злочин вчинений неповнолітнім, добровільне відшкодування завданого збитку. Всі ці три фактори, згідно з рішенням суду, у справі щодо насильства 14-річної дівчини були присутні. Щоправда, за словами юриста Віталія Титича, пом’якшувальні обставини сумнівні.
"Адже злочин спланований, цинічний, з фільмуванням", - пояснює "Апострофу" Титич.
Тим не менш, за такою схемою від 7 до 12 років за гратами перетворилися на 2 роки умовно - себто на волі. Начебто все по закону (хоча в Офісі Генпрокурора вже повідомили, що будуть подавати апеляцію). Але де ж система схибила?
Де схибила система?
Звісно, спершу виникають питання до судді що винесла таке рішення – Оксани Софілканич, яка, до речі, після винесення вироку пішла на лікарняний.
"Тут дійсно є питання до судової реформи, - пояснює "Апострофу" юрист Віталій Титич. – Очевидно, руки не дійшли до районних судів".
"Питання в особистому переконанні судді, яка знає, що за несправедливе рішення вона не отримає покарання", - додає правозахисник Едуард Багіров, коментуючи ситуацію "Апострофу".
Ще більше питань виникає до прокурорів, які спочатку кваліфікують справу як "Зґвалтування", а потім змінюють її на більш "м’яку" статтю, та ще й отримавши вирок, не планують його оскаржувати.
"Ще з радянського періоду події стосовно злочинів сексуального характеру є "годувальницею" для правоохоронців і прокурорів, і вони узгоджено діють в таких справах, - додає Титич. – "Відмазування" осіб, які вчиняють такі злочини мають свої такси та інструменти. Алгоритм – максимально налякати при порушенні кримінального провадження, а потім відкотити все назад. Це величезна проблема, перш за все, пов’язана з дисфункцією органів прокуратури. Таке твориться по наших селах кругом".
Виникають питання і до кримінального кодексу, який дозволяє робити такі юридичні трюки.
"З кримінальним кодексом не окей. Він архаїчний і потребує змін", - додає Титич.
"Це проблема, адже суд може призначати покарання нижче нижчої межі, а наскільки нижчої не сказано. Можна написати, що у випадку особливо тяжкого злочину не може бути призначено звільнення від покарання", - пояснює Хавронюк.
Та навіть якщо припустити, що судді та прокурори діяли не надто сумлінно, система все одно повинна була б витримувати окремі шторми. Та цього не сталося. Чому ж?
Наріжний камінь даної справи – перекваліфікація обвинувачення зі "Згвалтування" на "Сексуальне насильство". Саме після цієї перекваліфікації справа "поплила" і докотилася до 2 років умовно.
"Одержано висновок судово-медичної експертизи, яким факт зґвалтування не підтверджено", - виправдовувалися в Закарпатській обласній прокуратурі.
"Але ж мав би бути набір процесуальних ухвал про зміну кваліфікації. Це окрема процедура, яка залишає за собою багато процесуальних слідів. З того що видно зараз, таких ухвал немає. Хоча це ключовий документ", - пояснює Титич.
Тому на думку експертів "Апострофу", саме під час перекваліфікації справи могли бути допущені порушення.
"Чи порушує слідчий, прокурор, суддя, закон? Якщо вони закон не порушували, то тоді, я думаю, такої перекваліфікації, можливо, і не було б", - пояснює "Апострофу" адвокат Юлія Сегеда.
Про злочин стало відомо лише через три тижні.
"Пройшло дійсно багато часу з моменту вчинення злочину і судово-медична експертиза могла вже не зібрати біологічних зразків, щоб зробити експертизу за ДНК, - додає Сегеда. – Але є відео і це доказ. Основний доказ".
В прокуратурі ж стверджують, що остаточне підтвердження відсутності факту зґвалтування було отримане "від потерпілої вже під час розгляду справи по суті в суді". Більш того, потерпіла начебто сама підтримала умовний вирок своїм кривдникам. Але! Зважаючи на те, хто представляв інтереси 14-річної жертви в суді, та обставина, що жертва виявилася не проти свободи для насильників, не виглядає дивним.
"Ми проаналізуємо діяльність місцевої служби захисту дітей, працівник якої представляв інтереси дівчинки в суді. Адже, як виявилося, мати одного із хлопців також є працівницею тієї служби соцзахисту дітей", - розказав обмудсмен Дмитро Лубінець.
Була ще одна сила, яка мала б заперечити проти перекваліфікації справи прокуратурою, участі в засіданні сумнівних представників жертви, та врешті решт допомогти потерпілій не зламатися під натиском системи, укладаючи "мирову" з кривдниками. Звісно ж це потужний правовий захист.
"Наприклад, адвокати мали б право заперечувати зміну кваліфікації, але про це нічого не відомо. Якщо жертва не має достатніх можливостей захисту то беззаконня спрацьовує», - пояснює Титич.
В цьому і вбачається головний баг системи, яка не надає жертві відповідного правового захисту, через що подібні вироки стають можливими.
«У нас підозрюваний, затриманий, обвинувачений отримує безоплатного адвоката. Навіть якщо вони його не хочуть. Потерпіла особа, в обов’язковому порядку, згідно з законодавством, не отримує адвоката. Так, потерпіла особа має на нього право, але чи у всіх людей є реально доступ до такої послуги? Наприклад, ну сказали бабусі, що вона має право на адвоката, але що вона повинна робити в тому селі, щоб його отримати? Де вона його буде взагалі шукати? Таким чином, доступ до правового захисту потерпілої особи наближається до нуля. Це призводить до страшенних порушень прав потерпілої особи. Якби був адвокат, то він би протягом слідства оскаржував процесуальні дії, захищав потерпілу. Відсутність правового захисту створило умови для таких порушень", - запевняє Юлія Сегеда.
Виправити це не так складно.
"Потрібні зміни в законодавство. Якщо жертвою злочину є неповнолітня дитина, особливо якщо це злочини проти сексуальної недоторканності, то кожній потерпілій держава повинна надавати адвоката. І не просто за принципом "хочеш – бери", а треба саме призначати", - резюмує Сегеда.
Але це про майбутнє. Зараз же під час апеляції права дівчини в суді буде захищати одна з успішних юридичних фірм столиці, яка зголосилася зробити це безкоштовно. Як зміниться вирок насильникам при належному правовому захисті жертви, звісно ж покаже час, але є всі підстави вважати, що порушники все ж таки можуть опинитися за гратами.
